17 Ст. Сприяла розвиткові козацької артилерії. Було органі-

зовано виготовлення гармат, запроваджено польову артиле-

рію і сформовано парк генеральної артилерії.

У 16 ст. великі зміни відбулись і в конструкції ручної В. з.

Були винайдені й поступово запроваджувались у практику

ґнотовий, колісцевий і кременевий ударний замки. Усе це

підвищило надійність ручної В. з., її влучність, зручність

користування нею і сприяло її поширенню. Подібні тен-

денції у розвитку В. з. були характерні і для України. Адже

вона була тісно пов'язана з Європою, і до неї проникали всі

новинки європейського зброярства. Тому дуже швидко В. з.

стала найпоширенішим типом зброї у козаків. Надалі на

озброєнні козаків перебували всі відомі в Європі типи В. з.:

аркебузи, мушкети, гвинтівки, гаківниці тощо. Крім того,

постійно ведучи боротьбу з Туреччиною, козаки могли на

практиці знайомитися із досягненнями східного зброярства

і запозичати їх. У В. з. козаків часто використовувались

східні (іспано-мавританські) замки. А яничарки були од-

ним із поширених типів рушниць. Але найбільше сприяло

поширенню В. з. серед козаків її масове виготовлення укра-

їнськими ремісниками. Уже в 16 ст. вона виготовлялась на-

віть у невеликих містечках і за ціною була доступною для

селян (на початку Визвольної війни Я. Вишневецькому вда-

лося конфіскувати у своїх селян кілька десятків тисяч само-

палів). Природно, що озброїти багатотисячні козацькі армії

часів Хмельниччини імпортною зброєю було неможливо.

З 18 ст. почався занепад козацької артилерії. Після пораз-

ки протимосковського виступу І. Мазепи українська арти-

лерія була вивезена в Росію, а запорожці, які перебували

під турецькою протекцією, не мали права володіти гарма-

тами. Виробництво гармат в Україні занепало, озброєння

артилерією козацького війська знаходилось під контролем

російського уряду. Занепад козацького війська призвів до

того, що ефективна для 17 ст. традиційна козацька такти-

ка використання В. з. за нових умов виявилася застарі-

лою. Козацтво не використовувало рушниці з багнетами:

вони могли ефективно застосовуватися лише в щільних

бойових порядках піхотних підрозділів, а козацтво на той

час уже було перетворене в допоміжний рід військ - ірре-

гулярну кавалерію - і не змогло сприйняти найновіші тен-

денції у розвитку В. з. та її використанні. А після лікві-

дації російським урядом українського козацтва були втра-

чені будь-які можливості розвитку козацьких традицій ви-

готовлення й застосування В. з.

Літ.: Апанович О. М. Збройні сили України першої половини

XVIII ст. - К., 1969; Стороженко І. С. Як козаки воювали. - Дніп-

ропетровськ, 1991; Маркевич В. Е. Ручное огнестрельное ору-

жие. - СПб., 1994; Кууазпіешісг \У. 1000 8І6\у о (іашпе] Ьгопі

ра1пе| -\Уагз2а\уа, 1987. С. Ф. Плецький

ВОЖАЇ - емісари Задунайської Січі, які в Україні таємно

збирали групи втікачів і приводили їх на Дунай.

Літ.: Кондратович (Вовк) Ф. Задунайская Сечь (по местньїм во-

споминаниямирассказам)//ЗадунайськаСіч.-Т. 2.-Одеса, 1998.-С. 91.

ВОЗНЯК Михайло Степанович (1881-1954) - українсь-

кий літературознавець, академік АН УРСР (1929-33;

1939-54). Народився у с. Вільки-Мазовецькі Рава-Руського

повіту (тепер - с. Волиця Жовківського р-ну Львівської

обл.) у селянській родині. У 1904-08 навчався на філософ-

ському факультеті Львівського ун-ту. 3 1911 -дійсний член

Наукового товариства імені Шевченка у Львові. З 1939 -

професор, з 1944 - зав. кафедри української літератури

Львівського ун-ту; з 1951 одночасно - зав. відділу Ін-ту су-

спільних наук АН УРСР у Львові. Автор близько 600 дру-

кованих праць. Один з фундаментальних дослідників жит-

142

ДУКАТ - ДУНАЙСЬКЕ КОЗАЦЬКЕ ВІЙСЬКО

ДУКАТ, цехін (італ. сшкаіо - монета; гесспіпо від гесса -

монетний двір) - високопробна золота монета, яка з 13 ст.

карбувалася у Венеції. Спочатку Д. мав більшу вагу, ніж

флорин, але дуже швидко зрівнявся з ним (3,5 г золота

919-і проби). За зразком Д. золоті

монети почали карбувати в Угор-

щині, Чехії, німецьких державах,

Польщі. В Європі назва «дукат»

стала синонімом золотої монети і

витіснила назву «флорин». У гро-

шовому обігу на українських зем-

лях найпоширенішими були

угорські, чеські та голландські Д.

Як найавторитетніший платіжний

засіб Д. використовувався при

укладанні великих торговельних

угод, при виплаті великих сум та

накопиченні скарбів. У 16-18 ст.

Д. не лише курсували в українсь-

кому грошовому обігу, а й викори-

Дукат Леопольда II,

1675 р. Чехія

Літ.: Зварич В.В. Нумизматический

словарь. - Львов, 1980. - С. 71.

стовувалися як прикраси.

ДУМИ - лірико-епічні твори української усної народної

творчості про події з життя козацької України. Виникнення

Д. відносять приблизно до середини 15 ст. Від інших лірико-

епічних та історичних творів Д. відрізняються способом ви-

конання та формою. Д. не співаються, а виконуються декла-

мацією речитативом у супроводі музичного акомпанементу

на бандурі, кобзі або лірі. Для Д. характерні відсутність

строф, дієслівне римування, імпровізаційність, стала компо-

зиція, розгорнутий сюжет, повільна епічна розповідь, по-

стійні епітети. В музичній рецитації Д. багато спільного з го-

лосіннями. Виконують Д. переважно професійні народні

співці - кобзарі та бандуристи. Д. тісно пов'язані з іншими

жанрами українського фольклору - історичними піснями, го-

лосіннями, казками, легендами. За тематикою Д. поділяють-

ся на два цикли. До першого, хронологічно старішого, нале-

жать Д. про боротьбу з татарами й турками. Серед них виді-

ляються такі групи: Д. про турецьку неволю («Втеча трьох

братів з Азова», «Маруся Богуславка» та ін.); про лицарську

смерть козака («Три брати самарські », «Іван Коновченко»,

«Хведір Безродний» та ін.); про щасливе врятування козаків

з неволі, про повернення з походу («Самійло Кішка», «Олек-

сій Попович»). До найстарішого циклу належать і побутово-

моралістичні Д. («Бідна вдова і три сини»). До другого циклу

належать Д. про козацько-польську боротьбу. За змістом ці

твори поділяються на дві групи: Д. про Хмельниччину

(«Хмельницький і Барабаш», «Про Хмельницького та Васи-

ля Молдавського», «Перемога корсунська» та ін.); Д. на соці-

альні теми («Хвесько Ганжа Андибер», «Козак Голота»).

Найвидатнішими виконавцями Д. були такі талановиті

кобзарі, як І. Стрічка, А. Шут, П. Братиця, О. Вересай,

І. Кравченко-Крюковський, Ф. Холодний, Т. Пархоменко,

П. Древченко, М. Кравченко, І. Кучугура-Кучеренко,

Ф. Кушнерик, Є. Мовчан.

Літ.: Рильський М. Героїчний епос українського народу. -

К., 1955; Л а в р о в Ф. Кобзарські думи та пісні // Дніпро. - 1976. -

№ 1. - С. 131-134. О. П. Кривоший

ДУНАЙСЬКА ВІЙСЬКОВА ФЛОТИЛІЯ - козацьке

військове з'єднання, яке діяло на Дунайському театрі під

час російсько-турецьких воєн 1771-91. З огляду на нагаль-

ну необхідність активної боротьби з турецьким флотом на

Дунаї та відсутність досвіду такої боротьби у російських

військ Д. в. ф. була сформована запорозькими козаками.