Мірмекій

М ірмекій — невелике місто античного часу, руїни якого знаходяться у межах сучасного міста Керчі, на північній частині Керченської бухти, на так званому Карантинному мисі (вул. Московська).

Мис одержав назву від карантину, який розташовується в даній місцевості з 30-х рр. ХIХ ст. по 1927 р. Площа городища більше 6 га.

Античне місто, засноване іонійськими греками в середині VI століття до н.е. на березі Керченської протоки, що входила до складу Боспорського царства. Перше археологічне відкриття в городище було зроблено навесні 1834 г., коли карантинні матроси виявили великий мармуровий саркофаг з багатим скульптурним декором (зберігається в Ермітажі). Саркофаг датується II в. н.е. Подальші розкопки виявили тут два суміжні похоронні склепи, вирубаних у скелі. В одному з них був знайдений простий мармуровий саркофаг. Залишки сильно зруйнованих склепів можна оглянути на ділянці «Д». Систематичні розкопки Мірмекія почалися з 1934 р. Тут проводилися роботи Боспорської експедиції, яку довгий час очолював видатний радянський історик і археолог В. Ф. Гайдукевич. Потім розкопками керував Ю. А. Виноградов. За роки розкопок був виявлений численний археологічний матеріал, що характеризує різні сторони життя міста на всіх етапах його історії. Установлене, що Мірмекій існував близько 900 років (VI в. до н.е. — III в. н. е.). Він, як і більшість античних поселень Північного Причорномор’я, був заснований переселенцями з східно-іонійських грецьких міст-держав, скоріше всього, з Мілета. Якусь частину населення становили вихідці з тубільних племен Північного Причорномор’я й Прикубанья.

А рхеологічне дослідження городища Мірмекій ведеться починаючи з 1820 року з перервами. У 2002 році археологами на розкопках Мірмекія був знайдений скарб, що містить 723 бронзові монети, які датуються III століттям до нашої ери. У 2003 році в Мірмекії знайшли бронзовий глечик з 99 монетами V століття до нашої ери з м. Кизика, знайдений скарб назвали скарбом кизикинів.

До наших днів від античного міста Криму Мірмекія збереглися тільки залишки оборонних стін, виноробень і кладки стін прадавніх будинків, а також рибозасолювальні ванни римського часу. Античне місто Мірмекій є визначною історичною пам'яткою Криму.

Склеп 1891 року

С клеп 1891 року знаходиться в сучасній Керчі на вул. 1-я Нагорна, 29.

Антична цивілізація залишила на берегах Причорномор’я чимало унікальних пам’ятників, серед яких особливе місце займають похоронні склепи, прикрашені фрескової живописцю. Один з подібних склепів і був знайдений в 1891 році.

У Причорномор’я давньогрецькі писані похоронні склепи дуже рідкі. Виключення становить столиця Боспору (сучасна Керч), де їх було знайдено близько двох десятків.

6 серпня 1891 г. тут був відкритий писаний склеп (саме тому в багатьох джерелах він названий «Склеп 1891 року»). Дослідження за дорученням Імператорської Археологічної Комісії проводив Ю. А. Кулаковський. Склеп перебував у найближчому сусідстві із гробницею Анфестерія. Після опису й зняття малюнків п. Васильєвою вхід був знову засипаний.

Входом у склеп служить глибокий колодязь. Вхід у склеп був завалений великою й товстою кам'яною плитою. Похоронна камера висічена в глині й перекрита напівциліндричним зводом. При відкритті склеп знайдений був розграбованим, імовірно, через пробоїну в східній його стіні, через яку склеп, мабуть, відвідувався неодноразово; через неї ж досліджували його археологи. Одна із трун стояла, імовірно, на двох каменях, знайдених близько східної стіни в глибині камери. Основне зображення перебуває в люнеті на південній стіні напроти входу. Це цикл зображень, пов'язаний із загробним світом. Тут є стіна жертвопринесення – чоловік і жінка у вівтаря. Далі зображене дерево, по сторонах від нього танцююча жінка й олень, птах на гілці. Стіна виїзду вершників розміщена вище. Два павичі п’ють із вази. Ця декоративна сцена розміщена в центрі люнети.

Увесь розпис зроблений по дуже тонкому шару штукатурки, імовірно, клейовими фарбами. Контури фігур спочатку наносилися на штукатурку гострим знаряддям, потім позначалися товстими одноколірними лініями, після чого дана фігура або частина її заповнювалася суцільною фарбою. Робота груба й варварська, але за нею видна стара школа й тонка майстерність. Живопис склепу носить умовний, ієратичний характер, фігури зображені в нерухливих, строго фронтальних позах, трактовані плоскісно, живопис строго підкорена архітектурі склепу.

Гробниця перебувала на пустирі. Завдяки сприянню керченського жителя Цибульського в 1908 р. гробниця надійшла у власність Імператорської Археологічної Комісії, потім під відомство Керченського Музею.