1.2. Принципи, функції та методи аналізу культурології

Кожна з наук, досліджуючи свій предмет, виходить з певних принципів. Останні поділяються на загальні, притаманні усім наукам, та специфічні, що пов'язані з особливостями об'єкта дослідження.

Ф Принципи — це найбільш довготривалі в часі, базисні в дослідженнях, стабільні в поведінці начала, що дозволяють систематизувати і структурувати певні природні чи соціальні явища

Зокрема, принцип невизначеності Гейзенберга у фізиці, принцип презумпції невинності в юриспруденції, принцип емпіризму у соціології.

Культурологія, як наука, використовує такі загальні принципи, як: принцип історизму та принцип науковості. Принцип історизму вимагає.

20

щоб аналіз явищ був адекватний до часу їх виникнення, висновки визначались історичною прогресивністю його розвитку, а не конюнктурними політичними мотивами окремих індивідів чи соціальних груп. Принцип науковості включає достовірність емпіричного матеріалу, повторюваність в часі і просторі результатів досліджень, можливість повторної перевірки, застосовність і результативність висновків в реальній практиці.

До специфічних принципів культурології відносять принципи системності, інтегративності та рівноправності. Перший з них забезпечує аналіз явища, як елемента більш складної системи, що дозволяє виявити складні взаємозв'язки між елементами, детермінанте поле, чи певний культурний коридор явища. Другий принцип набув особливої ваги в період науково-технічної революції, коли стало зрозумілим, що явища однієї науки не бувають відособленими від явищ суміжних наук. Принцип рівноправності передбачає рівність усіх відомих концепцій, теорій, прогнозів при проведені культурологічного аналізу.

Увага! ФУНКЦІЇ культурології, як науки про розвиток культури, не співпадають з функціями культури. Вони націлені на отримання результату і діють при проведенні культурологічного аналізу та синтезу.

В монографічній літературі ще не склався усталений погляд на функції культурології, їх значимість і послідовність. Однак аналіз функцій суміжних наук та особливостей самого предмету дослідження дає підставу навести наступну послідовність функцій культурології.

ОСНОВНІ ФУНКЦІЇ КУЛЬТУРОЛОГІЇ, що випливають із означення предмету дослідження:

=> дослідницька,

=>інваріантно-прогностична,

=>програмно-оріснтовна.

Якщо дослідницька функція була притаманна для більшості наук завжди, то останні дві функції актуалізувались в другій половині XX ст. , коли на порядку денному суспільних наук стали питання вироблення програм, проектів, прогнозів, прорахунку інваріантів суспільного розвитку.

Культурологія, як наука, носить не лише теоретичний характер, а й прикладний. Вона виробляє системне бачення сучасних процесів світового розвитку, методологію аналізу і синтезу суспільних явищ, дає практичні рекомендації розв'язання складних проблем ХХІст. , пов'язаних з поведінкою великих мас людей, дезорієнтованих результатами сучасної науково-технічної революції, яка вивела людство в нове інформаційне суспільство. Нові функціональні залежності притаманні тільки

21

культурології виводять дослідників в нову детермінанту систему, яка вимагає інноваційних рішень накопичених проблем.

Увага! Д. М. П. В. В сучасній навчальній та науково-монографічній літературі

в функціональне поле культурології включені і такі функції як:

=>семіотична (знакова), (від rp. semeion — вчення про знаки). Вивчення знакових систем дає знання про етнічно-родові складові соціальних груп, пояснює інваріанти їх поведінки, особливості світобачення.

=>аксиологічна (цінністна, від гр. ахіа-цінність), відображає якісний стан культури, виділяє і формує цінністні потреби і орієнтири.

На сьогодні чітко не окреслене функціональне поле культури. Поряд із традиційними функціями (навчальна, виховна, комунікативна тощо) розглядаються такі функції як:

У трансляції (забезпечує передачу соціального досвіду, спадкоємність поколінь. Тільки культура забезпечує трансляцію досвіду накопиченого людством. Культура виступає соціальною пам'яттю. Розрив в спадкоємності, феномен манкуртизму (втрата соціальної пам'яті) може при певних обставинах стати згубним для всього людства);

> нормативно-оціночна, що регулює поведінку індивідів у відповідності із соціальними нормами г правилами та прийнятими законами; ? \

> захисна (прогрес у розвитку людської цивілізації, з одного боку, відводить класичні загрози життю (епідемії, природні катаклізми тощо), а з іншого — породжує нові, більш загрозливіші);

> креативна (від лат. creatio — созіданіє). Вважається фундаментальною функцією перетворення і освоєння світу (вихід людини в космічний простір, оволодіння нею новими видами енергії тощо);

>сігніфікативна (відтт. sign-знак). Функція доповнення цінностей. Явища природнього світу, що на початках не сприймаються як цінність, поступово використовуються людиною і включаються в ціннісне поле людської діяльності. Наприклад, небесна сфера не була цінністю до того часу, поки не стала використовуватись в мореплавстві (визначення місцезнаходження);

> релаксаційна (від. лат. rеіахаtіо — послаблення). З точки зору природничих наук — це повернення до попереднього ненапруженого стану.

22

Іншими словами — це мистецтво фізичної і психічної розрядки (сміх, плач, крик, гнів, сповідь, освідчення в кохані тощо). Гра, ритуал, святкові дні виконують цю функцію. Еротичні фільми, фільми жахів і катакстроф, подорожування у віртуальному світі комп'ютерів, коли індивід психологічно живе життям героїв, знімають напругу життя. Засоби релаксації можуть нести як позитивне (весілля, у родини тощо), так і негативне навантаження (наркоманія, проституція, порнографія). Тому суспільство прагне залучити індивідів до високого мистецтва, яке животворно впливає на людину. Зокрема, Арістотель вважав, що трагедія очищає (катарсіс, rp. katharsis — очищення) душу, зосереджує її на "високому, вічному".

Принципи та функції предмету культурології започатковують шлях дослідження. Рух по цьому шляху обумовлюється вибором методів. Метод дослідження в науці відіграє ключове значення, бо наближає дослідника до "істини". Сучасні гуманітарні науки виробили низку методів, які дозволяють отримати більш-менш достовірні результати про явища та перевірити їх на практиці. Метод — слово грецького походження methodos і дослівно означає дослідження. В сучасному розумінні це спосіб теоретичного або емпіричного одержання інформ;щії. Однак, таке поняття методу є неповним. Метод — це, насамперед, певна технологія дослідження, в якій чітко визначена послідовність кроків на шляху до пізнання "істини".

Увага! В аналізі культури в основному використовуються методи комплексного, структурного аналізу, діахронічний, синхронічний методи та методи природничих наук.

Культурологія, як теоретична дисципліна, вимагає застосування певного узагальненого підходу, який би виступав, в свою чергу, методом вибору методів аналізу в залежності від вихідної гіпотези, покладеної в основу дослідження.

Як видно, культура належить до класу великих багатофункціональних самоорганізуючих систем. Як цілісна система вона Укладається не просто з окремих елементів, а з великих системних утворень:

СОЦІАЛЬНИХ	ТЕXIIІЧНИХ	КУЛЬТУРНИХ
етноси	техніка	література
народності	технологія	живопис
нації	наука	скульптура
держави		архітектура

23

В свою чергу, такі підсистеми утворюють ціле з особливостями, які можуть бути відсутніми в окремих елементах. Наприклад: держави утворюють міждержавні організації; нова техніка, технологія ведуть до міжнародного розподілу праці.

Зрозуміло, що не кожна сукупність елементів може бути системою. Найважливішою особливістю такого системного утворення, як культура, є наявність властивостей, які не зводяться до простої суми властивостей складових її підсистем.

Наприклад, об'єднання країн в боротьбі з міжнародним тероризмом не дорівнює простій сумі зусиль кожної країни зокрема. Виникає якісно нова система з високою соціальною ефективністю. Увага! Можливі випадки коли система втрачає важливі складові своїх компонентів. В сучасній філософії продовжується дискусія про особливості дії систем, їх елементів, еволюції і генезу. Слово система грецького походження і означає ціле, що складається із частин. "Ціле" виступає родовим поняттям.

* Отже, поняття системи відображає особливості не будь-кого, а лише певного виду цілого, де досить чітко видно єдність і де можна виділити складові. Якщо культурологія вивчає культурний розвиток, як систему, то основні взаємозв'язані частини утворюють підсистеми, групи елементів, компоненти.

В культурології її підсистеми утворюють "єдине ціле" нарізних рівнях аналізу. Це може бути теоретично-умовне, коли не видно реальної взаємодії і як "єдине ціле" вони спочатку існують в нашій уяві. Наприклад, так буває, коли ми класифікуємо картини невідомих авторів, а пізніше знаходимо спільні риси характерні одному автору, який є відомим. Однак, системою в класичному розумінні в культурології, як правило, називають таку послідовність об'єктів пізнання, які реально (видимо) корелюють між собою.

Слід зазначити, що культурологи мають на увазі і певну упорядкованість елементів, їх послідовність за значимістю впливу на систему в цілому. Іншими словами виділяють елементи як достатні, та як необхідні для функціонування культурної системи.

Формування методу, в основі якого лежить поняття "система" започатковано в другій половині XX ст. Однак, вже в Словнику іноземних слів Міхельсона (вид. 7-е, 1877 р.) читаємо, що "система" є виклад науки

24

в строгій послідовності, з'єднання декількох предметів, що діють за одними і тими ж законами. Автор однієї із перших теорій систем Людвіг Фон Берталанфі подав "систему^" як множину елементів, які реально взаємодіють між собою. Як бачимо, фундаментальна особливість системи, що була подана в Словнику 1877 року про те, що всі елементи діють за єдиними законами, була забута більше як на півстоліття.

Із зміною наукової парадигми в другій половині XX ст. , коли стали зрозумілими складні взаємозв'язки, що існують між різними явищами, формується особливий метод аналізу, що дістав назву системного.

Сьогодні культурологія глибше пізнала реальність та складність культурних процесів, до яких раніше був спрощений підхід, 3 врахуванням зміни уявлень про сутність людини в кінці XX на початку XXI ст. системний метод аналізу культурології дозволяє виділивши "загальне", що діє за єдиними законами, розкрити його зміст за допомогою існуючих методів, що використовуються при аналізі культури.