3. Аналіз використання робочого часу.

Мета аналізу використання робочого часу – визначення величини та причин втрат робочого часу, розробка заходів щодо поліпшення його використання. При цьому вивчається використання календарного та робочого часу. Щоб визначити фонд календарного часу, потрібно кількість днів у періоді помножити на середньоспискову чисельність робітників. Якщо з цього числа виключити вихідні та святкові дні, сплановані неявки на роботу, то отримаємо плановий (або явочний) фонд робочого часу.

Далі аналізуються несплановані втрати, структура і динаміка втрат робочого часу. Впродовж робочого дня можуть виникати цілоденні та внутрішньозмінні втрати робочого часу. Для визначення величини внутрішньозмінних втрат робочого часу зіставляють фактичну і планову тривалість робочого дня. Якщо планова тривалість робочого дня більша фактичної, то це свідчить про внутрішньозмінні втрати, якщо навпаки - про наявність понаднормових робіт.

сплановані: чергові відпустки,

в т. ч. по навчанню, неявки у зв’язку з виконанням державних та суспільних обов’язків

цілоденні

В ТРАТИ прямі

внутрішньозмінні несплановані: простої,прогули, страйки, неявки, дозволені адміністрацією

непродуктивні

виготовлення

бракованої

продукції

виправлення браку

Рис. 2.3. Класифікація втрат робочого часу

Втрати і непродуктивні витрати робочого часу, деталізація причин їхнього виникнення аналізуються при розгляді фонду робочого часу. При цьому планові показники відпрацьованих людино-днів і людино-годин спочатку наводять у порівнянні з фактичними даними, тобто плановий фонд робочого часу коригують на фактичну чисельність робочих.

Розглянемо приклад , в якому:

1) план по чисельності робочих виконано на 98%;

2) планова тривалість робочого дня складає 7,77 годин.

Таблиця 2.7

Аналіз використання робочого часу

Показники	По плану	По плану, перерахованому на фактичну чисельність робочих (гр. 1х98%: 100 %)	Фактич-но	Відхилення від пере-рахованого плану
А	1	2	3	4
1. Відпрацьовано працівниками за рік, тис. люд.-днів.	881,1	863,5	861,3	– 2,2
2. Те саме, тис. люд.-годин, у тому числі відпрацьовано понаднормово.	6845 –	6708,1 –	6546 19,3	– 162,1 –

Загальні втрати робочого часу за даними таблиці 2.7 склали 162,1 тис. людино-годин, з врахуванням понаднормової роботи, яка частково компенсувала втрати часу:

162,1 + 19,3 = 181,4 (тис. люд.-год.).

Ці витрати складаються з цілоденних та внутрішньозмінних. З них на цілоденні припадає:

2,2 х 7,77 = 17,1 (тис. люд.-год.).

Звідси внутрішньозмінні втрати склали:

181,4 – 17,1= 164,3 (тис. люд.-год.).

Ліквідація їх є резервом підвищення продуктивності праці та збільшення випуску продукції.

Згідно прийомам елімінування величину втрат робочого часу (люд.-год.) треба помножити на плановий середньогодинний виробіток. Визначаються також причини зменшення продукції за рахунок допущених втрат робочого часу.