5Івнинний ландшафт Запорозьких Вольностей не сприяв

зрганізації 3. Але козаки дуже вміло використовували мі-

сцевість - найменший лісок, балка, байрак слугували

укриттям для їхньої 3. Навіть під час дій на морі козаки

зикористовували прибережні зарості очерету, де їхні фло-

гилії вичікували появи турецьких кораблів. Удари по про-

гивнику козаки намагалися завдавати під час його прива-

пів, на переправах. Саме так атакували козаки війська

польського короля під час Зборівської битви 1649. Від-

працьована тактика 3., знання місцевості і майстерне її

використання у поєднанні з раптовістю і стрімкістю уда-

рів були запорукою успіху козацьких 3. С. Ф. Плецький

ЗАСЛАВСЬКИЙ Домінік (Острозький Володислав Домі-

нік; не пізніше 1617 - 1656) - князь; луцький староста,

коронний конюший (з 1636), воєвода сандомирський (з

1645) І краківський (з 1649). Походив зі спольщеної укра-

їнської родини Заславських. 1620 успадкував маєтки Ост-

розьких і став найбагатшим магнатом Волині. Під час

Хмельниччини з 9.6.1648 був головним із трьох команду-

вачів війська Речі Посполитої. Після поразки польської

армії у Пилявецькій битві 1648 сейм увільнив Заславсько-

го з цієї посади. «Перина» - так назвав його Б. Хмельниць-

кий за великопанські манери.

ЗАСЛАВСЬКІ - український князівський рід 15-17 ст. На

поч. 17 ст. 3. прийняли католицтво. Володіли великими ма-

єтками на Волині і Поділлі. Засновник роду - Іван Острозь-

кий - наприкінці 15 ст. став власником м. Заслава (тепер

Ізяслав Хмельницької обл.), від якого пішло прізвище 3.

3. Займали важливі державні посади у Польщі. Найвідо-

міші представники роду: Єжи 3. (1592-?) - володимирсь-

кий староста, учасник Хотинської війни 1621, брав участь

у придушенні повстання 1625 під проводом М. Жмайла та

разом з С. Конєцпольським - в укладанні з козаками Куру-

ківськоїугоди 1625. Януш 3. (7-1629) - воєвода підлясь-

кий (1591) і волинський (1604, 1620); в 1596 і 1614 входив

до складу комісій, створених польським урядом для виро-

блення компромісних угод між козаками і польським уря-

дом. Олександр 3. (7-1625) - каштелян волинський

(1605), воєвода брацлавський (1615) і київський (1628),

син Януша 3. Владислав-Домінік 3. (не пізніше 1617 -

1656) - луцький староста, коронний конюший (з 1636),

воєвода сандомирський (з 1645) і краківський (з 1649),

син Олександра 3.; з 9.6.1648 був головним з трьох коман-

дувачів (разом з О. Конєцпольським і М. Остророгом)

польського війська, розгромленого українською армією на

чолі з Б.Хмельницьким в Пилявецькій битві 1648.

Б. Хмельницький із сарказмом називав Домініка 3., відо-

мого своєю розніженістю і лінивістю, - «периною». У

1673 рід 3. перестав існувати. їхні родові маєтності успад-

кував рід Любомирських. Р. М. Шуст

ЗАТЯГА - на Задунайській Січі ватага козаків, яка вихо-

дила «на здобич» (розбійничати).

Літ.: Кондратович Ф. Задунайская Сечь (по местньїм воспомина-

ниям и рассказам) // Задунайська Січ. - Т. 2. - Одеса, 1998. - С. 106.

ЗБАРАЖ - місто на галицькому Поділлі (тепер - район-

ний центр Тернопільської обл.). Розташоване на берегах

р. Гнізни, притоки Серету.

Археологічні розкопки городища та могильника часів Ки-

ївської Русі свідчать про давнє заселення території міста.

Перша письмова згадка про 3. зустрічається у Галицько-

Волинському літописі під 1211.

З 2-ї пол. 15 ст. місто закріпилося за князями Несвицьки-

ми. Після смерті Василя Несвицького (1463) князівський

рід розпадається на декілька гілок, одну з яких почали на-

зивати князями Збаразькими.

КАТЕРИНОСЛАВСЬКЕ КОЗАЦЬКЕ ВІЙСЬКО - КАТОРГА 201

ницького було розпочато пошук матеріалів з історії коза-

цтва у фамільних архівах старовинних козацьких родів

Малами та Байдаків, в архівах губернського правління та

духовної семінарії. Результатами пошукової роботи стали

публікації на сторінках «Летописи Екатеринославской

ученой архивной комиссии» документів та розвідок з

історії козацтва. Особливу увагу комісія приділяла поши-

ренню та популяризації знань з історії запорозького коза-

цтва. На засіданнях комісії доповіді з історії запорозького

козацтва також посідали чільне місце. Подіями в науково-

му житті стали доповіді В. Біднова стосовно останнього

кошового Запорозької Січі П. Калнишевського та, козаць-

кого села Половині, Д. Дорошенка щодо історіографії

історії запорозького козацтва, Д. І. Яворницького про

Дніпрові пороги.

Літ.: Ковальский Н. П, Абросимова С. В.Из истории Екате-

ринославской ученой архивной комисии // Археографический ежегод-

ник за 1988 г. - М, 1989. - С. 52-57; Летопись Екатеринославской уче-

ной архивной комиссии (1904-1915): Бібліографічний довідник. -

К., 1991; 3 а р у б а В. З вірою в українську справу: Антін Степанович

Синявський. - К., 1993; Синявський А. Вибрані праці. -

К., 1993. - С. 98-107; До 90-річчя Катеринославської ученої архівної

комісії (1903-1916 рр.): Збірник статей. - Дніпропетровськ, 1993;

Войцехівська І., Семергей О. Губернські вчені архівні ко-

місії в Україні (кінець XIX - початок XX ст.) // Київська старовина. -