5. Незадовільним було становище в козацькій артилерії.

Після вивезення в 1709 до Росії 40 гармат генеральної ар-

тилерії її парк не було поновлено, попри всі зусилля коза-

цьких властей. їв 1738 в ній нараховувалось лише 6 гар-

мат. Не кращим був і стан фортечної артилерії. В українсь-

ких містах було багато гармат старих типів, із великими

запалами, непридатних до стрільби.

З кінця 17 ст. козацьке військо прийнято вважати переваж-

но кінним. У ньому панівне становище займає кіннота,

придатна лише для ведення розвідки, переслідування роз-

битого противника, для несення сторожової служби. Росій-

ське командування широко використовувало козацьку кава-

лерію в авангардних боях. Найчастіше вона протидіяла та-

тарській кінноті. Крім того, козаки вели розвідку, йшли в

рейди під ворожі фортеці. Козацькі піхотні підрозділи існу-

вали й у 18 ст., але їх кількість і можливості зумовлюва-

лись матеріальним станом українського козацтва. Часто ко-

зацька піхота залучалася до земляних робіт, несла гарні-

зонну службу. Козацький гребний флот охороняв узбереж-

жя, контролював переправи. Невеликі флотилії з кількох

дубів захоплювали турецькі кораблі, перериваючи поста-

чання прибережних ворожих фортець. Після завершення

літньої кампанії козаки й зимою продовжували свою служ-

бу - охороняли кордони на форпостах. У 18 ст. В. м. у. к.

деградувало. Перетворившись із могутньої європейського

рівня армії в окремий рід військ (іррегулярну кавалерію) з

обмеженими можливостями, козацьке військо не могло са-

мостійно вести великомасштабні бойові операції. Козацькі

підрозділи діяли в складі російської армії і застосовували ті

самі бойові порядки, що й російські війська. Лише в роз-

відці, в рейдах, у діях на морі вони могли виявляти певну

самостійність, а цього виявилось недостатньо для розвитку

козацьких традицій ведення війни. У 2-й пол. 18 ст. після

ліквідації російським урядом українського козацтва можли-

вості для розвитку його самобутнього і оригінального вій-

ськового мистецтва були вичерпані.

Підсумовуючи досягнення українського козацтва у війсь-

ковому мистецтві, слід відзначити, що вони справили не-

заперечний вплив на розвиток європейської військової на-

уки, і тому у процесі побудови сучасної української армії

козацькі військові традиції уважно вивчаються.

Див. також Козацьке військо.

Літ.: Апанович О. М. Збройні сили України першої половини

XVIII ст. - К., 1969; Яворницький Д. І. Історія запорізьких коза-

ків. - Т. 1. - Львів, 1990; Мицик Ю. А.,Плохій С. М.,Сторо-

же н к о І. С. Як козаки воювали. - Дніпропетровськ, 1991; Скаль-

ковський А. Історія Нової Січі, або останнього Коша Запорозького.

- Дніпропетровськ, 1994; Стороже нко І. С. Богдан Хмельницький

і воєнне мистецтво у визвольній війні українського народу середини

XVII століття. - Кн. 1. - Дніпропетровськ, 1996. С. Ф. Плецький

ВІЙСЬКОВИЙ ДОВБИШ, довбиш, добош, політаврник

- військовий служитель на Запорозькій Січі, який відав

військовими литаврами. В. д. ударами в литаври скликав

козаків на раду і подавав сигнал про те, що кошовий став

під корогву, а січова старшина під бунчук, і що раду мож-

на починати. В. д. виконував поліцейські функції: перево-

зив із паланок у Січ злочинців, приковував їх до ганебно-

го стовпа, був присутнім при виконанні судових вироків,

стежив за своєчасною сплатою посполитими податків,

контролював мобілізацію козаків із зимівників. Символа-

ми обов'язків В. д. були литаври.

ВІЙСЬКОВИЙ КАНТАРЖІЙ, кантаржій (від тур. «кан-

тар» - вага) - військовий служитель Запорозької Січі,

який був охоронцем військових ваг і мір, що правили за

еталон для всіх торговців на Запорожжі. В. к. збирав із

привезених на Січ товарів податок і розподіляв його між

старшиною, куренями та церквою. Жив у окремому при-

міщенні на базарному майдані.

ВІЙСЬКОВИЙ ОБОЗНИЙ - військовий старшина За-

порозької Січі. Очолював січову артилерію, керував побу-

довою табору та організовував інженерне забезпечення

штурму ворожих укріплень. Займався обліком і комплекту-

ванням війська.

ВІЙСЬКОВИЙ ОСАВУЛ - див. Кошовий осавул.

ВІЙСЬКОВИЙ ПИСАР - див. Кошовий писар.

ВІЙСЬКОВИЙ ПУШКАР - військовий служитель За-

порозької Січі, який під керівництвом військового обозно-

го завідував усією січовою артилерією. Розпоряджався в

січовій пушкарні, де зберігалися запасні гармати та боє-

припаси (порох, свинець, ядра). Крім того, В. п. наглядав

за злочинцями, яких тримали в пушкарні. Щороку їздив

отримувати продовольство, порох і свинець, що надсила-

лися на Січ. Помічниками В. п. були підпушкар, кілька

гармашів або канонірів, які вправно стріляли з гармат.

ВІЙСЬКОВИЙ СКАРБ - див. Скарб Військовий.

ВІЙСЬКОВИЙ СКОТАР - військовий служитель Запо-

розької Січі, який організовував догляд за стадами гро-

мадської худоби.

ВІЙСЬКОВИЙ СУДДЯ - див. Кошовий суддя.

ВІЙСЬКОВИЙ ТАБУННИК - військовий служитель

Запорозької Січі, який організовував догляд за табунами

громадських коней.