220 Невільників, переважно українців. Пізніше к. З групою

невільників повернувся на батьківщину. Цей подвиг оспіва-

но в українській народній думі. Очевидно, невдовзі після

повернення К. помер. Похований у Каневі.

Літ.: Самійло Кішка: Історичні розвідки, думи, оповідання / Серія «Ко-

шові Запорозької Січі». - К., 1993; Мицик Ю. Гетьман Самійло Кіш-

ка і його незнаний лист // Вежа. - Кіровоград, 1996.-№3.-С. 204-210;

Мицик Ю. Київський шпиталь Самійла Кішки // Народна газета

(Київ). - 1999. - 8-14 березня. Ю. А. Мицик

КЛЕИНОДИ (нім. Кіеіпосі, польс. кіеіпої - дорогоцін-

ність) - відзнаки та атрибути влади козацької старшини,

які після відродження в середині 17 ст. української держав-

ності стали державними символами. До К. належали ко-

рогва, бунчук, булава, пернач, печатка, литаври і каламар.

Вперше К. були надані українському козацтву в 1578 поль-

ським королем Стефаном Баторієм. Надалі К. надсила-

лись тими монархами, під протекцією яких знаходилось

запорозьке козацтво, чи тими, котрі бажали отримати від

козаків допомогу. У 1594 австрійський імператор Ру-

дольф II, який хотів залучити козаків до війни з Туреччи-

Козацькі клейноди:

1 - корогва; 2 - бунчук; 3 - булава; 4 - пірнач; 5 - печатка; 6 - литав

ною, вирішив подарувати їм цісарську корогву та 8000

катів. А коли запорожці після придушення антимосковсі

го виступу І. Мазепи перейшли під протекторат султана,

подарував їм корогву, освячену царгородським патріарх

К., які вже були у Війська Запорозького, вручалися но

обраному гетьманові за рішенням ради козацької. Тр

лялося немало випадків, коли козаки самовільно відби

ли у своїх гетьманів знаки їх влади і без королівської 2

ди передавали їх новому гетьманові. Саме так їх отриї

Б. Хмельницький, який на козацькій раді в Січі був об

ний гетьманом.

До середини 17 ст. К. виступали як символи влади коза

кої старшини. Вони були спільними для городових і за

розьких козаків. У походах вони перебували при козаць

му війську, а в Мирний час зберігалися у військовій ска

ниці. З 1648 гетьманські К. стають державними симво

ми Гетьманщини. Новообраним гетьманам К. надси.

лись польськими королями, турецькими султанами, рос

ськими царями. Наказним гетьманам, полковникам та і

тенній старшині їхні знаки влади надавав гетьман.

У цей час на Січі теж існували свої К. Номенклатура сі1

вих К. не відрізнялася від номенклатури К. Гетьманщиі

Хоча певні відмінності між ними були. Так, на січовій і

чатці збоку від козака з мушкетом зображувався кургаг

списом, що символізувало прикордонну службу запоро:

ких козаків. На Січ К. надсилались російськими царяі

чи турецьким султаном, під протекторатом якого зал

рожці перебували в 1708-34. За рішенням січової ради

вручались військовій старшині і кошовому отаманові

він надавав символи влади паланковій старшині. Курін

печатки та корогви вручались новообраним курінним оі

манам курінною радою.

Після смерті гетьманів чи після відсторонення їх від вла^

К. передавалися на зберігання генеральному підскарбік

кліщиніді - кобзар 211

Функціонували козацькі К. до кінця 18 ст. А коли в 1775

за наказом Катерини II була знищена Запорозька Січ,

втратили силу і регалії січової старшини. Після ліквідації

російським урядом на поч. 80-х рр. 18 ст. козацьких полків

були скасовані і клейноди полкової та сотенної старшини.

Історична доля козацьких К. була складною. Частина з них

після поразок козацького війська в 1651 під Берестечком,

під Черніговом та Києвом опинилась у ворожих руках, і те-

пер вони, очевидно, знаходяться в запасниках польських

музеїв. Але переважна більшість козацьких К. була захоп-

лена Росією. Після ліквідації російським урядом гетьман-

ської посади К. Розумовський залишив у Глухові золоту бу-

лаву з діамантами, срібні литаври і труби, перначі, печатки,

прапори. Після зруйнування Січі у 1775 її К. потрапили до

рук Г. Потьомкіна, після смерті якого вони зберігались як

«непотріб» у його управителя на горищі будинку. І лише

після смерті вдови управителя січові К. були передані до

Царськосельського арсеналу, а згодом - до імператорського

Ермітажу. Крім того, в Ермітажі зберігались і українські

гармати художньої роботи, козацькі рушниці, пістолі та

шаблі, булава гетьмана Д. Апостола. У Преображенському

соборі в Петербурзі на поч. 20 ст. зберігались курінні зна-

мена, три бунчуки, срібна булава, вісім козацьких паніка-

дил - К. Задунайської Січі. У 1811 старший Кубанського

козацького війська звернувся до царя з проханням передати

кубанцям К. Запорозької Січі, які зберігалися в Ермітажі,

Артилерійському музеї, Преображенському соборі. Але

йому було відмовлено. Наступну спробу повернення україн-

ських К. зробила Центральна Рада, яка звернулася з таким

клопотанням до Тимчасового уряду, а після більшовицько-

го перевороту - до Ради Народних Комісарів. Хоча Раднар-

ком і прийняв рішення про повернення К. в Україну, але

виконано його не було. У 30-і рр. переважна більшість ко-

зацьких К. зникла з російських музеїв, і це зникнення не

можуть пояснити й досі. В рамках політики, спрямованої

на повернення в Україну належних їй українських культур-

них цінностей, урядом країни ведеться, зокрема, робота з

пошуку козацьких К.

Літ.: Яворницький Д. І. Історія запорізьких козаків. - Т. 1. -

Львів, 1990. - С. 169-172; Сергійчук В. І. Національна символіка

України. - К., 1992. - С. 87-101; Апанович О. Привласнення коза-

цьких клейнодів - викрадення історичної пам'яті нації // Українська га-

зета. - 1994. - № 16 (58). - 1-14 вересня. - С. 6-7. С. Ф. Плецький

КЛІЩИНЦІ - село Жовнинської сотні Лубенського полку

(тепер у складі Чорнобаївського р-ну Черкаської обл.). У