8.2. Культура XXI ст.

Вся попередня історія людства - це історія адаптаційних форм діяльності. Інформаційне суспільство XXI ст. вимагає інноваційної форми діяльності, до якої основна маса людей виявилася не готовою. Вплив теперішніх інформаційних систем не є однозначним. Вони не знімають проблеми в розвитку світової спільноти, але вимагають нових уявлень про місце людині у Всесвіті. Як зазначають дослідники культури, інформаційні системи наближають народи один до одного, полегшують взаєморозуміння, однак при цьому соціопростір ніби стискається. За аналогією з фізикою, світ уже не описується "механікою" Ньютона, потрібна "механіка" Енштейна. "Стискаючи час інформаційні системи породжують..."глобальне "протиріччя": в одне ціле "зближується минуле, теперішнє і майбутнє, стираються регіональні відмінності у відчуттях, сприйнятті часу, зростає глобальна одночасність подій. Ось чому особливого значення набуває їх прогнозування і свідоме управління можливими наслідками" — зазначають Г.Пономарьова, Т.Тюляєва. Іншими словами, соціопростір стає все більше зінтегрованим, змушеним виробити спільні вектори свого розвитку не тільки в матеріальній, айв духовній сфері.

У книзі "Третя хвиля" А.Тофлер дає наступну класифікацію соці о культурного розвитку людства:

> перша хвиля - аграрна революція (8 тис. р. до Р.Х.) пов'язана з відкриттям землеробства:

> друга хвиля - індустріальна революція (XVIII - перила половина XX ст.);

> третя хвиля - глобальна революція (друга половина XX ст,), що займе декілька десятиріч, а за наслідками перевершить дві попередні хеті.

Як бачимо, саме такий підхід дозволив З.Бжезинському зпрогнозувати появу технотронного суспільства, Д.Беллу - постіндустріального. Однак, ряд дослідників (Я.Бергер, Е.Араб-огли, Д.Ляліков та інші) відзначають, що ні один із сучасних термінів, що приписується змісту і формі майбутнього суспільства, не буде йому адекватний, поскільки характеризує якийсь один зріз майбутнього. Цивілізація третьої хвилі буде означати стрибок в історичному розвитку та фундаментальні перетворення в усіх галузях. Вона буде високотехнічною, разом з тим

244

і антиіндустріальною, змінить свою систему цінностей, створить новий міжнародний моральний кодекс, мові правила гри. Відпаде роль національних державних утворень, відбудуться зміни у способах мислення.

Цікавої Минуло небагато часу, коли був опублікований цей прогноз, і ми стали свідками формування нової структури — об'єднаноїЄвропи. Сьогодні для об'єднаного соціуму Європи трансформація цінностей стає нормою співжиття. Місце "етики переконань" займає

"етика відповідальності", людина із творця свого соціуму стає творцем інтегрованого соціуму, на місце замкнутості приходять

цінності відкритості, довіри і толерантності.

Увага! Відбувається процес формування нової інтегральної культури XXI ст.

В праці німецького дослідника Г.Вайса зроблена спроба подати діалектику трансформації цінностей від сучасної культури до нової інтегральної культури в прогресивно значимих (авт. М.К.) сферах буття (особистністна, суспільна, природна, технічна та державна). Запропонована Г.Вайсом система цінносей нової культури побачила світ в кінці XX століття. Минуло більше десяти років і окремі її положення ми знаходимо в програмах дій Європарламенту, наукових концепціях XXI ст. "Цивілізація, - зазначає Альберт Гор, - це не застигле зображення; вона перебуває у постійному русі, і якщо кожен з нас відображає суспільство, що є більшим за нас, ми також прилучаємося до неї. Наші способи мислення і сприйняття світу, наші бажання і поведінка, наші ідеології і традиції, - все це значною мірою успадковується від нашої цивілізації". Аналіз наукових публікаці та монографій свідчить про велику увагу до означеної прблеми, однак, глибоких і всесторонних теоретичних досліджень щодо розвитку нової інтегральної культури ще не вистачає. Тому на окремі трансформації, що подані в таблиці варто звернути увагу.

Як зазначено у соціологічній літературі, хронологічна структура прогнозів складається із поточних, короткострокових, середньострокових, довгострокових і наддовгострокових. Однак, з точки зору предмету культурології усі прогнози мають носити інваріантний характер з чітко окресленими зворотніми зв'язками та культурними "коридорами" можливих соціальних флуктуацій. Без цього прогноз із засобу наукового аналізу може перетворитись в засіб впливу в майбутньому однієї соціальної спільноти на іншу, про що згадувалося вище. В культурологи' прогнозування культурного розвитку носить як пошуковий, так і нормативний характер, що формує відповідно два напрямки прогнозування, пов'язані з метою дослідження.

245

Увага! В перших темах посібника визначена структура предмету культурологія, згідно якої прогнозування майбутнього культурного розвитку вимагає знання причинно-наслідкових зв'язків, детермінантного поля, закономірностей розвитку досліджуваних процесів, функціональних залежностей.

I. Особистісна сфера

Культура XX ст.	Інтегральна культура XXI ст.
Колективна ідентифікація; природно-науковий, раціональний образ людини	Особистісна ідентифікація, людина як психосоматична єдність, духовно-творча особистість
Перевага раціональності	Емоційність, вразливість, інтуїція, креативність, духовність, імпульсивність
Мораль, ворожа життю і фізичному началу в людині, придушення інстинктів	Відданість організму як такому і вітальним потребам
Відмова від безпосередньої насолоди життям заради колективної реалізації	Пошуки щастя, сенсу і мети у безпосередній дійсності
Матеріальна насолода	Духовна, духовно-чуттєва насолода
Перевага економічного використання часу	Естетична насолода, креативність
Мислення категоріями зростання і примноження	Функціональне і системне мислення
Ідеологічне мислення	Критично незалежне мислення
//. Суспільна сфера
Культура XX ст.	Інтегральна культура XXI ст.
Нерівність, привілегії, експлуатація	Рівність, соціальна справедливість, однакові життєві і освітні можливості
Конкуренція, суперництво, змагання статусів і престижу	Солідарність, альтруїзм, партнерство і просоціальна діяльність
Індивідуальний, груповий і корпоративний егоїзм	Відповідальність перед усім суспільством, почуття солідарності, емпатія, активність на благо третього
"Жорстке Я", суворість, агресивність	"М'яке Я", ніжність, групова свідомість, примирення
Анонімність, окремішність	Тісний соціальний зв'язок, почуття солідарності
Родинність	Відносини: дружба і знайомство, нові форми спілкування
Традиціоналізм	Новизна
Патріархальність	Матріархальність
Мужність, чоловіча перевага	Емансипація, рівноправність жінок, партнерство у шлюбі та сімейному житті
Застиглі форми "вишуканих манер", ритуальна ввічливість	Природність, невимушеність. Простота поведінки, щирі, відповідальні відносини
Соціальний контроль і покірність	Незалежність, відповідальність за свої дії і автономія
Виховання зорієнтоване на пристосування і продуктивність	Соціально зорієнтоване виховання, що сприяє розвитку особистості і креатнвності

246

III. Природно-життєва сфера

Культура XX ст.	Інтегральна культура XXI ст.
Життя як космічна випадковість	Життя як вища цінність, відповідальність перед наступними поколіннями
Оволодіння природою, ЇЇ інструменталізація і експлуатація	Самоціиність природи і повага до неї. Етика оточуючого середовища і екологічна відповідальність
IV. Техніко-економічна сфера
Культура XX ст.	Інтегральна культура XXI ст.
Кількісне економічне зростання	Якість життя, якісне культурне зростання, енергозберігаюче господарство
Економічна користь	Очікувана в майбутньому суспільна користь
Принцип прибутковості	Принцип загальнокорисносгї
Ідея прогресу	Управління технічним прогресом і економічним розвитком з створенням відповідальності перед природою і суспільством
Технократична раціональність	Екологічна раціональність
Матеріальне благополуччя	Суспільне благополуччя співвіднесене 3 екологічною, соціальною і духовною сферами

V. Державно-політична сфера

Культура XX ст.	Інтегральна культура XXI ст.
Індивідуальний, радикальний колективізм	~ 1 " 1 " —~—— ■ ---Ж .' ■ Ж. Г 1 II Г "І 1 1___І" _ Свобода, особиста незалежність
І егалітаризм, зловживання владою	Людська гідність, права людини, демократія і правова держава
Авторитарність	Захист особистості
Уніфікація, конформізм, маніпулювання	Плюралізм, індивідуалізм, самовизначеність, здатність до критики, свобода думки, здатність до діалогу
Етноцентризм	Рівноцінність культур, терпимість, відкритість до інших культур
Образ ворога, насилля	Відмова від образу ворога, відмова від насилля, здатність до компромісного розв'язання конфліктів, миролюбність
Авторитаризм, авторитет	Антиавторитаризм, принцип невтручання
Принцип підлеглості, ієрархії	Принцип участі, деієрархія, спів робітництво, прямий зв'язок ,
Повага права і закону Стабільність і порядок	Підвищене усвідомлення цінностей Трансформація і реформі

247

Зазначимо, що розвиток суспільства на кожному етапі доповнює детермінанте соціокультурне поле новими складовими, врахування яких робить наші уявлення про майбутній розвиток культури більш достовірними. У вік інформаційного розвитку суспільства джерелом саморозвитку культури стає формування і розв'язання нових протиріч (глобальні проблеми, глобалізація суспільного життя). Відбувається самореалізація індивіда в культурі і через неї наближення до "самого себе".

Щоб передбачити діалектику структури майбутньої інтегральної культури, слід, насамперед, чітко окреслити сучасні вимоги суспільства XXI сі. до "самого себе":

*=> вимога перша: вважати неграмотною людину з освітою нижче 9 класів і розглядати її як нездатну приносити суспільну користь (у СІЛА таких людей менше 5 відсотків);

вимога друга: некваліфікованою працею повинні займатись особи без спеціальної освітою, але кількість робочих місць в індустріальному суспільстві для таких людей має бути рівним нулю;

& вимога третя: на сьогодні пересічний робітник повинен мати 11,5 років навчання загального і професійного (в США число робітників з вищою освітою дорівнює числу висококваліфікованих інженерів).

Означені принципи сформульовані ООН, їх виконання дозволяє країні вважати себе розвинутою, готовою до вступу в інформаційне суспільство.

Як зазначено у попередніх темах, західноєвропейська культура XIX-XX ст. пройшла такі етапи, як: романтизм, прерафаелітизм і модернізм, як узагальнений термін низки художніх течій кінця XIX -першої чверті XX ст (абстракціонізм, кубізм, дадаїзм, сюрреалізм тощо)- Спроба екстраполювати динаміку змін в художній культурі на весь культурний розвиток ї окреслити прогностичні варіанти її розвитку, зроблена на початку другої половини XX ст., виявилася нереальною. Цей період співпав з високими темпами змін у виробничій сфері, поповнення її машинами четвертого покоління, масовим скороченням робочих місць і непідготовленістю людини до нових можливостей суспільства Крім того, молодіжне бунтарство кінця 60-х років заставило суспільство виробити короткострокові прогнози, а у відповідності з ними — реальні програми стабільного розвитку. На цьому етапі союз

248

прогностичної науки і соціокультурної практики був настільки плідним,

шо сприяв формуванню цілих наукових шкіл з антикризового розвитку

суспільства.

Виникає закономірне питання: чи вписується культурний розвиток людства кінця XX століття в нові цінності інтегральної культури?

Нагадаємо, шо розвиток засобів масової інформації доступність до неї найширших верств населення, засилля реклами, шо формувала буденні споживчі смаки, сприяли виникненню масової жультури. Остання, в сучасному розумінні цього терміну, сформувалася у США. Варто зазначити, що в Європі для її поширення були історичні передумови. Поезія трубадурів, вагантів, мистецтво бродячих клоунів, пересувні цирки, вуличні театри - усе це протистояло "офіційній культурі", носило елементи народної культури. В такому контексті розповсюдження на всіх континентах руху "хіппі" співмірне названим вище явищам ще в середньовічній європейській культурі. Дещо пізніше виникають такі адепти "хіти", як: > "рокери" (фанатики мотоспорту); > "скінхеди" (бритоголові з особливою ідеологією); > "панкГ (музикальний рух "панк-рок", ознака-зачіски неймовірних форм і кольорів); > "теди" (ідейні ворога панків, ідеал—фізичне здоров'я, порядок і стабільність).

Рух "хіппі" був бунтом проти нормативно впроваджуваних і чужих для "вільної людини" стереотипів життя. Культ спонтанної поведінки, схильність до "тусовок", молодіжні комуни і колективні сім'ї, "сексуальної революційна містика тіла" та нове мислення стали викликом офіційній культурі. Яким може бути виклик соціуму XXI ст. по відношенню до нової інтегральної культури можна лише прогнозувати. Однак, інтегральні тенденції в культурному розвитку Європи XX ст. сприяли формуванню масового антиглобалістського руху.

Увага! З одного боку інтегральна культура забезпечує "повну свободу" кожному індивіду і соціуму в цілому, а з іншого - вимиває його родову материнську культуру, заміняє її невластивою, новою.

Як зазначає газета "Саут чайна морнінг пост", у Китаї все більше і більше молоді стає залежною від он-лайнових ігор. Віртуальний світ багатьом молодим людям видасться кращим і привабливішим, ніж реальний. Сьогодні он-лайн став своєрідним наркотиком, без якого не можуть жиги сотні мільйонів молодих людей. У книжці "Відокремлене плем'я" Патріція Херш написала, що "Молодь побудувала власне

249

суспільство. Це не просто група однолітків. Це - відокремлене (від дорослих) суспільство, в якому панують свої закони, принципи, цінності і норми поведінки". Радіо, телебачення, газети щоденно "втискають" в голови молодих людей стільки інформації, що вона починає розмивати особистість. Зокрема, якщо в Європі перша газета з'явилася імовірно 1605 року в Німеччині, то сьогодні кожні троє молодих людей із чотирьох віком від 14 років щоденно мають можливість читати газети, а їх загальна палітра назв перевищує 38 тисяч.

Перша зміна норм і цінностей на початку другої половині XX ст. стала органічною складовою (необхідним елементом) реклами. Протягом 70-х, 80-х років в ній втрачається елемент народності, а масова культура стає надбанням Європи.

Під "масовою культурою" розуміють таку форму культури, витвори і норми якої стандартизуються і розповсюджуються серед широких мас населення поза межами впливу інших форм культури. Стереотипи масової культури не самореалізуються індивідом. Життєве кредо суб'єкта, що самореалізується в цій культурі, близьке до "я поводжу себе так як всі, а всі поводять себе так як я".

Суб'єкт не усвідомлює, що його поведінка уже вийшла за межі власного сутністно-життєвого коридору, що вона уже зпрогнозована поведінкою мас. Класичний приклад: у музеї сучасного мистецтва у Нью-Йорку картина Матісса два місяці висіла зворотнім боком, що не викликало жодних сумнівів у 116 тисяч відвідувачів музею. Воістино справедливо: коли Господь хоче покарати, Він віднімає розум. Увага! Між інтегральною і масовою культурою у сфері особистнісно-суспільних відносин лежить глибоке протиріччя. Якщо в масовій культурі втрачається особистість, то інтегральна культура розглядає її як найважливіший чинник свого розвитку.

В джерелах культури нового XXI століття віддзеркалюється весь культурний розвиток людства. У його змісті сьогодні - нові тенденції другої половини XX ст. Іншими словами, тенденції, що окреслюються поняттям "сучасне мистецтво". Серед науковців немає єдиної точки зору на визначення цього терміну. Зокрема Кароль Естрайхер під "сучасним мистецтвом" розуміє усе мистецтво XX ст. і відносить до нього такі художні напрямки, як: кубізм, футуризм, експресіонізм, дадаїзм

250

сюрреалізм, абстракціонізм, концептуалізм та ін. Іншої точки зору дотримується Петро Краковські. До нього поняття він включає найбільш своєрідні явища, що виникають у головних центрах сучасного мистецтва (США, Західна Європа). А .Блахут (Республіка Польща) вважає, що для визначення терміну "сучасне мистецтво" необхідно відштовхуватися від певного вихідного моменту (визначеного метою дослідження - авт.) розвитку історії та культури, своєрідність якого спричинює народження принципово нових явищ у мистецтві сьогодення та відбивається на подальшому розвитку усіх його видів і жанрів, відкриває нові, невідомі досі шляхи і способи художнього відображення навколишнього світу.

Кінець XX ст. знівелював критерії самого поняття мистецького твору. Спочатку Марсель Душамп (1917р.) проголосив, що твором мистецтва є все те, що ним визнається. Далі цю ідею розвинув Енді Ворхолл (1931 р.) - висунув лозунг "поп-арту" (all is pretty - усе прекрасне). Наведений вище приклад із виставки в музеї сучасного мистецтва красномовно говорить про те, що в масовій культурі стирається межа між предметом праці і твором мистецтва.

Сучасне мистецтво сприймається в полі певного естетичного

відношення індивідів нового інформаційного суспільства, воно не корельоване класичними уявленнями естетичних цінностей.

категорій, смаків та ідеалів.

Сьогодні створюється ситуація, моли під будь-яку ідею, виданою спотвореною свідомістю деградованоГ людини, можна сформувати суспільний смак. Майстерність художника перестає відігравати визначальну роль. Соціополе масової культури виявилось не самодостатнім для висхідного розвитку, а відкритим тунелем, в який засмоктуються все нові і нові покоління, втрачаючи там божий дар до сприйняття прекрасного. Красномовний факт. Виставку "Порожнеча" у 1958 р. відвідали дві тисячі чоловік. Виставка являла собою голі стіни, а художник вважав, що наповнення простору його особистістю уже не вимагає ніяких інших предметів. Не дивно, що у праці "Французький шлях" В.Мисяк зазначає: "Спостерігаючи експансію псевдохудожнього виробництва, навіть найбільш витримана людина спитає себе: чи це вони божевільні, Чи це я не в змозі зрозуміти нове?".

Увага! На процеси кінця XX - початку XXI ст можна подивитися з іншої точки зору - відбувається болючий процес пошуку форм

251

культурної самореалізації індивідів у нових соціально-історичних умовах.

Саме з такою оцінкою доцільно підходити до всього нового, чим багатий початок нового віку. Однак, кожна держава, як соціальна форма самореалізації індивідів, зацікавлена у своєму висхідному розвитку. З цїєїточкизору сприймання у розвитку культури прогресивних її інваріантів становить необхідну діалектичну єдність всезагального і особливого. Яскравим прикладом цього процесу стало розчарування повоєнних поколінь молоді в "цінностях" цивілізованого суспільства і формування рок-культури, яка швидко еволюціонувала і проявляється сьогодні в різних формах.

Рок (від англ. rock - хитатися, розгойдуватися) - це не стільки музичний стиль, скільки спосіб світобачення, поділ на "ми"і "вони". Індивід гінця XX ст. відкидає масові стандарти, прагне самовизначитися не в культурному полі попередніх поколінь, яке уже відфільтрувало "негативну енергію", а в полі власного світосприйняття чи світосприйняття собі подібних.

Сучасна культурологічна наука, прогнозуючи останню тенденцію, вбачає в ній і можливу форму соціалізації нових поколінь майбутнього і регресивну рушійну силу, що приведе суспільство до втрати духовних цінностей, формування культу насилля. В цілому, аналізуючи попередні міркування, думки та ідеї з цього приводу сучасних вчених та наукових шкіл в соціокультурному розвитку першої половини XXI ст., можна виділити ряд тенденцій, які дозволяють зпрогнозувати розвиток культури як єдиного ноопланетарного явища. Теоретичною засадою такого прогнозу може стати нова діатропічна модель світопізнання. її зміст та ідеї перекликаються з поглядами членів Римського клубу. Вони відносно легко сприймаються на буденному рівні. В діатропічній моделі природа - це садок, який містить не тільки практичну, а і естетичну цінність. Отже, коли ми збираємо з цього саду плоди, то в ХХІст. це має бути не прагматичний акт ринкових відносин (торгівля), а, насамперед, свято перетворення, оновлення і відновлення того, що ми взяли.

Як зазначено у попередніх темах, малодослідженими є тенденції розвитку культури другої половини XX ст. Щодо тенденцій розвитку культури на межі тисячоліть, то в літературі можна зустріти найрізноманітніші підходи: від трансформації класичних схем до концепцій

252

Основні тенденції у розвитку культури на межі тисячоліть*

пов'язаних із зміною наукової парадигми. Межові процеси виявились настільки складними, а їх сутністні причини настільки глибокими, що ряд дослідників цей перехід називають революційним. Підставою цьому слугує зміна моделі поведінки. Так американська дослідниця М.Мід зазначає, що збереглись культури, в яких поведінка молодих людей адекватна поведінці їх сучасників і все більше зростає число тих культур, що зорієнтовані на менталітет молодого покоління. М.Мід називає їх "префігуративними культурами майбутнього". У наведеній вище таблиці подані ті тенденцій, що найбільш адекватно відповідають формуванню інтегральної культури.

Резюме

Сучасний етап в розвитку людства, для якого характерні такі тенденції] як: глобалізація, інформатизація, поділ сфер впливу між сучасними світовими центрами, - обумовлює необхідність швидкого, а точніше випереджаючого розвитку наук, що займаються проблемами соціального та науково-технічного передбачення. Оволодіння новими "тонкими" технологіями формує нову соціальну систему високого ризику. Парадокс полягає в таму, що чим більше людство наближається до освоєння глибинних процесів, що відбуваються у формах РУХУ ^як неживої, так і живої матерії, тим воно стає більш

253

вразливішим і незахищеним. Тому поглиблене розуміння природи, людини, фундаментальних законів розвитку всесвіту, знань про своє майбутнє заставляє людство змінити пріорітети з прагматичних (матеріальні багатство) на духовні - цінністне багатство. В наукових дослідженнях академіків HAH України Ю, Туниці, І.Юхновського, члена Римського клуб) Б.Гаврилишина, колишнього Віце-президента США АльбертаГорарозкрита уся палітра протиріч сучасного світу, накреслені теоретичні засади по виробленню, адекватних досягнутому рівню знань програм дій світової спільноти. В цьому запорука прогресивного розвитку майбутнього людства.

("?") Питання для роздуму, самоперевірки, повторення

1. Розкрийте соціально-економічні передумови формування науки прогнозування.

2. Опишіть основний понятійний апарат, що стосується прогнозування розвитку культури.

3. Якими є особливості розвитку культури у XX CT.?

4. Розкрийте концептуальні підходи вчених світу до розвите культури у XXI ст.

5. Проаналізуйте основні складові модернізму.

6. Подайте прогностичну структуру тенденцій у розвитку культури в першій чверті XXI ст.

7. Розкрийте причини виникнення руху "хіппі".

8. Зробіть змістовну характеристику інтегральної культури.

9. В чому переваги реального світу над віртуальним?

10. Інформаційне перевантаження: реальність нового століття, чи наукове перебільшення?

11. Які цінності інтегральної культури ви вважаєте не значимими чому?

254