2. Спеціальні прийоми економічного аналізу

Всі прийоми економічного аналізу діляться на:

- загальнонаукові;

- спеціальні.

Основні, характерні для всіх економічних наук - це порівняння, взаємопов’язане вивчення, абстрагування.

Спеціальні прийоми:

1) групування;

2) деталізація і узагальнення;

3) балансовий метод;

4) сальдовий;

5) методи елемінування.

Всі перераховані методи, крім методів елімінування, використовуються як в економічному аналізі, так і в статистиці, економіці, бухгалтерському обліку.

Метод порівняння передбачає:

- порівняння факту, плану, розрахункових даних;

- наступного періоду и попереднього (значень);

- однорідних показників на підприємствах однієї сфери.

Метод групування передбачає групування економічних показників і факторів по певним ознакам, деталізацію, узагальнення взаємозв’язків між собою. Будь-який показник розглядається з максимальною деталізацією на кількісні і якісні фактори, узагальненням їх впливу.

Балансовий метод – це економічно однорідне групування засобів і джерел, ресурсів та їх використання, виробництва і реалізації.

Сальдовий метод використовується тоді, коли немає можливості проаналізувати вплив даного фактора на показник, який досліджується, і тоді воно розглядається як різниця між загальною зміною початкового показника і величинами впливу факторів, які вдалось розрахувати.

Метод елімінування (розрахунку) є спеціалізованим для економічного аналізу. В основі його використання лежать наступні правила:

1. Складання формули взаємозв’язку між досліджуваними факторами і показниками. В формулах на перші місця проставляються кількісні, на центральні – структурні, на останні - якісні фактори.

2. Елімінування впливу факторів, спочатку кількісних, потім якісних.

3. Узагальнення впливу факторів на зміну початкового показника.

Основні методи елімінування:

1) метод ланцюгових підстановок;

2) метод абсолютних різниць.

Метод ланцюгових підстановок використовується для аналізу впливу факторів наступним чином:

1) складається формула взаємозв’язку, в якій:

 на першому місці – кількісні фактори;

 на центральному – структурні;

 на останньому – якісні.

2) здійснюються ланцюгові підстановки, тобто послідовні заміни планових значень на звітні;

кількість підстановок – на одну більше від кількості факторів

3) здійснюється розрахунок впливу кожного фактора як різниця між наступною підстановкою і попередньою;

кількість розрахунків = кількість факторів

4) перша підстановка дорівнює плановому значенню показника, остання – звітному;

П = А * В * С (2.1)

1 = Аб * Вб * Сб = Пб

2 = Аф * Вб * Сб = Па

3 = Аф *|Вф * Сб = Пв

4 = Аф * Вф *| Сф = Пс (Пф)

П П

Сума трьох розрахунків дорівнює Пф – Пб.

Приклад: Необхідно розрахувати вплив гірничотехнічних факторів на величину видобування вугілля.

Встановлюємо розрахункову формулу:

Видобування вугілля (в тонах) = Довжина лінії забою (метри) * Глибина врубу (метри) * Кількість циклів (шт.)* Продуктивність пласта (т\м²)