4 Багатих єврейських купців. Повстанці привели корабель

до о. Сицилії, до Неаполя і Рима. На о. Сицилії К. вступив

на військову службу до віце-короля Королівства Обох Си-

цилій Фердинанда III Габсбурга і перебував тут аж до вибу-

ху Визвольної війни у 1648. Після повернення на батьківщи-

ну став одним із сподвижників Б. Хмельницького, одним з

його дипломатів, спеціалістів у морських справах. Зокрема,

він був у числі української делегації, яка вела переговори з

дипломатами Речі Посполитої'під Білою Церквою і уклала

Білоцерківський договір 1651, особливо наполягав на сво-

боді мореплавання і походів запорожців на Чорному морі.

Пізніше К. був ніжинським наказним полковником, до ньо-

го звертався із своїми листами Б. Хмельницький у жовтні

1654. Наприкінці 1654 К. помер від хвороби чи від ран і

був, очевидно, похований у Ніжині.

Повстання на галері 1643 було оспіване в українській на-

родній думі (щоправда, при цьому сплутано події повстань

1627 і 1643). Цьому повстанню присвячено також спеціа-

льну італомовну брошуру, видрукувану в Римі у друкарні

Лодовіко Гріньяні: «Кеіагіопе сіеііа ргеза сіеііа §а1ега

сарігапа сіі Сопзіапгіпороіі зоно іі соттапсіо сІеІГапІіЬазсіа

Магіоіі СЩ 1а ПЬегагіопе сіі 207 зсЬіауі сгізіапі шіепі сієї

К.е§по сіі Роїопіа». Судячи з того, що творові передує при-

свята Антонія Джерарді до єпископа Джіроламо Маскам-

бруні, можна припустити, що саме А. Джерарді був її ав-

тором. Того ж року було видано (у Кракові?) польський

переклад цієї брошури під назвою «Яеіасіа аІЬо поліпу о

роітапіи §аіегу саго§госІ2кіе] і \ууЬа\уіепіи 207

піе^оіпікоху спггезсіап...» Ю. А. Мицик

КАТОРГА, галера (від грец. кахєруа - галера, примусова

праця) - тип весельно-вітрильного судна, поширений за

210

КІШКА - КЛЕИНОДИ

Літ.: Яворницький Д. І. Історія запорізьких козаків. - Т. 1. -

К., 1990. - С. 58-59; Устное повествование бьівшего залорожца Никитьі

Леонтьевича Коржа. - Днепропетровск, 1991. -С. 23. п п П ~

КІШКА (Кошка, Кушка) Самійло (70-і рр. 16 ст. - 1628) -

гетьман реєстрового козацтва. Походив із козацької чи

міщанської родини, можливо, з Києва. На поч. 17 ст. К. по-

дарував власний будинок у Києві під шпиталь, причому у

30-х рр. 17 ст., вже по смерті К., цим будинком заволоділи

католицькі ченці. Вперше ім'я К. з'являється у джерелах

1599, коли його обрано гетьманом замість Семена Скалозу-

ба, який загинув під час морського походу проти Осман-

ської імперії. Ймовірно, К. відзначився у цьому поході. В

липні 1600 на заклик великого коронного гетьмана Яна За-

мойського К. виступив із запорозьким козацтвом у похід із

Базавлуцької Січі. Піднявшись угору Дніпром і подолавши

пороги, запорожці через Черкаси - Канів - Білу Церкву -

Брацлав - Кам'янець-Подільський рушили проти Молдо-

ви, де точилися бої військ Речі Посполитої і молдовсько-

валаського господаря Михая Хороброго. Одночасно К. по-

слав до короля Сиґізмунда III своїх представників (Радке-

вича та Онопрія), котрі мали добиватися повернення ста-

рих прав і вольностей, а також жолду (платні) реєстровому

козацтву, зняття баніції з учасників повстання С. Наливай-

ка тощо. Під час молдовського походу К. був запідозрений

у симпатіях до Михая Хороброго і скинутий з гетьманства.

Однак через деякий час у 1601 його було знову обрано геть-

маном, і саме він повів запорожців у похід проти швед-

ських військ у Лівонію. Звідти К. вислав до короля Сиґіз-

мунда III нове посольство, добиваючись задовільнення ви-

мог щодо «прав і вольностей», написав ряд листів до коро-

ля і членів уряду Речі Посполитої. За деякими даними, К.

убито в Лівонії, і вже у березні 1602 гетьманом обрали

Івана Куцьковича. Однак є підстави твердити, що К. зали-

шився живим (можливо, був там тільки поранений), брав

участь у Цецорській битві 1620, де й потрапив у турецький

полон. Бувши невільником-гребцем, зумів увійти в довіру

до турків, а в листопаді 1627 підняв повстання на турецькій

галері в порту Мітіліні (о. Лесбос на Егейському морі). Піз-

ніше він зумів провести галеру до Італії. Було визволено