8.4.2. Визначні пам’ятки Керчі

В останні роки все більший інтерес проявляється до Керчі і її історичній і культурній спадщині. І це не дивно, адже найдавнішому місту України, чий вік нараховує більш 26 століть, є що показати.

У Керчі дуже багато цікавого. На території міста розташовано 54 пам’ятника історії, 24 унікальних археологічних об’єкта й 17 пам’ятників архітектури. І це тільки те, що є на державному обліку.

До складу Керченського державного історико-культурного заповідника входять також 7 музейних об’єктів, історико-археологічний музей, 2 музею історії Великої Вітчизняної війни, Музей історії оборони Аджимушкайських каменоломень і Музей історії Ельтигенського десанту.

У стінах картинної галереї щорічно проводяться більш десяти тимчасових виставок, не говорячи вже про постійні експозиції. Вони цікаві й місцевим жителям, і тим, хто проводить відпочинок у Керчі. Крім того, тут перебувають 2 пам’ятника похоронної архітектури, датовані IV століттям до нашої ери — Мелек-Чесменський і Царський кургани. Особливо цікавими об’єктами екскурсійного показу є античні городища — Мірмекій, Німфей, Пантікапей, Тірітака. А унікальний пам’ятник Склеп Деметри є об’єктом наукових досліджень і проведення реставраційних робіт.

Щорічно екскурсійні об’єкти Керченського державного історико-культурного заповідника відвідують близько сорока тисяч людей, а завдяки організації міжнародних виставок у країнах Європи з експонатами керченських музеїв знайомляться ще порядку ста тисяч людей. У музеях Керчі щорічно проводяться близько двох тисяч екскурсій, більша частина яких — тематичні, що нараховують понад п’ятдесяти екскурсійних тем.

Найвідвідуваний екскурсійний об’єкт Керчі — це Музей історії оборони Аджимушкайських каменоломень, який щорічно відвідують близько десяти тисяч людей. Завдяки своїй популярності цей екскурсійний об'єкт внесений у каталог військових музеїв світу.

Серед археологічних об’єктів Керчі особливою популярністю користується Пантікапей, а серед пам’ятників архітектури — Царський курган. Потік екскурсантів у музеї Керчі сезонний: більша частина екскурсій проводиться із червня по вересень.

В останні роки Керч усе частіше відвідують спеціалізовані групи з військовою тематикою — це, як правило, ветерани Другої світової війни, що приїжджають до місць військових поховань. Серед них часто зустрічаються й групи з Німеччини. Активно працюють у Керчі й фахівці-археологи, що приїжджають у період роботи археологічних експедицій з Австрії, Великобританії, Греції, Італії, Польщі, США й інших країн. З’явилася й спеціалізована група аматорів фортифікаційного мистецтва з вивчення керченських фортець.

Гора Мітрідат

У центрі Керчі розташована головна визначний пам’ятка міста — гора Мітрідат. Висота над рівнем морить 91,4 м. Гора Мітрідат — символ Керчі. Багато що пережив він за минулі тисячоліття. Був свідком розквіту і загибелі Боспорського царства. Тут на горі знаходився акрополь боспорської знаті Пантікапея. Стояли прекрасні палаци знаті, величні храми на честь грецьких богів.

П ам’ятає Мітрідат і турецьке владицтво, і те, як в 1699 році в протоці з’явився і російський корабель «Фортеця», на борту якого знаходився сам Великий Петро I. Пам’ятає і те, як стало розвиватися місто після Кучук-Кайнарджийського договору.

15 серпня 1820 р. на Мітрідатовій горі побував А. С. Пушкін. Саме з Керчі почалося т. з. «поетичне відкриття Криму», що стало згодом по визнанню Пушкіна «колискою його Онєгіна».

До революції Керч своєю увагою не обходили і царські персони. Були тут і Олександр I, і Микола I, і Олександр II, і государиня Марія Олександрівна.

В ершина гори з’єднується з центром великими Мітрідатськими сходами, 423 щаблі підйому. З вершини Мітрідата відкривається прекрасна панорама на місто й Керченську протоку. Зараз над горою Мітрідат піднімається Обеліск Слави, поруч із яким, на так званім «першім кріслі Мітрідата», де понтійський цар милувався морем, горить Вічний вогонь. Обеліск Слави на горі Митридат відкрито 8 серпня 1944 р. Це найперший монументальний пам’ятник, присвячений подіям Великої Вітчизняної війни на території СРСР. Примітно, що на будівлю стели використовували камінь від розбирання Свято-Троїцького собору.