Градоначальники Керчі в XIX столітті

Велика заслуга в стрімких перетвореннях Керчі в XIX столітті належала її градоначальникам, керівникам органів міського самоврядування. Серед них у першу чергу слід зазначити імена градоначальників Івана Олексійовича Стемпковського, Захарія Семеновича Херхеулідзе, Олександра Петровича Спіцина.

І. А. Стемпковський сприяв відкриттю в місті музею старожитностей, розвитку керченської археології, закладки й будівництву Свято-Троїцького собору, при ньому був початий благоустрій і перепланування Керчі.

Князь З. С. Херхеулідзе був гідним продовжувачем справ свого попередника. У період, коли він займав пост керченського градоначальника, будуються Великі Мітрідатські сходи, музей на горі Мітрідат, будівлі католицького храму й мусульманської мечеті. Завдяки зусиллям Захарія Семеновича в Керчі з’являється перший середній навчальний заклад — дівочий інститут. З 1845 року він став іменуватися Кушниковським.

Олександр Петрович Спіцин зіграв велику роль у відновленні Керчі після Кримської війни. Саме він сприяв відкриттю в місті чоловічої і жіночої гімназій, що утримувалися здебільшого за рахунок міського бюджету.

Історія міста пам’ятає імена талановитих керівників міської управи — міських голів. Це, насамперед, Євстафій Дмитрович Хаджопуло, у період діяльності якого були прокладені основні лінії керченського міського водопроводу, упоряджені старі й відкриті нові водорозбірні фонтани, проведене освітлення вулиць, організована міська пожежна команда.

Талановитим міським головою був Михайло Іванович Кумпан. Велика увага в період своєї діяльності він приділяв народній освіті. При ньому в Керчі були відкрито 4 народних училища, одне з яких одержало його ім’я. Стараннями Михайла Івановича на початку XX століття в центрі Керчі був розбитий сквер, що пізніше одержав назва скверу імені Л. Толстого.

Завдяки державній допомозі, а також ініціативі керченських градоначальників і енергійних дій міського самоврядування Керч у XIX столітті перетворилася у великий регіональний центр, що зіграв значну роль у розвитку економіки й культури півдня Росії. У цей період були закладені основи Керчі як майбутньої індустріальної столиці Криму: з розвинутою металургійною, рудовидобувною й рибною промисловістю, що оброблялися консервним і тютюновим виробництвами, виробництвом будівельних матеріалів. Основні економічні й культурні позиції, набуті Керчю в XIX столітті, багато в чому визначили характер наступного розвитку міста в XX сторіччі.

Навчальні заклади дореволюційної Керчі

У 1783 році Крим був приєднаний до Росії. З моменту приєднання Російський уряд своїм постійним завданням ставило турботу про розвиток матеріального добробуту придбаного краю.

Т урботи уряду відносно Керчі особливо проявляються наприкінці царювання імператора Олександра І (Олександра Благословенного). У 1822 році тут було засновано окреме градоначальство – Керч-Єнікальське.

Чимало праць приклали до благоустрою південноросійських міст і Керчі зокрема – ясновельможний князь Михайло Семенович Воронцов, генерал-губернатор Новоросії. З його ініціативи було відкрито в 1829 році повітове училище, що послужило основою для створення Александровської гімназії. Училище проіснувало до 1863 року.

До кінця 30-х років училище мало особливу програму, що дає йому характер і назва – портового училища. У програму крім інших предметів входило викладання бухгалтерії й мов: французької, німецької, італійської й новогрецької, як необхідної підмоги в комерційній діяльності місцевих обивателів.

Д умка про заснування в Керчі гімназії вперше була висловлена імператором Миколою І при відвідуванні дівочого інституту в 1837 році. Але цієї думки призначено було здійснитися тільки в 1863 році. Настало царювання імператора Олександра II, усюди в Росії почалася творча робота з розвитку освіти, яка захопила й керчан. Керченське суспільство почало своє клопотання про відкриття гімназії в 1859 році. Почалося листування між різними відомствами, що тривало близько 4 років. 26 вересня 1863 року прийшла звістка про дозвіл відкрити гімназію. Її відкрили 6 грудня 1963 року, у день святого Миколи. При відкритті гімназії було 60 учнів, а до кінця навчального року їх було вже 120.

Перша Педрада складалася із учителів повітового училища. Першим директором гімназії був Віктор Гаврилович Варенцов. З іменем Варенцова пов’язане введення в Росії дитячих садків, до яких він збудив великий інтерес у російському суспільстві.

У перший рік відкриття гімназія складалася з 3-х класів. У 1864 році були відкриті 4-й і 5-й класи й заснований підготовчий клас. У 1866/67 навчальному році гімназія вже мала 7 класів, а в 1871/72 навчальному році відкритий 8-й клас.

1 серпня 1865 року Керченська гімназія перетворюється в реальну. Це перетворення Керченське суспільство не задовольняло тому, що після закінчення реальної гімназії доступ в університети був закритий. Право вчитися в університеті давала лише класична гімназія.

9 серпня 1865 року засідає міська дума й виносить «Громадський вирок» про те, щоб просити дозволу Керченську гімназію перетворити в класичну. 16 листопада 1865 року бажання громадян Керчі про перетворення Керченської Александровської гімназії, з реальної в класичну було задоволено.

У 1-м класі викладали наступні предмети: закон божа, російська мова, іноземна мова, історія, географія й природознавство, математика, малювання, краснопис, ручна праця. У 7-м класі: закон божа, російська мова, словесність, логіка, латинська мова, дві іноземні мови, історія, космографія, законознавство, математика, фізика, природознавство, креслення, гімнастика. У 1895 році при гімназії була побудована церква в ім’я св. Миколи Чудотворця. Після революції 1917 року гімназія була перетворена в школу № 2 ім. А. Желябова.

Керченське міська управа, усвідомлюючи важливість жіночої освіти в справі розумового й морального розвитку населення, визнало потрібним заснувати в місті й жіночу гімназію. 14 вересня 1873 року пішло відкриття міської суспільної жіночої гімназії. Перше десятиліття свого існування гімназія тулилася в найманих приміщеннях, а з 1885 року перейшла в прекрасний будинок на Дворянській вулиці. Завдяки симпатіям Керченського суспільства до свого дітища й більшим педагогічним талантам начальниці гімназії Марії Кирилівни Хвостової, жіноча гімназія була досить солідним навчальним закладом на півдні Росії.

П ісля революції будинок був відданий під школу. У радянський час будова жіночої гімназії не змінило свого «навчального» профілю й було віддано під школу № 3 ім. В. М. Короленка. З 1989 р. знов отримала назву гімназія (Керченський навчально-виховний комплекс - загальноосвітня школа І-ступеню - гімназія №2 імені В. Г. Короленка)