- •Культурологія
- •Тема 1. Предмет та метод культурології. Основні поняття. Культурологія і природа. Місце в системі гуманітарних та природничих наук ......... 9
- •Тема 2. Історичні етапи осмислення культури. Основні школи та концепції культурології...
- •Тема 3. Українська культурологічна думка в контексті загальноєвропейської культурної традиції ................................................ 87
- •Тема 4. Теоретичні засади сучасної типології культури .................... 120
- •Тема 5. Культура і соціотеxiiосфера в системі глобальних проблем сучасності ......................................... 159
- •Тема 6. Основні сфери розвитку культури ........................... 183
- •Тема 7. Провідні тенденції сучасного культурного розвитку .............. 215
- •Тема 8. Сучасна наука про особливості розвитку культури у XXI ст. 236
- •Тема 9. Збереження культурної і природної спадщини — загальноцивілізаційне завдання XXI ст. ........................................................ 255
- •Переднє слово
- •Розділ I. Науковий статус і предмет культурології
- •Тема 1 предмет та метод культурології. Основні поняття. Культурологія I природа. Місце в системі гуманітарних та природничих наук
- •1.1. Предмет, основні поняття культурології
- •1.2. Принципи, функції та методи аналізу культурології
- •1.3. Специфіка культурологічного знання
- •Культурологічні знання в предметі культурології
- •Культурологічні знання, як наукова система сучасних уявлень про культуру
- •1.4. Культурологія і природа. Місце предмету в системі гуманітарних та природничих наук
- •1.5. Світобачення і культура первісного суспільства як важливий етап в становленні культурологічної думки
- •Питання для роздуму, самоперевірки, повторення
- •Тема 2 історичні етапи осмислення культури. Основні школи та концепції культурології
- •2.1. Етапізація суспільних явищ як наукова проблема
- •2.2. Генеза суспільного осмислення культури та основні культурологічні школи
- •2.3. Філософсько-культурологічне осмислення буття в епоху розвитку давніх (ранньо-класових) цивілізацій
- •2.4. Погляд на культуру через призму досліджень кінця XX — початку XXI ст.
- •Тема 3 українська культурологічна думка в контексті загальноєвропейської культурної традиції
- •3.1. Формування загальноєвропейської культурної традиції в погляді на культурний розвиток людства
- •3.2. Становлення української культурологи
- •3.3. Культурологічні праці видатних діячів української культури
- •3.4. Витоки української культури. Проблеми культурної ідентичності
- •Питання для роздуму, самоперевірки, повторення
- •Розділ II. Типологія культури
- •Тема 4 теоретичні засади сучасної типології культури
- •4.1. Типологія культури як наукова проблема
- •4.2. Історична типологія культури
- •4.3. Регіональна типологія культури
- •4.4. Українська культура на теренах Європейського культурного регіону
- •4.5. Типологія за стилями в культурі
- •Тема 5. Культура і соціотеxносфера в системі глобальних проблем сучасності
- •5.1. Глобальні проблеми і їх детермінанти
- •5.2. Соціотехносфера: особливості розвитку
- •5.3. Культура як необхідна і достатня умова розв'язання глобальних проблем
- •Питання для роздуму, самоперевірки, повторення
- •Тема 6 основні сфери розвитку культури
- •6.1. Природа - необхідна умова творення культури в часі і просторі
- •6.2. Мистецтво як чуттєва сфера духовного сприйняття світу
- •6.3. Наука і світогляд: значення у висхідному розвитку цивілізації"
- •6.4. Місце та особливості української культури XIX - XX ст. В художній сфері розвитку
- •Тема 7 провідні тенденції сучасного культурного розвитку
- •7.1. Теоретичні засади аналізу сучасних тенденцій розвитку культури.
- •7.2. Субкультурна поліфонія другої половини XX ст.
- •7.3. Кризові явища в культурі як флуктуація духовно-енергетичного поля.
- •7.1. Теоретичні засади аналізу еучасних тенденцій розвитку культури
- •7.2. Субкультурна поліфонія другої половини XX ст.
- •7.3. Кризові явища в культурі як флуктуації духовно-енергетичного поля
- •Tema 8 сучасна наука про особливості розвитку культури у XXI cm.
- •8.1. Теоретичні засади прогнозування культурного розвитку людства.
- •8.1. Теоретичні засади прогнозування культурного розвитку людства
- •8.2. Культура XXI ст.
- •Тема 9 збереження культурної і природної спадщини - загальноцивілізаційне завдання уxxi ст.
- •9.1. Теоретичні засади проблеми
- •9.2. Збереження культурної і природної спадщини як об'єктивна соціально-історична тенденція в розвитку людства
- •9.3. Формування системи світових інститутів збереження спадщини людства і їх основні документи
- •1. Примірна робоча програма навчальної дисципліни за вимогами (есТв)
- •Структурно-логічна схема вивчення дисципліни
- •Структура залікового кредиту дисципліни
- •Зміст лекційного курсу змістовний модуль і. Теорія культури. Тема 1. Предмет та метод культурології. Основні поняття. Культурологія і природа. Місце дисципліни в системі сучасних наук.
- •Тема 2. Історичні етапи осмислення культури. Основні школи та концепції культурології
- •Тема 3. Українська культурологічна думка в системі загальноєвропейської культурної традиції.
- •Тема 4. Теоретичні засади сучасної типології культури.
- •Змістовний модуль II. Динаміка культури Тема 5. Культура і соціотехносфери в системі глобальних проблем сучасності
- •Тема 6. Основні сфери розвитку культури.
- •Тема 7. Тенденції культурного розвитку другої половини XX ст.
- •Тема 8. Сучасна наука про особливості розвитку культури у XXI ст.
- •Тема 9. Збереження культурної і природної спадщини як об'єктивна соціально-історична тенденція в розвитку людства
- •Перелік семінарських та практичних занять. Тема 1. Розвиток наукових уявлень про культуру, її складові та функції у. Історичні етапи осмислення культури.
- •Тема 2. Класичні і сучасні концепції культури.
- •Тема 3. Становлення та розвиток української культурологічної думки.
- •Тема 4. Регіональна типологізація світової культури та основні етапи її розвитку
- •Тема 5. Культура і соціотехносфера в системі глобальних проблем сучасності
- •Тема 6, Основні сфери розвитку культури
- •Тема 7. Тенденції культурного розвитку другої половини XX ст.
- •Тема 8. Сучасна наука про особливості розвитку культури у XXI ст.
- •Тема 9. Збереження культурної і природної спадщини як закономірний процес у розвитку світової спільноти. Поняття "культурна, природна спадщина", "культурні цінності".
- •Зміст самостійної роботи студентів Змістовний модуль 1.
- •Змістовний модуль 2.
- •Методичне забезпечення:
- •Орієнтовний перелік питань винесених на самостійну роботу
- •Розподіл балів, присвоюваних студентам
- •Шкала оцінювання:
- •Література
- •Додаткова література
- •2. Методичні вказівки до написання творчої або професійно-орієнтованої роботи (модуль 2)
- •3. Теми рефератів та творчі завдання до поглибленого вивчення дисципліни Реферати
- •Творчі завдання
- •4. Короткий термінологічний словник
- •5. Список використаної та рекомендованої літератури
Тема 3 українська культурологічна думка в контексті загальноєвропейської культурної традиції
Якщо культурологія — це наука про розвиток культури, культурологічна думка — уже завершена концепція цього розвитку, то під таким кутом зору українська культурологічна думка формується досить пізно. А саме, у XIX—на початку XX століття. Ряд дослідників вважають, що в класичному розумінні українські вчені не розробляли культурологію, бо на теренах нинішньої України не було вчених культурологів європейського рівня. Мотивується такий погляд і тим, що Україна постійно перебувала під впливом інших народів, розглядалася ними як другорядна і часто неповноцінна спільнота. Це гальмувало розвиток своїх культурологічних шкіл. Однак, аналіз наукового доробку українських вчених проведений в останньому десятиріччі XX століття переконує, що однозначної відповіді тут не може бути. Розглядати цю проблему слід діалектично як суттєво роззосереджену в часі і просторі.
Після вивчення матеріалу теми Ви зможете:
уяснити сутністні риси загальноєвропейської культурної традиції, зрозуміти діалектичну взаємозалежність культур різних народів від умов їх розвитку.
вміти обгрунтувати існування української культурологічної думки, показати загальноєвропейський рівень досліджень українських вчених.
зрозуміти світоглядні концепції української інтелігенції що до подальшого розвитку українського народу.
Ключові поняття та терміни
• культурологічна думка
• культурна традиція
• цивілізація
• соціум • ідентичність
• просвітництво
• народність
• нація
• етнос
• цикли розвитку
• аксіологія
• раціоналізм
87
План (логіка) викладу і засвоєння матеріалу:
3.1. Формування загальноєвропейської культурної традиції в погляді на культурний розвиток людства. Аполлонійська та діонісійська засади європейської культури.
3.2. Становлення української культурологи*
3.3. Культурологічні праці видатних діячів української культури
3.4. Витоки української культури. Проблеми культурної ідентичності.
3.1. Формування загальноєвропейської культурної традиції в погляді на культурний розвиток людства
Формування загальноєвропейської культурної традиції в погляді на культурний розвиток людства не має чітких хронологічних меж і, насамперед, пов'язане з епохою Просвітництва, Сучасні дослідження свідчать про те, що загальноєвропейський погляд на культуру не є унікальним, в його основі лежать надбання дослідників з Ірану, Китаю, Індії, Стародавньої Греції та Риму, Візантії. Як виявляється "новітні" ідеї західноєвропейських наукових шкіл XVIII—XIX ст. були висловлені ще в другій половині І тисячоліття до Р. Х.
Загальноприйнято вважати, що теоретичне осмислення людської діяльності та її наслідків було зроблене в античній філософії через антиномії: культура і природа, мораль і політика. Батьком цього процесу вважають Сократа (470-399 p. p. до RX.). Пізніше його ідеї продовжили софісти, кіники, стоїки та епікурійці. Зокрема, першими в межах європейської культурної традиції критиками культури та цивілізації стали кіники, випередивши на тисячоліття ідеї Ж. Ж. Руссо.
Перші спроби окреслити закономірності культурно-історичних процесів пов'язані з іменами Полібія (201-120 p. p. до Р. Х.), Сима Цяня (145-86 p. p. до Р. Х.), Ібн Халдуна (1332-1406 p. p.). Вони задовго до Ш. Монтескє, И. Гердера, А. Сміта окреслили важливі детермінанти людської історії та культури.
Сучасна європейська культурна традиція немислима без фундаментальних досліджень таких вчених, як: Ж. Б. Боссює, Вольтер, Ж. Ж. Руссо,
88
Г. Е Лессінг, І. Кант, Й. Гердер. Останній підвів підсумок наукових пошуків кінця XVIII — початку XIX ст.
"Благополуччя людини, — писав Й. Гердер, — всюди є індивідуальним благом, кліматичним та органічним дітищем традиції та звички... Безрозсудно гордим було б твердження, що мешканці всіх сторін світу повинні стати європейцями, щоб жити щасливо: хіба ми були б тим, що ми є, поза Європою".
Отже, європейській культурній традиції притаманний погляд, що культура кожного народу є самобутня, унікальна, збагачена досягненнями культур інших народів, історично неповторна, що має право на існування, рівна серед інших, залежна від інших, як і інші від неї.
Аналіз і синтез культурного розвитку народів світу окремих регіонів та цивілізацій завжди містить в собі певні вихідні начала, своєрідні визначальні принципи, за межі яких культура, як правило, не виходить. Це певний життєвий коридор культури, притаманний як невеликим соціальним утворенням, так і цілим регіонам. Більше двох століть передова наукова думка Європи зосереджена, на перший погляд, простому питанні. Якими є засади європейської культури? З якого часу можна вести відлік, щоб в апріорі отримати соціокультурне поле сучасної європейської спільноти?
Вперше це питання поставив німецький філософ Ф. Шеллінг (1775-1854) і визначив два протилежні начала буття і культури. Це немов би два протилежні "Я", які акумулюються у нашій свідомості. Ці начала Ф. Шеллінг розмежував за світосприйняттям та особливістю грецьких богів архаїчної епохи Аполлона і Діоніса.
Аполлон — бог світла і поезії, уособлення красоти форм людського тіла. Його супроводжують дев'ять муз покровительок мистецтв і наук; Евтерпа — ліричної поезії, Кліо — історії, Талія ~ комедії, Мельпомена — трагедії, Терпсіхора — танців, Ерата — любовної поезії, Полігімнія ~ гімнів, Уранія — астрономії, Каліопа— епічної поезії.
Діоніс — мандрівник, вчить людей виноробству, але він, разом з тим, великий гуляка. Влаштовує веселі гульбища-оргії, які греки відносили до класу релігійних містерій. Так, в кінці XVIII ст. в науковий вжиток входять поняття "аполлонійської" та "діонісійської" засад в розвитку європейської культури.
89
Другий етап в аналізі засад європейської культури пов'язаний з науковою діяльністю Фрідріха Ніцше (1844-1900). У своїй праці "Народження трагедії або елінство і песимізм", що була видана в 1896 році, Ф. Ніцше провів теоретичний аналіз цих двох начал в культурі.
Було б добре, зазначає Ф. Ніцше, якби не тільки шляхом політичного розуміння, а і "шляхом безпосередньої інтуїції" ми прийшли до усвідомлення, що поступовий рух мистецтва пов'язаний з дуальністю аполлонійського та діонісійського начал, подібним чином як народження знаходяться в залежності від жіночої і чоловічої статі.
Продовжуючи цю думку, Ф. Ніцше зазначає, що з двома грецькими божествами Аполлоном і Діонісом пов'язане наше знання про ту величезну протилежність у виникненні і меті, яку ми зустрічаємо у грецькому світі між мистецтвом пластичних образів — аполлонійським і непластичним мистецтвом музики — мистецтвом Діоніса. Ці два дуже різних прагнення, діють поруч, частіше за все, у відкритому протистоянні між собою і, взаємно спонукаючи одне одного до все нових і більш сильних утворень, щоб в них увіковічнити боротьбу названих протилежностей, тільки мабуть об'єднаних загальним словом "мистецтво"; поки нарешті чудодійним метафізичним актом "елінської" волі вони не виявляться з'єднаними в деяку постійну подвійність і в цій подвійності не створять, нарешті, стільки ж діонісійського, скільки ж аполлонійського твору мистецтва — античної трагедії.
90
P. S. Еллінізм — епоха розповсюдження грецької культури на всій території завойованій Олександром Македонським (323-30-роки до Р. Х.) В цей період відбулася взаємна трансформація грецької і місцевих культур і сформувалась єдина культура Еллінської епохи, яка збереглася навіть після розладу імперії. Про це дивне явище в культурі, коли такі протилежні начала в світобаченні, що асоціювались з Аполлоном і Діонісом привели до створення відносно єдиної соціокультурної спільноти, Ф. Ніцше вважав найбільш головним. В ньому криється генеза європейської культури, її внутрішні сили. Цю дивність античної культури Ф. Ніцше пробує розглянути на порівнянні двох художніх світів сновидіння і сп'яніння. Гарна іллюзія видінь, в створенні яких кожна людина виступає художником, є передумовою усіх пластичних мистецтв, наголошував Ніцше. Щоб іллюзія не вийшла за межі певного життєвого коридору (М. С.), Аполлон — є почуття міри, самообмеження, свобода від диких поривів.
Цитуючи О. Шопенгауера, Ф. Ніцше акцентує увагу на той жах, що охоплює людину, коли вона засумнівається у формах пізнання явищ. "Якщо до цього жаху, — зазначає Ф. Ніцше, — додати блаженне захоплення, що піднімається з надр людини, коли наступає порушення principii induviduationis (закон достатньої основи), то це дає нам розуміння суті діонісійської засади", ... найбільш зрозумілої нам з аналогією "сп'яніння".
Аполлонійське начало у Європейській культурі було і в центрі уваги слов'янських вчених. Найбільш суттєві і глибокі теоретичні засади цього явища ми знаходимо у працях В. Вересаева (1887-1945 р. ж.). Вчений зазначав, що "у душі аполлонійської людини міцно живе... блаженне відчуття безперервного світлого таїнства, яке видимо і невидимо діється навколо неї. А назвати це відчуття щастям, чи життям, чи благом — чи не все одно? Інтелектуальне сумління однієї людини скаже: це живий, самостійно існуючий бог. Інтелектуальне сумління іншої скаже: це лише відомий душевний стан, можливо цілковито оманливий, хоча й блаженним є відчуття міцного зв'язку з цілим". Розмірковуючи над особливостями аполлонійського та діонісійського світосприйняття, відомий спеціаліста галузі культурології проф. П. С. Гуревич зазначає, що "для Ніцше Аполлон є втіленням духу Еллади, грецької класики, синонім мудрості і міри. Грек ранньої стадії елінської історії, грек гомерівської доби сприймав життя по аполлонівськи: він дивився на блискучий світ явиш і приймав його за справжнє життя... "
91
На думку В. Вересаєва діонісійське начало в культурі полягає в тому, що Діоніс зачіпає душу людини в той час, коли вона застигла в оціпенінні перед безоднею. А у священному, оргійному божевіллі людина ніби "виходить із себе".
Для такого стану світ — містерія. Людина ніби тут і ніби її немає. Втрачається відчуття між реальним і ірреальним, образи звичного матеріального світу набувають інших форм, колективне безумство стає індивідуальним, а індивідуальне колективним, створюється ілюзія єдності душі і тіла. Все значуще до того стає другорядним, мізерним і вже не зачіпає і не гнітить людину, мислення стає пластичним, воно безболісно переходить від одного явища до іншого, не залишаючи якихось установок на діяльність.
Ніцше не був прихильником жодного із начал. Він швидше стояв на позиціях наукового реалізму кінця ХІХст. Незважаючи на те, що в середині другої половини ХІХст. — століття бурхливого, полівимірного розвитку культури (декаденс, кубізм, модернізм тощо), переважало аполлонійське начало, запорукою поступального розвитку культури Ф. Ніцше вважав рівновагу аполлонійського і діонісійського начал в культурному освоєнні світу і його світосприйнятті.
Той же інстинкт, який викликає до життя мистецтво, як доповнення і закінчення буття (зваблююче, спонукаюче), на подальше життя — створив і олімпійський світ, як перетворююче зеркало, поставлене перед собою елінською "волею". Так боги виправдовують людське життя, самі живучи цим життям" — робить висновок Ф. Ніцше.
Увага! Матеріал Д. М. П. В. Означені вище начала Європейської культури — це не істина в останній інстанції. Навіть ті наукові школи, що розвивають аполлонійське і діонісійське начала в культурному розвитку Європи, не завжди виходять з єдиних методологічних позицій. Крім означених вище вчених, над цією проблемою працювали С. Булгаков ("Світло невечірнє"), Романо Гвардіані ("Месія в міфі Одкровенні і політиці... "), Л. Шестов (Potestas clavium) і багато інших Цікавою, наприклад, є сама постановка питання у Л. Шестова. "Копи Адам і Єва гуляли по садах Едема, чи приходила їм думка запитувати про сенс життя? І, якби Адам спитав Єву, звичайно до гріхопадіння, в чому сенс життя, не здалося б їй питання беззмістовним"? Така постановка питання цілком слушна В чому сенс буття Європейської культури? — скажемо ми. Чи запитували греки в чому сенс буття в Аполлона і Діоніса? Вже інший дослідник Романо Гвардіані зазначає
92
"Христос звільнює від світу, що повністю знаходиться під законом тління і самоповторення. Він дає сенс не безмежно змінному буттю, а вічно актуальному особистому вибору, "... людина звільняється від насилля природи і її наслідків в образах зла, а також, і це ще важливіше, від Л рятівників". Звідси не випливає, що Христос звільняє від інстинкту заради духу. Це значило б, що місце Діоніса, зайняв Аполлон. Греки знали, що Діоніс і Аполлон
- брати, і тому між ними в кінцевому рахунку немає різниці. А дух, носіями якого вони є, Аполлон і Афіна, за християнськими (від автор. М. К.) поняттями знаходиться у владі тих же темних стихій, якими управляють Діоніс і Демитра. Цей "дух" і "природа"
- дві сторони однієї і тієї ж цілісної дійсності світу і відповідного світу людського буття. Христос звільняє їх від тенет для свободи... " В цій доволі великій цитаті автор розкриває трансформацію античних засад, античного начала в європейській культурі в період, коли вона перейшла від політеїзму до християнства