Церква Іоанна Предтечі

У центрі Керчі, напроти сходів, що веде на вершину гори Мітрідат, знаходиться церква Іоанна Предтечі — один з найдавніших пам’ятників раннього середньовічного зодчества.

Церква Іоанна Предтечі в Керчі – чудовий пам’ятник візантійського зодчества. Класифікується як хрестово-купольний храм східно-християнської школи.

Найбільше близькі аналогії походять із азіатських областей Візантійської імперії й з її столиці Константинополя.

Унікальний храм у Керчі – церква Іоанна Предтечі – єдиний з пам’ятників архітектури, що збереглися з періоду розквіту Тмутараканського князівства. Тобто аж з X-XI ст. Церква являє собою витончений чотирьохстовпний хрестово-купольний храм з єдиним куполом на високому візантійському барабані. Традиційна для візантійської архітектури «смугастість» будинку викликаний тим, що шари білих вапнякових кам’яних блоків перемежовуються шарами червоної глиняної плоскої цегли – плінфи. Крім декоративного ефекту це поліпшує міцність і сейсмічну стійкість будинку.

Комбінація різних форм надає керченській церкві оригінальність і гостроту, її не сплутаєш ні з якою іншою. Тут як би з’єднано дві архітектурні системи – базилікальна й хрестово-купольна. Церква Іоанна Предтечі – видатний добуток архітектури. Деякі властиві їй риси прослідковуються й у давньоруських церквах.

У дослідників немає єдиної думки про час спорудження храму: одні називають восьме століття, інші – десяте; перебудовувалася і в тринадцятому столітті. У стін генуезької фортеці існувало мусульманське місто (за рукописами мусульманських авторів – Карз, аль-Карш або Кард), церква Іоанна Предтечі у XIII ст. була перетворена в мечеть.

За переказом будівля церкви почата із благословення Св. Апостола Андрія Первозванного. На безсумнівну стародавність церкви вказує та обставина, що під час панування на Чорному й Азовському морях генуезців, церква ця користувалася великою популярністю. Керченська протока була більше відома під іменем Св. Іоанна, а не Черкіо, таке ім’я тоді носило місто, – порт Св. Іоанна. На початку XIX ст. будинок храму був подовжений прибудовою із західної сторони. До півночі від храму Іоанна Предтечі в 1963-1964 рр. археологом Т. Н. Макаровою було виявлено перехрестя вимощених, розташованих під прямим кутом один до одного вулиць із кам’яними кладками будинків, побудованих на місці зруйнованих будов часу хазар. З півдня до церкви примикав могильник Корчева.

Купол за допомогою вітрил опирається на хрестоподібні зводи, які підтримуються чотирма стовпами. Усю конструкцію несуть на собі чотири мармурові колони з візантійсько-коринфськими капітелями, узятими з більш раннього храму.

У першій половині й наприкінці XIX ст. церква розширюється. Західний фасад в 1836 р. був подовжений, а в 1845 р. до нього була прибудована кам’яна дзвіниця по проекту архітектора А. Дигбі. У 1896 р. до існуючого будинку був прибудований просторий північний приділ.

Отже, якщо розміри прадавнього храму становили 11 х 9 кв. м при висоті 15,8 м, те загальний план сучасного храму наступний: 30,5 х 22,5 кв. м, а висота дзвіниці – 21 м.

У 1774 р. м. Керч увійшла до складу Російської імперії. Церква знову стає православним храмом. У документах того часу вона іменується «грецькою церквою» без присвяти святому. На початку XIX в. з’явилася нинішня назва храму: «церква усікновення глави Іоанна Предтечі».

На початку 30-х років XX ст. церква закрили «через відсутність приходу», у ньому перебували стародавні ікони, а також культові предмети – манускрипти, а також дерев’яна чаша, що відноситься до IV ст. У церковній бібліотеці зберігалися два манускрипти: «Св. Євангеліє» і «Апостол», писані на пергаменті грецькою. Знову згадали про церкву в 1957 р. Вона привернула увагу дослідників як пам’ятник візантійської архітектури. У 1963 р. церкви був привласнений статус пам’ятника архітектури республіканського (УРСР) значення.

У 1974-1978 рр. велися роботи з реставрації храму. Автором реставраційного проекту є Е. І. Лопушинська.

У червні 1990 р. церква Іоанна Предтечі передана керченському православній релігійній громаді. У цей час діє як православний храм.

Чотири шари червоноглиняної плінфи на білому вапняному розчині, які є ізюминкою храму, послужили прообразом для міського прапора й, відповідно, стрічок міських нагород – Почесних знаків міської ради.

Нині це діючий храм, у якім проводяться церковні служби. Церква постійно відкрита для відвідувачів.

Німфей

У 16 кілометрах до півдня від міста Керч, близько селища Героївка, дотепер видні залишки руїн давньогрецького городища Німфей, в архітектурі античного часу — це святилище, присвячене німфам. Городище Німфей займає плато на березі Боспору Кіммерійського (сучасної Керченської протоки), на захід від якого розташовані кургани й ґрунтовий некрополь. На даний момент значна частина античного міста затоплена морем і занесена пісками. Розвідана територія городища становить близько 9 гектар.

З асноване це прадавнє місто Криму було колоністами із Греції приблизно в VI столітті до нашої ери. Завдяки своєму зручному розташуванню поруч із гаванню й родючим землям, скоро Німфей став одним із провідних центрів торгівлі й постачальником хліба в Боспорській державі.

Із західної сторони міста розташовувалися ґрунтовий некрополь і кургани. Античне місто Німфей був автономним містом, тут чеканили свою монету ще в V столітті нашої ери. Після приєднання Німфея до Боспорського царства в IV столітті до нашої ери були зведені святилища, храми, оборонні споруди, крім того було зроблено планування міських кварталів.

У святилищах Німфея були знайдені написи, у яких згадуються давньогрецькі боги заступники мореплавців, — Афродіта й Аполлон. На одному з малюнків удалося навіть виявити своєрідне креслення судна, яке дає уяву про те, як було влаштоване судно.

Крім того, місцеві жителі особливо почитали богиню родючості Деметру, про що свідчать велику кількість теракотових статуеток, які були виявлені в ході розкопок.

У III столітті до нашої ери, у Криму відбувся сильний землетрус, у результаті якого було зруйноване святилище. Згодом значимість античного міста Німфея стала зменшуватися, але місто ще залишається густонаселеним. Зруйноване античне місто Німфей було приблизно в III столітті нашої ери готськими племенами.

П ри розкопках в 1866 році археологами були виявлені різноманітні ювелірні прикраси: сердолік, що зображує боротьбу Аполлона й Геракла, золоті серги з підвісками, що зображують Артеміду верхи на олені, що біжить, і зі смолоскипом у руці, золоті розетки з філігранню й блакитною емаллю. Наприкінці ХIХ століття Імператорська Археологічна комісія кілька раз проводила розкопки. У 1900 році колекція античних предметів, знайдених у Німфеї, була викуплена Ермітажем.

З 1939 по 1941 року археологами Ермітажу було відкрите святилище богині Деметри. У часи Великої вітчизняної війни обрису рельєфу й берега місцевості, де розташовувалося античне місто Німфей, сильно змінилися через окопи й вибухи. Це й дозволило в 70-х роках виявити поховання царів Фофорса й Радамсада, з посудинами й монетами. Значна частина предметів, знайдених при розкопках давньогрецького міста Німфея, перебуває в приватних колекціях і музеях Європи. Давньогрецьке місто Німфей є історичною визначний пам’яткою Криму.