Тема 9 збереження культурної і природної спадщини - загальноцивілізаційне завдання уxxi ст.

Творець, створюючи всесвіт потурбувався про те, щоб він міг розвиватися без його втручання, самостійно, щоб в його структурі існували енергоджерела, здатні підтримувати рух із середини. Природньо, що ілюдинаяк частина світу повинна мати джерела енергії, що забезпечують її діяльність і саморозвиток. Але по відношенню до людини мова йде не стільки про фізичні чи фізіологічні процеси, які є джерелом енергії, скільки про процеси духовно-енергетичні.

Оволодіння людиною тільки фізичною енергією може призвести до самознищення всього живого на Землі.

З цієї точки зору культурна спадщина виступає певним духовно-енергетичним полем, в якому відбувається самореалізація індивідів, формується система цінностей, яка забезпечує стабільний соціальний розвиток, зберігає довкілля.

Після вивчення матеріалу теми Ви зможете:

=> уяснити теоретичні засади значимості збереження культурної і

природної спадщини та її основні поняття;

=> вивчити історію проблеми та шляхи її розв'язання на різних етапах

розвитку народів світу;

=> зрозуміти основні принципи діяльності міжнародно-правових та

громадських організацій по збереженню культурної і природної

спадщини;

=> вміти оцінити спадщину українського народу та її місце у світовому

культурному надбанні людства.

• культурна спадщина

• культурні цінності

• культурні споруди • культурні комплекси

• визначні місця

• монументальне мистецтво

• конвенція ЮНЕСКО • пакт Реріха

• культурна політика

•_:музейні колекції

• соціотехносфера

255

План (логіка) викладу і засвоєння матеріалу:

9.1.. Теоретичні засади проблеми.

9.2. Збереження культурної і природної спадщини як об активна соціально-історична тенденція в розвитку людства.

9.3. Формування системи світових інститутів збереження спадщини людства та їх основні документи.

9.1. Теоретичні засади проблеми

Як ми неодноразово зазначали, проблема - це те, що не вирішено, на що не існує усталеного погляду. Словник В. Даля за 1881 рік подає спадщину як те, що залишене після когось і перейшло у спадок по закону. Словник української мови за 1978 рік подає спадщину як явища науки, культури, побуту, що залишились від попередніх часів, від попередніх діячів. Слід звернути увагу на те, що ключовим у визначенні є словосполучення "по закону". Закон забезпечує загальноприйняті правила гри між усіма сторонами процесу.

Ряд вчених вважає, що на сьогодні великий відсоток культурної спадщини є незаконно привласненим, перебуває у приватних колекціях які невідомі навіть спеціалістам в галузі культури. Ще складнішим є питання власника спадщини, взагалі. Наприклад, золото Басри. Нині -це територія Іраку. Знайдене це поховання групою російських археологів на території Афганістану і передане в національний музей. Значна частина цінностей пізніше була викрадена, частково переплавлена на метал. Інший приклад. Як зазначено в шостій темі, у 60-х роках картини багатьох українських художників спеціальною комісією були визнані як буржуазний мотлох і підлягали знищенню. Держава як гарант збереження культурної спадщини де-факто і де-юре від них відмовилась. Те що вдалося спасти опинилося у приватних колекціях за кордоном. Чи претендує на ці твори Україна сьогодні?

Не менш складним є питання що зберігати? Крім матеріальних предметів виготовлених людиною є ще і матеріальний світ природи, є І духовний спадок. Тільки в другій половині XX ст. міжнародна спільнота прийняла нормативні акти про збереження духовної спадщини.

З іншого боку, звідки з'являється спадщина? Зрозуміло, що вона є

256

наслідком діяльності людини, результатом її самореалізації. Однак,

самореалізації не взагалі, а в соціальному середовищі і довкіллі. Отже спадщина існує постільки, поскільки існує сам творець - людина і Творець - ПРИРОДА. Отже, у спадок людина дістає продукт діяльності попередніх поколінь і довкілля в якому ці покоління творили свою культуру.

В Нагірній проповіді Ісуса Христа сказано: "Блаженні лагідні, бо вони успадкують землю". З точки зору своєї значимості для прийдешніх поколінь спадщина включає три компоненти; матеріальне; духовне, природне.

Сучасне розуміння структури спадщини. Увага! Культура існує постільки, поскільки існує природа.

Європа стала першим державно-географічним утворенням яке зосередило свої зусилля на комплексному вирішенні проблеми. Саме європейці першими побачили і зрозуміли формування у значної частини населення планети духовної пустоти, коли страшні цифри про винищення рослин, тварин, забруднення довкілля почали сприйматися як реклама. Європа сьогодні .понад ЗО країн (в тому числі 25 членів Ради Європи). Громадські організації Європи володіють величезними фінансовими коштами, започатковують сотні природно-охоронних грантів в рік. В далекій і близькій історичній ретроспективі саме в наукових дослідженнях європейських вчених вперше постало питання збереження штучно створеного і природного. Що чекає людство індустріальної епохи? Цьому

257

були присвячені наукові пошуки О.Шпенглера, А.Тойнбі, В.Вернадського. Співвідношення в системі: людина-технологія-машина досліджували К.Емері, Е.Фром, Е.Шумахер.

Наприкінці XX ст. вчені економічно розвинутих країн світу, політичні лідери зробили концептуальний висновок про необхідність формування екологічної культури з новим змістом екологічної свідомості. Групова екологічна свідомість (рух зелених) як явище масової культури суттєво вплинула на політичні інститути, сприяла формуванню екологічної еліти. Зявилися реальні економічні і політичні ознаки формування екологічної культури як необхідної складової у розвитку світової культури.

Увага! За всіма формальними ознаками культура і природа - категорії співмірного порядку.

Отже, щоб зберегти культурну спадщину слід зберегти природу!

Наслідуючи Діяльність європейських країн з охорони культури і довкілля ряд країн Латинської Америки та Африки активно ведуть пошук таких складових співжиття які дозволяють виділити те, що об'єднує різні народи, а не роз'єднує їх, тобто виділяють загальнолюдські цінності.

258

В прагматичному плані жодна із вище окреслених складових не викликає сумніву своєї включеності в структуру збереження природної і культурної спадщини. Однак, більшість загальнофілософських понять і категорій включені в систему екологічної культури без глибокого обгрунтування нового змісту. Часто вживаними є такі поняття як екологічні традиції, нормативні, комунікативні, виховні функції екологічної культури, механізми її трансляції тощо. Аналіз показує, що в ряді випадків вони формально без розкриття нового змісту включені в науковий оббіг.