1686-99. Безпосередньою метою а.-д. П. Було здобуття

фортеці Азова у гирлі р. Дону.

Перший А.-д. п. розпочався весною 1695. Під Азов висту-

пила російська армія (31 тис. чол., 170 гармат). Одночасно

з наступом на Азов українська армія (120 тис. чол.) на чолі

з гетьманом І. Мазепою і російський загін на чолі з

Б. Шереметєвим захопили турецько-татарські фортеці Ки-

зикермен, Тавань та ін. Облогу Азова розпочато 5.7.

Невдалі штурми фортеці 5.8 і 25.9 призвели до великих

втрат і змусили російську армію в листопаді 1695

АРКЕБУЗА

- АРТИЛЕРІЯ 19

Робітник-стадник діставав на рік 4-8 крб. плюс приплід,

одяг і харч. Окремі наймити-козаки могли завести власне

господарство через півроку роботи в наймах.

Літ.: Слабченко М. Є. Паланкова організація Запорозьких Вольно-

стей // Праці Комісії для виучування історії західноруського і українсь-

кого права. - К., 1929. - Вип. IV. - С. 235; Полонська-Василен-

к о Н. Запоріжжя XVIII ст. та його спадщина - Т. 1. - Мюнхен, 1965. -

С. 205. О. Л. Олійник

АРКЕБУЗА, аркебуз, кулеврина - 1) Арбалет, призначе-

ний для метання свинцевих куль. Такий арбалет мав заліз-

ний чи мідний ствол зі щілинами по боках, у котрі виходи-

ли вушка циліндра, що рухався у каналі ствола. До вушок

прив'язувалась тятива лука. В подальшому ця назва була

присвоєна й першим рушницям.

2) Один з найдавніших ранніх зразків ручної вогнепальної

зброї. У 14 ст. А. називали певний тип гаківниці. Заряджа-

лась А. з дула, стріляли з неї круглими кам'яними й свин-

цевими кулями. Пороховий заряд підпалювався через за-

палювальний отвір у казенній частині ствола. Покращен-

ня конструкції А. обумовило великі відмінності пізніших

зразків від попередніх і схожість з іншими типами ручної

вогнепальної зброї. В 16 ст. А. називали легку вогнепаль-

ну зброю калібром від 12,5 до 18,5 мм, із стволом довжи-

ною від 60 см і загальною довжиною від 1,2 до 2,4 м, з

різними типами замків. У 17 ст. всі зразки легкої багато

декорованої вогнепальної зброї для того, щоб відрізнити

їх від важких бойових мушкетів, називали аркебузами.

Вони мали колісцевий замок (хоча зустрічались А. і з

іншими типами замків), приклади німецького типу, а їхній

калібр дорівнював 10 мм. У 18 ст. А. називали різні типи

ручної вогнепальної зброї. А. були на озброєнні в україн-

ських козаків.

Літ.: Ма р к є в и ч В. Е. Ручное опіестрельное оружие. - СПб., 1994. -

С. 34-35, 61-70; К\уазпіе\уіс2 V/. 1000 $16\у о йшт] Ьгопі раїпе). -

\Уаг82а\уа, 1987. - 5. 7-8. С. Ф. Плецький

АРМАТА - див. Артилерія.

АРМАТНІ СЛУЖИТЕЛІ - в козацькому війську коман-

ди, які забезпечували ремонт, обслуговування та бойове

використання козацької артилерії. Номенклатура й штат

А. с. були різними в усіх полках. Найчастіше у складі цих

команд були армаші, пушкарі, вартові, ковалі, стельмахи,

слюсарі.

Літ.: Д я д и ч є н к о В. А. Нариси суспільно-політичного устрою Ліво-

бережної України кінця XVII - початку XVIII ст. - К., 1959. - С. 434;

Апанович О. М. Збройні сили України першої половини XVIII ст. -

К., 1969. -С. 55.

АРМАШ - див. Гармаш.

АРТИЛЕРІЯ, армата - рід військ; вид вогнепальної

зброї, призначеної для ураження противника та руйнуван-

ня його оборонних споруд за допомогою вражаючих еле-

ментів великої ваги та розмірів (ядра, бомби тощо).

В Україні перші гармати з'явилися наприкінці 14 ст. Зва-

жаючи на велику вагу і громіздкість перших гармат та

їхню невисоку скорострільність, вони застосовувалися для

оборони замків. Велика вартість перших гармат зумовила

те, що в українських містах їх було ще небагато. В 1471 у

Вінниці була 1 гармата, в Чуднові - 3, а в Житомирі - 4

великі гармати і 5 тарасниць. У 15 ст. в Україні вже поча-

лося власне виготовлення гармат.

Були гармати й на озброєнні в козаків. Частина цих гармат

була захоплена в татарських і турецьких містах. Інші по-

трапили до козаків після захоплення замків під час повс-

тань, а деякі надавалися правителями тих держав, які ба-

жали залучити запорожців до себе на службу. Кількість

гармат, що перебували в козацькому війську, не перевищу-

вала 20-30 штук. А., яка використовувалась у козацькому

війську, була здебільшого малокаліберною. Це пов'язано з

тим, що козацьке військо відзначалося великою мобільні-

стю і тому використовувало легкі гармати. Крім того,

польський уряд намагався не озброювати козаків гармата-

ми, а особливо гарматами великих калібрів.

Б. Хмельницький надав А. статусу окремого роду військ.

Гармати були зведені в окремий підрозділ, їм було виді-

лене кінне прикриття. 15 невеликих гарматок були по-

ставлені на двоколісні лафети і переведені на однокінну

тягу, що збільшило їхню маневреність. В той час це було но-

винкою в артилерійській справі, й у використанні легкої

кінної артилерії українські війська випередили Європу.

Надалі в українському війську зростали і кількість гар-

мат полкової артилерії, і парк важкої польової артилерії;

в цьому компоненті українське військо не тільки не по-

ступалося польському, а й переважало його. В поході під

Берестечко в козацькому війську було 100 гармат. З них

до трьох десятків великокаліберних гармат знаходилися

при гетьмані, а при кожному полку було по 5-6 гармат

менших калібрів. Було створено військову людвисарню

(див. Людвисарство), в якій виготовлялися гармати і

дзвони. Керував А. генеральний обозний з артилерійсь-

кою старшиною: гарматними осавулом, писарем, хорун-

жим. Крім того, «на послузі при гарматі» було по 80

пушкарів і гармашів, довбиші, цирульник, ремісники,

стадники, коновали. Розміщувалась військова А. в Пере-

яславі, а потім у Корсуні. Згодом організація козацької А.

ще більше вдосконалилася. На утримання А. були виді-

лені спеціальні маєтності (Лохвиця та Ромни, а пізніше

Короп). Поширеним у Гетьманщині було й виробництво

гармат. Все це сприяло збільшенню кількості гармат у

козацькому війську.

А. Гетьманщини поділялася на генеральну, полкову та со-

тенну. Загальне керівництво всією А. здійснював генера-

льний обозний. Був створений спеціальний орган для

управління всією А. - канцелярія генеральної артилерії,

яка підпорядковувалася обозному. Ця канцелярія

займалась артилерійським спорядженням, стежила за ли-

варними, пороховими та кінськими заводами. Генеральна

військова А. розміщувалася в гетьманській резиденції.

АРХЕОЛОГІЧНІ ПАМ'ЯТКИ КОЗАЦЬКОЇ ДОБИ