1619). Видатною заслугою Сагайдачного було й те, що ві

зумів поєднати інтереси і дії двох найактивніших части:

українського громадянства - К. та міщансько-духовне

інтелігенції. Виявом цього стало вписання гетьмана з усії

Військом Запорозьким до Київського братства. Завдякі

Сагайдачному відбулося й висвячення православни;

ієрархів у 1620. Його стараннями К. вперше включилося

загальнонаціональні справи, а міщанство й духовенстві

вперше відчули підтримку великої збройної сили, що до

помогло їм набути більше певності і сміливості у свої:

планах та діях. Одним із результатів участі козацького вій

ська у Хотинській війні 1621 стало усвідомлення К. своє

сили у міждержавних відносинах.

Хоч повстання кінця 16 - 1-ї пол. 17 ст. зазнали поразки

вони відіграли велику роль в історії визвольної боротьбі

українського народу. У ході цих повстань народні маси на

бували досвіду збройної боротьби, сповнювалися віри }

свої сили. Завдяки масовим повстанням прискорювалось

визрівання національної самосвідомості українського на

роду. На досвіді повстанської боротьби селяни, козаки і

міщани дедалі більше переконувалися, що в їхньому нама-

ганні визволитися з-під гніту надійною опорою можуті

бути тільки згуртованість, монолітність і воля у досягненн

незалежності.

Утвердження К. як суспільного стану остаточно заверши-

лося в ході Визвольної війни українського народу середини

17 Ст. Наступ польського уряду і магнатів на права і воль-

ності К. привів у 1648 до повстання Б. Хмельницького, ще

переросло у загальнонародну війну, наслідком якої стале

утворення української козацької держави - Гетьманщини,

в якій К. було привілейованим станом, козацька старши-

на - провідною верствою, а козацький устрій став основою

всієї державної організації. За Гетьманщини були узаконені

привілеї К. Воно звільнялося від загальних повинностей і

поборів, мало право власності на землю і ряд пільг у торго-

вельно-промисловій діяльності. Судити козаків могли тіль-

ки козацькі суди різних рівнів. Права їх передавались у

спадок. Кількість козаків після Переяславського договору

1654 Визначалась у 60 тис. Але за умов масового народно-

го руху гетьманський уряд не міг обмежити чисельність К.,

і його кількість коливалася від 100 до 300 тис. чол.

Одночасно існувала автономна козацька організація у Во-

льностях Війська Запорозького Низового (до 1775). Після

смерті Б. Хмельницького, в умовах послаблення гетьман-

ської влади і загострення боротьби старшинських груп За-

порожжя знову дистанціюється від урядових структур,

ухиляючись з-під гетьманської влади, і набуває відносної

незалежності.

До українського К. належало також слобідське козацтво,

яке сформувалося протягом кінця 16 - 17 ст. Воно мало

КОЗАЦТВО В МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИНАХ

- КОЗАЦТВО В ОБРАЗОТВОРЧОМУ МИСТЕЦТВІ 219

багато спільного з лівобережним козацтвом і до 1765 ко-

ристувалося досить широкою автономією в межах Росій-

ської держави.

Старшина, шляхта і монастирі різними шляхами прагнули

перетворити козаків у своїх підданих. Цей процес часто

супроводжувався насильством і зловживаннями. Зубожін-

ня частини К. привело до реформи і поділу його на вибор-

них козаків та підпомічників. Підриву боєздатності козаць-

кого війська особливо сприяли систематичні відрядження

козацьких частин на важкі роботи по будівництву фортець

і риття каналів. На Правобережній Україні К. було скасо-

ване постановою польського сейму 1699, але існувало до