2) На Запорозькій Січі - казарма, в якій проживали коза-

ки, що належали до нього. Розміри К., їх конструкція не

були однаковими на різних Запорозьких Січах. Так, на Ба-

завлуцькій Січі курені мали стінки, сплетені з лози, та

були покриті кінськими шкурами для захисту від дощу. На

Олешківській і Кам'янській Січах основу стін К. станови-

ли вкопані в землю стовпи, які утворювали каркас будівлі.

До стовпів кріпились жердини, що перепліталися лозою

та обмазувалися глиною. На Новій Січі було достатньо бу-

дівельного лісу, і К. будували з рублених колод.

Те, що К. призначалися для проживання великої кількості

козаків, обумовило схожість їх інтер'єрів. Всі вони мали

вигляд будівлі без кімнат і перегородок. Для відпочинку

козаків слугували довгі дерев'яні помости уздовж стін.

Крім того, в К. знаходився довгий вузький стіл - сирно,

який слугував запорожцям для спільних трапез. Навколо

сирна ставилися вузькі лави. На покуті розміщувались

ікони, підвішувалась лампадка і стояла карнавка, в яку ко-

заки клали гроші на купівлю продуктів харчування на на-

ступний день. На стінах козаки розвішували зброю. В сі-

нях К. знаходилась кабиця (вогнище). Котли, в яких вари-

ли страву для спільних трапез козаків, підвішувались над

кабицею на ланцюгах до кінця сволока, що виходив у сіни.

Опалювалися К. кахляними грубами.

3) У городових козаків - найнижча організаційна одини-

ця, яка об'єднувала козаків певного населеного пункту і

забезпечувала їх мобілізацію. С. Ф. Плецький

КУРУКІВСЬКА УГОДА 1625 - мирна угода, укладена

польськими комісарами на чолі з коронним гетьманом

С. Конєцпольським і козацькою старшиною, яку очолював

гетьман М. Дорошенко, в урочищі Ведмежі Лози біля Ку-

рукового озера (недалеко від м. Кременчука)

27.10 (6.11). 1625 після поразки козацько-селянського по-

встання 1625 під проводом М. Жмайла. Офіційно він ді-

став назву «Ординація запорозьких козаків». За нею поль-

ський уряд зрікався вимагати видачі ватажків, всім учас-

никам повстання надавалася амністія. Офіційний козаць-

кий реєстр збільшувався до 6 тис; новий реєстр слід було

скласти протягом 3-х місяців під наглядом осіб, спеціаль-

но визначених польськими комісарами. Протягом 12 тиж-

нів козаки, що не перебували безпосередньо на службі у

панів, мали виселитися зі шляхетських маєтків. Внесені в

реєстр користувалися всіма правами і вольностями, які

вони мали раніше: особиста свобода, право судитися сво-

їм військовим судом, вільно займатися торгівлею, промис-

лами. В суди замкові, духовні та громад козаки не мали

права втручатися. Справи про кривду, завдану козакам,

розглядали козацькі отамани і старшина в присутності

старост; якщо таку кривду завдано обивателями, то справи

розглядав підстароста у присутності козацьких старшин.

Козацькому реєстру встановлювалася щорічна платня за

службу - 60 тис. злотих (крім додаткової плати старшині).

За реєстровцями зберігалося право обирати старшого,

якого мав затверджувати король або за його дорученням -

коронний гетьман. У деяких випадках козакам надавалося

право просити про зміну старшого. У поході ж старший

міг вступити на посаду і без королівського затвердження.

Тисячна залога реєстровиків мала стояти на Запорожжі,

щоб не допускати туди втікачів з «волості»; решта мала

перебувати на «волості» і виступати за наказом коронного