Старовинні культові споруди

К рім вище перерахованих у Керчі ще є багато архітектурних пам’яток. Тут є старовинні культові споруди більшості основних релігійних конфесій. На вулиці Пушкіна збереглася мечеть Джума-Джамі мусульманської общини «Шарк».

Мечеть Джума-Джамі (XVIII ст.)

Ця будівля, зведена у першій половині ХІХ століття, На Ціолковського 6 ось уже півтора століття стоїть (і функціонує) синагога.

Синагога (ХІХ ст.)

На вулиці Театральній з 1840 року стоїть Успенський костьол (нині у споруді вживаються римо-католицький костьол та греко-католицький храм Святих Володимира та Ольги), а на вулиці Володі Дубиніна старовинна вірменська церква Рештакапетац (Святих Архангелів). А ще у Керчі є ряд старовинних православних храмів: церква Александра Невського (1887), Ірининська церква (ХІХ ст.), Афанасьївська церква (ХІХ ст.).

У спенський костьол

(1840 р.)

Вірменська церква Рештакапетац - Святих Архангелів (хіх ст.)

Афанасіївська церква (ХІХ ст.)

Ірининська церква (ХІХ ст.)

Церква Олександра Невського (хіх ст.)

Б удівництво церкви на ділянці по вул. Мірошника, 2-б почалося багато років тому. Православний храм на честь радянських воїнів, загиблих за звільнення Керчі і Криму, звели на пожертвування грузин, які проживають у місті, а також небайдужих керчан.

Вулиці центральної частини Керчі формувалися протягом ХІХ – першої половини ХХ століття. Вузенькі вулиці та провулки вражають своїм азіатським затишком. Щільна одно- та двоповерхова забудова, кам’яні мури, старовинні в’їзди та брами, внутрішні дворики.

Більшість будівель на цих вулицях становлять архітектурну цінність, але не включені у реєстр пам’яток. Хоча очевидно вони від цього не страждають, адже це, як і колись, переважно житлові будинки, про які піклується не держава, а самі мешканці.

8.4.3. Видатні постаті міста Керчі

Особа — творець історії. Справді, історичне буття, як і історичний час, не дані людині як щось зовнішнє, відокремлене від її внутрішнього життя, духовного стану. Об’єктивні процеси історії, значною мірою опосередковані людською особистістю, проходять через її інтимний світ, індивідуальний досвід, внутрішні потаємні конфлікти. І в цьому розумінні історія кожної країни, міста, кожного її періоду — персонізована.

Наша земля, народжує справжніх вчених, культурних діячів, поетів, художників, людей, що своєю невтомною працею прославляють наше місто. Та є й такі, що увірвалися не лише в історію міста, але й у світову. Згадаймо їх...

Прадавній Пантікапей — столиця Боспорського царства, був пристановищем багатьох учених і філософів. Цари Пантикапея були розумними й допитливими людьми, тому при дворі завжди жили вчені люди. Імена багатьох, на жаль, не дійшли до наших днів, але вони залишили миру свої вірші, написи, епітафії.

У філософів і вчених прадавнього миру була своя етика, вони постійно вивчали нове, пізнавали навколишній світ і писали наукові праці. Дуже часто пускалися в далекі подорожі. Знамениті філософи навіть відправлялися на історичну батьківщину в Грецію. Ці поїздки можна вважати першими свого роду атестаціями персонала, коли філософи збагачували свої знання й змагалися ними з іншими великими вченими.

У IV ст. до нашої ери в Пантикапеї ніс у маси знання Дифил Боспорит. Він ставився до представників мегарської школи філософів і, у свій час, був слухачем Стильпома. У ІІІ столітті до нашої ери в столиці жив боспорянин Ісилл. З його робіт зберігся гімн, написаний на честь бога Асклепія. Пеан Ісилла переміг на загальних грецьких змаганнях з творчості.

У ІІІ столітті в Пантікапеї були відомі такі філософи, як Смикр і Сфер Боспорський. Про Смикра говорять як про вченого, який прагнув популяризувати в Пантикапеї філософію. Збереглася його надгробний напис, у якому перелічуються його непередавана харизма, почуття справедливості, здатністю вселяти довіру до себе.

Сфер Боспорський став не тільки автором багатьох праць і робіт з історії й філософії, але й учителем у Спарті, радником Клеомена ІІІ. Його праці відзначалися сучасниками як дуже точні й акуратні у визначеннях. Крім наукової діяльності Сфер займався соціальною політикою, вникав у її проблеми й написав про це трактат. Диоген Лаертський описав багато робіт Сфера Боспорського, серед яких відзначені — «Про світ», «Про основи», «Про випадок» і багато інші.

У І ст. прославився на поприще науки житель Пантікапея Стратон, син Зенона. Він був видатним ученим, чим заслужив віршований напис, вибиту на його надгробку: «Дорогою друг, майбутні століття довідаються із твоїх книг твою незмірно чарівну мудрість». Археологам удалося виявити два рельєфи із зображеннями Стратона в різних позах. На одному філософ зображений у стола із сувоєм у руці, на іншому — одягненим у збрую верхи на скакунові.

Сучасні історики із вдячністю згадують ученого з Пантікапея, який створила праця про історію Боспорської столиці з 311 по 304 ода до н. е. Історію пізніше зберіг Диодор Сицилійський, а імені дійсного автора не збереглося.

Не дуже відомо про Анархисе. Ця людина за походженням був наполовину скіф, наполовину грек. З дитинства володів двома мовами й написав вірші, у яких описував мирне й військове життя еллінів і скіфів. У 800 рядках його добутку також описані звичаї й традиції цих двох народів, волею доль, що злилися в один.

Завдяки прадавнім ученим і філософам, сучасні вчені-історики багато чого знають про життя наших предків, а написи вибиті на каменях зберігають прадавні знання на довгі століття.

Велич кожного краю — в людях, які тут живуть. І особливо в тих людях, котрі своїми справами зробили внесок у розвиток науки, культури. Багато видатних людей, що прославили Керч, народилося, виросло або працювало вмісті у наступні століття. Зупинимося на ХІХ – ХХ ст. і згадаємо деяких з них.

Іпполіт Петрович Прянишников (народився 14 (26) серпня 1847 у Керч, 11 листопада 1921 помер у Москві) — російський співак (баритон), режисер, педагог.

У 1873—1874 роках вчився у Санкт-Петербурзькій консерваторії. Потім удосконалювався в Італії, де в 1875—1877 роках співав у різних театрах. Дебютував він в 1875 році в Мілані в опері «Марія де Роган», а далі протягом 1876—1877 років співав у Мілані, Болоньє, Парме, Генуї, Турині, Флоренції.

У 1878 році Прянишников успішно дебютував у Санкт-Петербурзі в опері «Демон» Антона Рубинштейна і був прийнятий на Імператорську сцену: у 1878—1886 роках він був солістом Маріїнського театру.

У 1886 році Прянишникова запросили в Тифліс. Був організатором і керівником першого в Росії оперного товариства: у1889—1892 роках — у Києві, у 1892—1893 роках — у Москві. У 1893 році Прянишников остаточно залишив сцену й присвятив себе педагогічній кар’єрі.

Народився Микола Іванович Андрусов 19 грудня 1861 року. З дитинства йому знайом рельєф практично всього Керченського півострова, який він виходив уздовж і поперек. З десятилітнього віку Андрусов жив у Керчі. Тут він закінчив Александровську гімназію. А потім, ставши вченим, практично протягом усього життя приїжджав у Керч із метою вивчення геологічної будови Керченського півострова. Інтерес, виявлений до природи свого краю, зрештою став справою всього його життя. Уже в 32-літньому віці в «Матеріалах по геології Росії» Імператорського мінералогічного суспільства Н. І. Андрусов опублікував свою велику роботу «Геотектоніка Керченського півострова», у якій акцентував увагу на Мітрідатському гребені, що простягнувся від міста на захід Керченського півострова. Н. І. Андрусов також відкрив на Керченському півострові в неогенових відкладаннях меотичні вапняки.

На жаль, ім’я великого вченого Н. І. Андрусова в нашім місті ніяк не ввічнене. А зробити це можна (і потрібно!), у першу чергу, за допомогою створення на одній із центральних вулиць Керчі невеликого мінералогічного музею, де також можна було б познайомитися з біографіями й діяльністю інших видатних учених, що жили, що й працювали в Керчі, таких як П. С. Паллас, В. І. Вернадський, В. А. Обручев, Г. В. Абих, І. М. Губкин, І. П. Бардін, П. І. Науменко, Е. Ф. Шнюков, ( До речі, іменами Вернадського й Обручева також названі грязьові сопки, розташовані північніше Булганака).

Необхідні передумови для створення подібного музею в нашім місті є. Насамперед, що діяв при ДК колишнього залізорудного комбінату прекрасний музей мінералів, серед експонатів якого — рідкі мінерали, що зустрічаються на Керченському півострові, — керченіти, мітрідатит, боспорити, анапаїти. Було тут окам’яніле дерево, заміщене опалом, окам’янілі кістки доісторичних тварин.

К ерченіт