2. Оцінка ризику продукції, яка не користується попитом

Вивчення попиту тісно пов’язане з оцінкою ризику продукції, що не користується попитом, який виникає внаслідок відмови споживачів купувати її. Він визначається величиною можливого матеріального і морального збитку підприємства.

Внутрішні причини:

- неправильно складений прогноз попиту на продукцію;

- неправильна цінова політика на ринку збуту;

- зниження конкурентоспроможності продукції в результаті низької якості сировини, обладнання, застарілих технологій, низької кваліфікації персоналу;

- неефективна організація процесу збуту і реклами продукції.

Зовнішні причини:

- неплатоспроможність покупців;

- підвищення процентних ставок за вкладами;

- демографічні;

- соціально-економічні;

- політичні тощо.

Ризик продукції, що не користується попитом, можна підрозділити на той, що можна подолати і непереборний. Критерієм його віднесення до однієї з груп є економічна доцільність нововведень, спрямованих на просування товарів на ринок. Якщо додаткові витрати на дизайн, конструктивні зміни, упаковку, рекламу, організаційну перебудову виробництва і збуту перевищують суму їх покриття виручкою, то економічно вони є доцільними, і навпаки.

Ризик продукції, що не користується попитом, може бути виявлений на перед виробничій, виробничій та поствиробничих стадіях.

Щоб оцінити ризик продукції, що не користується попитом, потрібно проаналізувати забезпеченість виробництва продукції контрактами чи заявками на поставку.

Для діагностики ризику продукції, яка не користується попитом, потрібно також проаналізувати динаміку залишків готової продукції та швидкість її реалізації. Аналіз повинен показати, по яким видам різко зростає доля нереалізованої продукції і уповільнюється швидкість її збуту, яка визначається діленням середніх залишків продукції на одноденний обсяг її продажу.

3. Аналіз ринків збуту продукції.

Ринкова структура вказує на:

а) кількість покупців та продавців;

б) їх частки в загальній кількості товару, що купується, або реалізується;

в) ступінь стандартизації товару;

г) легкість потрапляння на ринок та виходу з нього.

Двома крайніми формами ринкової структури є чиста монополія і досконала конкуренція.

Завдання аналізу:

а) визначення основних груп підприємств, що працюють на даному ринку. В структурі ринку

виділяють 3 групи підприємств:

· партнери (покупці);

· конкуренти (продавці);

· нейтрали;

б) з’ясування того, які фірми лідирують на даному ринку, визначення їх фінансових і виробничих можливостей, стабільності стану;

в) визначення ефективності вибору партнера на ринку, для чого по кожному підприємству збирається необхідна інформація відносно методів їх роботи, досліджується ступінь його надійності і

платоспроможності;

г) досліджуються конкурентні слабкості і переваги підприємств – конкурентів;

д) визначення рівня конкурентоспроможності продукції, що випускається і її відповідності характеру запитів конкретних споживачів.

Джерела інформації, необхідні для проведення аналізу, поділяються на:

1) первинні;

2) вторинні.

Для проведення аналізу структури ринку використовують 2 основні методи:

1) метод кабінетних досліджень;

2) метод некабінетних або польових досліджень.

В процесі аналізу необхідно також виявити реальних і потенційних конкурентів, провести аналіз показників їх діяльності, визначити сильні і слабкі сторони їх бізнесу, фінансові можливості, цілі і стратегію конкурентів в області експансії на ринку, технології виробництва, якості продукції і цінової політики. Це дозволить передбачити образ їх поведінки і вибрати найдоцільніші способи боротьби по зміцненню своїх позицій на ринках збуту.