- •Історія української культури конспект лекцій
- •Тема 1. Вступ. Предмет і завдання курсу. Культура як суспільне явище. Періодизація розвитку української культури…………………………8
- •Тема 2. Стародавня культура східних слов’ян………………………….27
- •Тема 3. Культура Київської Русі та Галицько-Волинського князівства (х-хііі ст.)……………………………………………………………………..64
- •Тема 4. Культура України хvі – хvіі ст. Українська культура козацької доби кінця XVII - на початку XVIII ст. ……………………………92
- •Тема 5. Українська культура хіх – початку хх ст. …………………124
- •Тема 6. Українська культура XX ст. ………………………………….176
- •Тема 7. Національно - культурне відродження України .……………208
- •Тема 8. Культура в умовах нової соціальної реальності……………..229
- •Передмова
- •Вступ. Предмет і завдання курсу. Культура як суспільне явище.
- •Періодизація розвитку української культури
- •1.2. Культура як суспільне явище
- •1.2.1. Поняття «культура», його сутність
- •1.2.2. Функції культури
- •1.3. Періодизація розвитку української культури
- •1.3.1. Походження національної культури
- •1.3.2. Українська культура як цілісна система
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 2 Стародавня культура східних слов’ян План
- •2.1.1. Матерыальна та духовна культура стародавнього населення Украъни (палеолыт, мезолыт, неолыт, енеолыт). Феномен Трипільської культури
- •2.1.2. Культура мідно-бронзової та залізної доби (кіммерійці, скіфи, сармати, антична епоха Причорномор’я).
- •Кіммерієць
- •Велика Скіфія. Античні міста-держави в Північному Причорномор’ї
- •Вбрання скіфського царя та воєначальника
- •Українські землі в ііі-і ст. До н. Е.
- •Фібула. Нагайчинський курган. Крим
- •Характерні риси культури ранньослов’янського періоду. Зарубинецька та Черняхівська культури
- •Предмети черняхівської культури
- •2.2. Релігійні вірування та міфологія східнослов’янських племен
- •Питання для самоконтролю
- •Культура Київської Русі та
- •Галицько-Волинського князівства (х-хііі ст.)
- •Виникнення та розвиток Київської Русі
- •Вплив християнства на розвиток давньоруської культури
- •3.3. Культура Київської Русі як синтез язичництва та візантійського впливу
- •3.3.1. Містобудування й архітектура
- •Києво-Печерська лавра
- •3.3.2. Скульптура, живопис, Декоративно-прикладне мистецтво
- •Давньоруські прикрас. Колти. Золото, емаль
- •С хіднослов’янські землеробські знаряддя
- •3.3.3. Мова, писемність, освіта, наукові знання та література
- •Сторінка. «Остромирове Євангеліє»
- •Сторінка. «Руська правда»
- •3.3.4. Музичне мистецтво
- •Танці скоморохів. Малюнок із літопису
- •3.4. Соціокультурні процеси та мистецькі здобутки Галицько-Волинського князівства
- •Питання для самоконтролю
- •Культура України хvі – хvіі ст.
- •Українська культура козацької доби кінця XVII - на початку XVIII ст.
- •Особливості української культури хvі – хvіі ст.
- •4.1.1. Братства. Роль братських шкіл у становленні освіти
- •Полемічна література хvі ст.
- •Козацтво як явище історії та культури
- •В ійськова рада на Січі.
- •4.2.1. Культура козацької доби (1648-1781рр.)
- •Освіта і наука. Києво-Могилянська академія
- •Передумови формування українського театру
- •Особливості пісенно-поетичної творчості козацької доби. Створення професійної музики
- •Специфіка національного варіанта бароко в літературі. Козацькі літописи
- •Літопис Граб’янки
- •4.2.6. Архітектура періоду українського або «козацького» бароко
- •Храм Успення Пресвятої Богородиці у Новгород-Сіверському на Чернігівщині
- •4.2.7. Еволюція образотворчого мистецтва та декоративно-прикладного мистецтва
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 5 Українська культура хіх – початку хх ст. План
- •Формування української національної самосвідомості. Українське національне відродження
- •Українська суспільна думка: розвиток науки і філософії
- •О. О. Потебня
- •5.2.1. Розвиток освіти
- •Музейна справа в Україні
- •Тенденції розвитку української літератури
- •Образотворче мистецтво та архітектура
- •Музика. Драматургія і театр
- •М арко Лукич Кропивницький
- •Меценати та колекціонери
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 6 Українська культура XX ст. План
- •Основні етапи історії української культури XX ст.
- •Тенденції розвитку національної культури
- •6.2.1. Національна освіта та наука
- •6.2.2. Розвиток літературного процесу
- •6.2.3. Драматургія та театр. Музика. Кіномистецтво
- •6.2.4.Образотворче мистецтво та архітектура
- •М. Самокиш. В’їзд б. Хмельницького до Києва
- •Діячі української культури в еміграції
- •Тоталітарне панування соцреалізму (1933—1956)
- •Стихійне піднесення духу національного опору (1956—1987)
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 7 Національно - культурне відродження України план
- •Культурні процеси в Україні після здобуття незалежності
- •Сучасний стан розвитку культури
- •1981 Р. Скульптор Петро Кулик
- •Сучасна масова культура
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 8 Культура в умовах нової соціальної реальності план
- •Глобалізаційні процеси у суспільстві
- •Етнічна ідентичність
- •Українська діаспора
- •8.3.1 Духовна консолідація українців у діаспорі
- •Збереження етнонаціональної культури українцями в діаспорі
- •8.3.3 Художня культура української діаспори
- •Культура рідного краю
- •8.4.1. Містобудівна та культурна історія Керчі
- •Керч в доантичний період
- •Керч і античність
- •Керч в архаїчний період
- •Керч в епоху ранніх спартокидів
- •Керч в епоху еллінізму
- •Керч в римський час
- •Керч в середні віки
- •Російська Керч (кінець XVIII - початок XX століть)
- •Градоначальники Керчі в XIX столітті
- •Навчальні заклади дореволюційної Керчі
- •Радянський період історії Керчі
- •Сучасна Керч
- •8.4.2. Визначні пам’ятки Керчі
- •Гора Мітрідат
- •Керченський історико-археологічний музей
- •Фортеця Єні-Кале
- •Фортеця Керч
- •Мелек-чесменский курган
- •Царський курган
- •Склеп Деметри
- •Церква Іоанна Предтечі
- •Мірмекій
- •Склеп 1891 року
- •Тірітака
- •Порфмій
- •Музей історії оборони Аджимушкайських каменоломень
- •Музей історії Ельтигенського десанту
- •Картинна галерея
- •Старовинні культові споруди
- •Мечеть Джума-Джамі (XVIII ст.)
- •Вірменська церква Рештакапетац - Святих Архангелів (хіх ст.)
- •Церква Олександра Невського (хіх ст.)
- •8.4.3. Видатні постаті міста Керчі
- •М ітрідатит
- •Питання для самоконтролю
- •Глосарій
- •Рекомендована література
- •Інформаційні ресурси
- •© Снігирьова Лілія Михайлівна
- •98309 М. Керч, вул. Орджонікідзе, 82
Церква Іоанна Предтечі
У центрі Керчі, напроти сходів, що веде на вершину гори Мітрідат, знаходиться церква Іоанна Предтечі — один з найдавніших пам’ятників раннього середньовічного зодчества.
Церква Іоанна Предтечі в Керчі – чудовий пам’ятник візантійського зодчества. Класифікується як хрестово-купольний храм східно-християнської школи.
Найбільше близькі аналогії походять із азіатських областей Візантійської імперії й з її столиці Константинополя.
Унікальний храм у Керчі – церква Іоанна Предтечі – єдиний з пам’ятників архітектури, що збереглися з періоду розквіту Тмутараканського князівства. Тобто аж з X-XI ст. Церква являє собою витончений чотирьохстовпний хрестово-купольний храм з єдиним куполом на високому візантійському барабані. Традиційна для візантійської архітектури «смугастість» будинку викликаний тим, що шари білих вапнякових кам’яних блоків перемежовуються шарами червоної глиняної плоскої цегли – плінфи. Крім декоративного ефекту це поліпшує міцність і сейсмічну стійкість будинку.
Комбінація різних форм надає керченській церкві оригінальність і гостроту, її не сплутаєш ні з якою іншою. Тут як би з’єднано дві архітектурні системи – базилікальна й хрестово-купольна. Церква Іоанна Предтечі – видатний добуток архітектури. Деякі властиві їй риси прослідковуються й у давньоруських церквах.
У дослідників немає єдиної думки про час спорудження храму: одні називають восьме століття, інші – десяте; перебудовувалася і в тринадцятому столітті. У стін генуезької фортеці існувало мусульманське місто (за рукописами мусульманських авторів – Карз, аль-Карш або Кард), церква Іоанна Предтечі у XIII ст. була перетворена в мечеть.
За переказом будівля церкви почата із благословення Св. Апостола Андрія Первозванного. На безсумнівну стародавність церкви вказує та обставина, що під час панування на Чорному й Азовському морях генуезців, церква ця користувалася великою популярністю. Керченська протока була більше відома під іменем Св. Іоанна, а не Черкіо, таке ім’я тоді носило місто, – порт Св. Іоанна. На початку XIX ст. будинок храму був подовжений прибудовою із західної сторони. До півночі від храму Іоанна Предтечі в 1963-1964 рр. археологом Т. Н. Макаровою було виявлено перехрестя вимощених, розташованих під прямим кутом один до одного вулиць із кам’яними кладками будинків, побудованих на місці зруйнованих будов часу хазар. З півдня до церкви примикав могильник Корчева.
Купол за допомогою вітрил опирається на хрестоподібні зводи, які підтримуються чотирма стовпами. Усю конструкцію несуть на собі чотири мармурові колони з візантійсько-коринфськими капітелями, узятими з більш раннього храму.
У першій половині й наприкінці XIX ст. церква розширюється. Західний фасад в 1836 р. був подовжений, а в 1845 р. до нього була прибудована кам’яна дзвіниця по проекту архітектора А. Дигбі. У 1896 р. до існуючого будинку був прибудований просторий північний приділ.
Отже, якщо розміри прадавнього храму становили 11 х 9 кв. м при висоті 15,8 м, те загальний план сучасного храму наступний: 30,5 х 22,5 кв. м, а висота дзвіниці – 21 м.
У 1774 р. м. Керч увійшла до складу Російської імперії. Церква знову стає православним храмом. У документах того часу вона іменується «грецькою церквою» без присвяти святому. На початку XIX в. з’явилася нинішня назва храму: «церква усікновення глави Іоанна Предтечі».
На початку 30-х років XX ст. церква закрили «через відсутність приходу», у ньому перебували стародавні ікони, а також культові предмети – манускрипти, а також дерев’яна чаша, що відноситься до IV ст. У церковній бібліотеці зберігалися два манускрипти: «Св. Євангеліє» і «Апостол», писані на пергаменті грецькою. Знову згадали про церкву в 1957 р. Вона привернула увагу дослідників як пам’ятник візантійської архітектури. У 1963 р. церкви був привласнений статус пам’ятника архітектури республіканського (УРСР) значення.
У 1974-1978 рр. велися роботи з реставрації храму. Автором реставраційного проекту є Е. І. Лопушинська.
У червні 1990 р. церква Іоанна Предтечі передана керченському православній релігійній громаді. У цей час діє як православний храм.
Чотири шари червоноглиняної плінфи на білому вапняному розчині, які є ізюминкою храму, послужили прообразом для міського прапора й, відповідно, стрічок міських нагород – Почесних знаків міської ради.
Нині це діючий храм, у якім проводяться церковні служби. Церква постійно відкрита для відвідувачів.
Німфей
У 16 кілометрах до півдня від міста Керч, близько селища Героївка, дотепер видні залишки руїн давньогрецького городища Німфей, в архітектурі античного часу — це святилище, присвячене німфам. Городище Німфей займає плато на березі Боспору Кіммерійського (сучасної Керченської протоки), на захід від якого розташовані кургани й ґрунтовий некрополь. На даний момент значна частина античного міста затоплена морем і занесена пісками. Розвідана територія городища становить близько 9 гектар.
З асноване це прадавнє місто Криму було колоністами із Греції приблизно в VI столітті до нашої ери. Завдяки своєму зручному розташуванню поруч із гаванню й родючим землям, скоро Німфей став одним із провідних центрів торгівлі й постачальником хліба в Боспорській державі.
Із західної сторони міста розташовувалися ґрунтовий некрополь і кургани. Античне місто Німфей був автономним містом, тут чеканили свою монету ще в V столітті нашої ери. Після приєднання Німфея до Боспорського царства в IV столітті до нашої ери були зведені святилища, храми, оборонні споруди, крім того було зроблено планування міських кварталів.
У святилищах Німфея були знайдені написи, у яких згадуються давньогрецькі боги заступники мореплавців, — Афродіта й Аполлон. На одному з малюнків удалося навіть виявити своєрідне креслення судна, яке дає уяву про те, як було влаштоване судно.
Крім того, місцеві жителі особливо почитали богиню родючості Деметру, про що свідчать велику кількість теракотових статуеток, які були виявлені в ході розкопок.
У III столітті до нашої ери, у Криму відбувся сильний землетрус, у результаті якого було зруйноване святилище. Згодом значимість античного міста Німфея стала зменшуватися, але місто ще залишається густонаселеним. Зруйноване античне місто Німфей було приблизно в III столітті нашої ери готськими племенами.
П ри розкопках в 1866 році археологами були виявлені різноманітні ювелірні прикраси: сердолік, що зображує боротьбу Аполлона й Геракла, золоті серги з підвісками, що зображують Артеміду верхи на олені, що біжить, і зі смолоскипом у руці, золоті розетки з філігранню й блакитною емаллю. Наприкінці ХIХ століття Імператорська Археологічна комісія кілька раз проводила розкопки. У 1900 році колекція античних предметів, знайдених у Німфеї, була викуплена Ермітажем.
З 1939 по 1941 року археологами Ермітажу було відкрите святилище богині Деметри. У часи Великої вітчизняної війни обрису рельєфу й берега місцевості, де розташовувалося античне місто Німфей, сильно змінилися через окопи й вибухи. Це й дозволило в 70-х роках виявити поховання царів Фофорса й Радамсада, з посудинами й монетами. Значна частина предметів, знайдених при розкопках давньогрецького міста Німфея, перебуває в приватних колекціях і музеях Європи. Давньогрецьке місто Німфей є історичною визначний пам’яткою Криму.