- •Історія української культури конспект лекцій
- •Тема 1. Вступ. Предмет і завдання курсу. Культура як суспільне явище. Періодизація розвитку української культури…………………………8
- •Тема 2. Стародавня культура східних слов’ян………………………….27
- •Тема 3. Культура Київської Русі та Галицько-Волинського князівства (х-хііі ст.)……………………………………………………………………..64
- •Тема 4. Культура України хvі – хvіі ст. Українська культура козацької доби кінця XVII - на початку XVIII ст. ……………………………92
- •Тема 5. Українська культура хіх – початку хх ст. …………………124
- •Тема 6. Українська культура XX ст. ………………………………….176
- •Тема 7. Національно - культурне відродження України .……………208
- •Тема 8. Культура в умовах нової соціальної реальності……………..229
- •Передмова
- •Вступ. Предмет і завдання курсу. Культура як суспільне явище.
- •Періодизація розвитку української культури
- •1.2. Культура як суспільне явище
- •1.2.1. Поняття «культура», його сутність
- •1.2.2. Функції культури
- •1.3. Періодизація розвитку української культури
- •1.3.1. Походження національної культури
- •1.3.2. Українська культура як цілісна система
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 2 Стародавня культура східних слов’ян План
- •2.1.1. Матерыальна та духовна культура стародавнього населення Украъни (палеолыт, мезолыт, неолыт, енеолыт). Феномен Трипільської культури
- •2.1.2. Культура мідно-бронзової та залізної доби (кіммерійці, скіфи, сармати, антична епоха Причорномор’я).
- •Кіммерієць
- •Велика Скіфія. Античні міста-держави в Північному Причорномор’ї
- •Вбрання скіфського царя та воєначальника
- •Українські землі в ііі-і ст. До н. Е.
- •Фібула. Нагайчинський курган. Крим
- •Характерні риси культури ранньослов’янського періоду. Зарубинецька та Черняхівська культури
- •Предмети черняхівської культури
- •2.2. Релігійні вірування та міфологія східнослов’янських племен
- •Питання для самоконтролю
- •Культура Київської Русі та
- •Галицько-Волинського князівства (х-хііі ст.)
- •Виникнення та розвиток Київської Русі
- •Вплив християнства на розвиток давньоруської культури
- •3.3. Культура Київської Русі як синтез язичництва та візантійського впливу
- •3.3.1. Містобудування й архітектура
- •Києво-Печерська лавра
- •3.3.2. Скульптура, живопис, Декоративно-прикладне мистецтво
- •Давньоруські прикрас. Колти. Золото, емаль
- •С хіднослов’янські землеробські знаряддя
- •3.3.3. Мова, писемність, освіта, наукові знання та література
- •Сторінка. «Остромирове Євангеліє»
- •Сторінка. «Руська правда»
- •3.3.4. Музичне мистецтво
- •Танці скоморохів. Малюнок із літопису
- •3.4. Соціокультурні процеси та мистецькі здобутки Галицько-Волинського князівства
- •Питання для самоконтролю
- •Культура України хvі – хvіі ст.
- •Українська культура козацької доби кінця XVII - на початку XVIII ст.
- •Особливості української культури хvі – хvіі ст.
- •4.1.1. Братства. Роль братських шкіл у становленні освіти
- •Полемічна література хvі ст.
- •Козацтво як явище історії та культури
- •В ійськова рада на Січі.
- •4.2.1. Культура козацької доби (1648-1781рр.)
- •Освіта і наука. Києво-Могилянська академія
- •Передумови формування українського театру
- •Особливості пісенно-поетичної творчості козацької доби. Створення професійної музики
- •Специфіка національного варіанта бароко в літературі. Козацькі літописи
- •Літопис Граб’янки
- •4.2.6. Архітектура періоду українського або «козацького» бароко
- •Храм Успення Пресвятої Богородиці у Новгород-Сіверському на Чернігівщині
- •4.2.7. Еволюція образотворчого мистецтва та декоративно-прикладного мистецтва
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 5 Українська культура хіх – початку хх ст. План
- •Формування української національної самосвідомості. Українське національне відродження
- •Українська суспільна думка: розвиток науки і філософії
- •О. О. Потебня
- •5.2.1. Розвиток освіти
- •Музейна справа в Україні
- •Тенденції розвитку української літератури
- •Образотворче мистецтво та архітектура
- •Музика. Драматургія і театр
- •М арко Лукич Кропивницький
- •Меценати та колекціонери
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 6 Українська культура XX ст. План
- •Основні етапи історії української культури XX ст.
- •Тенденції розвитку національної культури
- •6.2.1. Національна освіта та наука
- •6.2.2. Розвиток літературного процесу
- •6.2.3. Драматургія та театр. Музика. Кіномистецтво
- •6.2.4.Образотворче мистецтво та архітектура
- •М. Самокиш. В’їзд б. Хмельницького до Києва
- •Діячі української культури в еміграції
- •Тоталітарне панування соцреалізму (1933—1956)
- •Стихійне піднесення духу національного опору (1956—1987)
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 7 Національно - культурне відродження України план
- •Культурні процеси в Україні після здобуття незалежності
- •Сучасний стан розвитку культури
- •1981 Р. Скульптор Петро Кулик
- •Сучасна масова культура
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 8 Культура в умовах нової соціальної реальності план
- •Глобалізаційні процеси у суспільстві
- •Етнічна ідентичність
- •Українська діаспора
- •8.3.1 Духовна консолідація українців у діаспорі
- •Збереження етнонаціональної культури українцями в діаспорі
- •8.3.3 Художня культура української діаспори
- •Культура рідного краю
- •8.4.1. Містобудівна та культурна історія Керчі
- •Керч в доантичний період
- •Керч і античність
- •Керч в архаїчний період
- •Керч в епоху ранніх спартокидів
- •Керч в епоху еллінізму
- •Керч в римський час
- •Керч в середні віки
- •Російська Керч (кінець XVIII - початок XX століть)
- •Градоначальники Керчі в XIX столітті
- •Навчальні заклади дореволюційної Керчі
- •Радянський період історії Керчі
- •Сучасна Керч
- •8.4.2. Визначні пам’ятки Керчі
- •Гора Мітрідат
- •Керченський історико-археологічний музей
- •Фортеця Єні-Кале
- •Фортеця Керч
- •Мелек-чесменский курган
- •Царський курган
- •Склеп Деметри
- •Церква Іоанна Предтечі
- •Мірмекій
- •Склеп 1891 року
- •Тірітака
- •Порфмій
- •Музей історії оборони Аджимушкайських каменоломень
- •Музей історії Ельтигенського десанту
- •Картинна галерея
- •Старовинні культові споруди
- •Мечеть Джума-Джамі (XVIII ст.)
- •Вірменська церква Рештакапетац - Святих Архангелів (хіх ст.)
- •Церква Олександра Невського (хіх ст.)
- •8.4.3. Видатні постаті міста Керчі
- •М ітрідатит
- •Питання для самоконтролю
- •Глосарій
- •Рекомендована література
- •Інформаційні ресурси
- •© Снігирьова Лілія Михайлівна
- •98309 М. Керч, вул. Орджонікідзе, 82
Стихійне піднесення духу національного опору (1956—1987)
У часи правління Л. І. Брежнєва (з 1964 р.) почався поворот до неосталінізму, він супроводжувався репресіями, утисками та переслідуваннями багатьох видатних майстрів культури. Інтенсифікувався процес русифікації, що обґрунтувалося теорією «зближення націй» і перетворення їх на нову історичну спільність - радянський народ. Особливо ці процеси посилилися, коли керівником республіки став В. Щербицький (1972-1989 рр.). Вивчення російської мови стало обов’язковим, а українська вивчалася за бажанням. Різко зменшилася кількість літератури, що видавалася українською мовою. У 1970 р. за назвами кількість книжок і брошур, виданих українською мовою, склала лише 38,2%. Репертуар кінотеатрів на 99% був російськомовним.
Хоча з 1966 р. почалося впровадження загальнообов’язкової десятирічної освіти, розширювалася мережа вузів, у цей же час посилювалася ідеологізація школи, характерними рисами освіти в Україні стали уніфікація, ідеологізація, жорсткий партійний контроль навчально-виховного процесу, ігнорування національного фактору.
І деологізувалися усі види мистецтва. Митців привчали мислити не стільки художніми образами, скільки політичними категоріями. Несправедливій жорсткій критиці був підданий класик української літератури О. Гончар за роман «Собор» (1968), присвячений темі збереження національної духовної спадщини. До початку перебудовчих процесів цей роман було вилучено з літературного процесу. Автор викрив порочну практику варварського ставлення до культури і природного середовища в сучасній йому Україні, відверто змальовано причини і наслідки масового виїзду молоді з сіл, екологічні наслідки утворення штучних «морів», засилля бездумного кар’єризму та волюнтаризму,
У 1962-1963 рр. митців-шістдесятників піддали критиці, твори багатьох з них перестали друкувати. У 1965 р. прокотилася перша хвиля арештів українських шістдесятників, зокрема було заарештовано С. Параджанова, В. Чорновіла, братів М. та О. Горинів, у 1972 р. – друга хвиля (заарештовано В. Стуса, І. Світличного, Є. Сверстюка). Сміливо кинув виклик тоталітарний системі критик І. Дзюба своєю книгою «Інтернаціоналізм чи русифікація?» (1972). Фактично ці процеси були реанімацією «жданівщини», боротьби з «українським буржуазним націоналізмом». Через несприйняття догматичного мислення у 1980 р. вдався до самогубства талановитий письменник Григорій Тютюнник, у 1981 р. – В. Близнець. Із спілки письменників України під час чистки було виключено І. Дзюбу, В. Чичибабіна, вислано за кордон В. Некрасова.
Репресій зазнали і представники образотворчого мистецтва, зокрема фундатори фольклорного напрямку в українському малярстві А. Горська, В. Зарецький, О. Заливаха, Л. Семикіна, композитори М. Скорик та В. Івасюк.
Після приходу до влади М. С. Горбачова почалося нове національне відродження України, нерозривно пов’язане з ідеєю здобуття державної незалежності. У 1989 р., після перших демократичних виборів до Верховної Ради УРСР, нею з величезними ускладненнями було прийнято Закон УРСР «Про мови в Українській РСР», спрямований на захист національної мови, забезпечення її всебічного розвитку і функціонування в усіх сферах суспільного життя. Відповідно до Закону, українську мову в республіці проголошено державою. При цьому реалізація Закону наштовхнулася на ускладнення, пов’язані з небажанням змінювати мову ділового спілкування більшістю установ. Українська мова по інерції сприймалася ще як провінційна та селянська, слабко розвинена і взагалі непристижна.
Роль авангарду в розвитку української культури, ліквідації «білих плям історії» відіграла Спілка письменників України та її центральний орган – газета «Літературна Україна». Публіцистиска зайняла провідні позиції: широкий резонанс мали виступи О. Гончара, Б. Олійника, В. Яворівського. Почали друкувати заборонені раніше твори В. Винниченка, М. Грушевського, М. Зерова, М. Хвильового, інших репресованих поетів і письменників, представників української діаспори. Поступово змінилися акценти в питаннях віровизнання, проголошено забезпечення права свободи совісті, почалася відбудова багатьох запустілих, використовуваних як господарські споруди і просто недоруйнованих протягом 20-80-х рр. церковних приміщень.
Таким чином, радянський етап розвитку української культури (1921-1991рр.) позначений у культурному житті України гострими суперечностями, трагічними подіями. Наша культура зазнала величезних втрат, загинули сотні талановитих її майстрів. Влада накладала тяжкий прес на наукову думку, примітизував її, в галузі літератури та мистецтва вів до загального зниження естетичного рівня, під фальшивими гаслами «нової історичної спільності» та «єдиної загально радянської інтернаціональної культури» посилювалися процеси цілеспрямованої денаціоналізації українського народу. Проте все це не могло поставити передову українську інтелігенцію на позиції споглядального, примиренського характеру. Краща її частина боролася за демократичні права й свободи (у тому числі й свободу творчості), за сприятливі умови розвитку національної культури. Українська культура вижила всупереч всім утискам і явила світу великі набутки у багатьох сферах культурного життя, насамперед науці, літературі, образотворчому мистецтві, музиці.
Таким чином, протягом ХХ ст. українська культура розвивалася в складних умовах, її поступ мав здебільшого суперечливий характер. Проте вона засвідчила свою міцність. Творчі сили народу не вичерпалися, і сьогодні ми є свідками обнадійливих процесів.