4.13. Поточний, рубіжний (модульний) та підсумковий контроль знань студентів

Оцінювання ефективності роботи студентів, установлення рівня засвоєння ними теоретичних знань, практичних умінь і навичок, передбачених програмами навчальних дисциплін здійснюється поточним і підсумковим контролем.

Поточний контроль. Поточний контроль проводять у оперативній і рубіжній формах.

Оперативний поточний контроль охоплює індивідуальний або груповий контроль засвоєння навчального матеріалу, перевірку підготовленості студентів до виконання лабораторних, практичних і семінарських занять, ходу виконання окремих розділів індивідуальних завдань. Проводячи такий контроль, викладач має можливість своєчасно оцінити глибину розуміння студентами матеріалу лабораторного, практичного чи семінарського заняття, засвоєння ними певної теми лекційного курсу, правильність виконання окремих індивідуальних і домашніх завдань, виявити, проаналізувати й виправити помилки, перевірити вміння студентів логічно мислити, їх мовлення і пам’ять.

Рубіжний (модульний) поточний контроль полягає у перевірці знань і практичної підготовленості студентів з певної завершеної вивченням частини навчальної дисципліни (модуля), умінь виконання індивідуальних завдань, що підлягають виконанню на час проведення такого контролю. Це певний проміжний підсумок роботи студента, що дає змогу поглибити і зміцнити його знання.

Методи поточного контролю можна розділити на такі групи:

усні – бесіда, аналіз виступу студента на практичному чи семінарському занятті, пояснення до виконаного завдання або окремих його розділів, усні повідомлення студентів, відповіді на запитання викладача під час аудиторних занять;

письмові – контрольні роботи студентів, індивідуальні завдання, домашні завдання, конспекти, повідомлення, реферати, окремі розділи курсових проектів (робіт);

графічні – рисунки, графіки, креслення;

технічні – з використанням комп’ютерних тестів.

Отже, методи контролю навчальної роботи студентів досить різноманітні. Ті чи інші з них застосовуються залежно від того, де їх проводять (на лекції, практичних, лабораторних чи семінарських заняттях, під час консультації), які саме індивідуальні завдання передбачені програмою навчальної дисципліни. Ефективність використання одних і тих самих методів також значною мірою залежить від стилю та досвіду роботи викладачів, ступеня їх професійної кваліфікації.

Підсумковий контроль. Підсумковий контроль – це семестровий контроль або контроль за чверть, здійснюваний в обсязі навчальних матеріалів, визначеному програмами навчальних дисциплін, що вивчаються протягом семестру (чверті), у терміни, встановлені навчальним планом. Він може здійснюватися у таких формах:

іспит – форма підсумкового контролю засвоєння студентом теоретичного і практичного матеріалу з окремої дисципліни;

диференційований залік – оцінювання рівня засвоєння студентом навчального матеріалу з певної дисципліни на підставі результатів виконання індивідуальних завдань;

залік – оцінювання ступеня засвоєння студентом навчального матеріалу на підставі результатів виконання ним певних видів робіт на практичних, семінарських або лабораторних заняттях.

Студента допускають до складання іспиту, диференційованого заліку чи заліку, якщо він виконав усі види робіт, передбачені навчальним планом на семестр (чверть) із відповідної навчальної дисципліни.

Іспит можна проводити в усній або письмовій формі. Письмова форма може завершуватися усною співбесідою зі студентами, їх відповідями на додаткові питання. Це сприяє більш об’єктивному оцінюванню знань, дає змогу запобігти можливому завищенню оцінки, якщо студент, готуючись до відповіді, користувався шпаргалкою. Відповіді на складні питання, що ставляться кращим студентам, зміцнюють їх упевненість у своїх силах і посилюють їх мотивацію до отримання знань.

Результати складання іспитів і диференційованих заліків оцінюють за стобальною та чотирибальною («відмінно», «добре», «задовільно», «незадовільно»), а заліків – за двобальною («зараховано», «не зараховано») шкалами і заносять до екзаменаційної відомості, залікової книжки та навчальної картки студента. Студенти, які не з’явилися на іспити без поважних причин, вважаються такими, що одержали незадовільну оцінку.