1.6.2. Статистика наукової та науково-технічної діяльності

Наукові та науково-технічні роботи включають:

наукові дослідження та розробки;

науково-технічні послуги.

Наукові дослідження та розробки - творча діяльність, яка здійснюється на систематичній основі з метою збільшення обсягу наукових знань, а також пошук нових сфер застосування цих знань.

Критерієм, за яким відрізняють наукові дослідження та розробки, є наявність у них значного елемента новизни.

Науково-технічні послуги - діяльність, пов'язана з дослідженнями і розробками, яка сприяє створенню та застосуванню науково-технічних знань.

До них відносять: науково-технічну діяльність бібліотек, музеїв; переклад, редагування науково-технічної літератури; розвідування (геологічні, гідрологічні); збір даних про соціально-економічні явища; розвідка корисних копалин; патентно-ліцензійна діяльність тощо.

Статистична звітність про виконання наукових та науково-технічних робіт (форма №1 наука) подається підприємствами, установами та організаціями, що виконують наукові та науково-технічні роботи згідно Класифікації видів науково-технічної діяльності (КВНТД). Обсяг виконаних наукових та науково-технічних робіт відслідковують у розрізі видів:

фундаментальні дослідження — експериментальні або теоретичні роботи, спрямовані на одержання нових знань (гіпотез, теорій, методів тощо), які завершуються рекомендаціями щодо прикладних досліджень чи науковими публікаціями;

прикладні дослідження - роботи, спрямовані на одержання нових знань з метою визначення шляхів використання результатів фундаментальних досліджень, нових методів вирішення проблем;

розробки — це систематичні роботи, засновані на знаннях від наукових досліджень і (або) практичного досвіду, які спрямовані на створення нових (суттєве удосконалення) матеріалів, продуктів, процесів, систем і послуг;

науково-технічні послуги - діяльність у галузі науково-технічної інформації, науково-технічне консультування та впроваджувальна діяльність, інші види діяльності, що сприяють одержанню, поширенню та використанню наукових знань;

інші види робіт — допоміжна діяльність, пов'язана з основним (науково-технічним) видом і виконується для його підтримання.

Ключовим статистичним показником фінансових ресурсів науки є витрати на наукові дослідження і розробки. Основна увага приділяється обліку витрат на дослідження і розробки, що виконані силами організації. На їх базі одержують агреговану оцінку витрат на наукові дослідження і розробки в галузі, регіоні, секторі науки, країні в цілому. З метою зведеної оцінки витрат передбачається також надання даних про зовнішні витрати на виконання робіт субпідрядниками.

Оцінка джерел фінансування витрат на наукові та науково-технічні роботи передбачає їх структурну характеристику із виділенням видового складу коштів: власних, бюджетних, позабюджетних фондів, інших секторів (державного, підприємницького, приватних некомерційних організацій), іноземних та інших джерел. Аналіз відповідності запланованих згідно Закону про бюджет та фактичних асигнувань дозволяє оцінити структуру бюджетного фінансування науки, пріоритети державної науково-технічної політики, ступінь їх практичної реалізації.

Узагальнюючим статистичним показником масштабів наукових досліджень і розробок на національному рівні виступають валові внутрішні витрати на їх виконання на території країни (включаючи фінансовані з-за кордону, але крім виплат, зроблених за кордоном) в абсолютному вираженні й у відсотках до ВВП. У складі внутрішніх витрат на дослідження і розробки виділяють поточні і капітальні витрати.

Характер наукової діяльності як "інтелектуального виробництва" посилює значення особистості вченого у процесі створення нових знань, актуалізує проблему комплексного розвитку і покращення викорис­тання людського чинника. Під категорією науково-технічні кадри в міжнародній статистиці розуміють осіб, діяльність яких спрямована на збільшення суми наукових знань, пошук їх застосування або на надання послуг із виконання наукових досліджень і розробок. Ці особи мають володіти необхідною освітою (третім рівнем згідно Міжнародної стандартної класифікації освіти) або відповідним професійним досвідом. В міжнародній статистичній практиці об'єктами моніторингу науково-технічних кадрів виступають: чисельність; джерела формування; мобільність (включаючи зміну наукової спеціалізації і місця роботи) ; міграція (у тому числі зовнішня); рівень життя (реальні доходи і бюджети родин вчених, обсяг і структура споживання матеріальних благ, забезпеченість послугами соціальної інфраструктури).

Важливе значення має статистичний аналіз структурного складу наукових кадрів, зокрема в розрізі категорій, рівня освіти, галузей науки, статі, віку тощо. За характером виконуваної роботи і рівнем кваліфікації, виділяють групи:

дослідники - професійно здійснюють наукові дослідження і розробки, створюють нові знання, продукти, методи тощо або ж керують цими процесами;

техніки - виконують технічні функції у наукових дослідженнях чи розробках, як правило, під керівництвом дослідників;

допоміжний персонал - виконує допоміжні функції: планово-економічну, фінансову, патентну роботу тощо;

інший персонал - здійснює господарське обслуговування й інші функції, пов'язані з діяльністю організації в цілому: кадрова служба, канцелярія, матеріально-технічного забезпечення тощо.

Чисельність персоналу зайнятого науковими дослідженнями і розробками обліковується не лише за фізичною кількістю, а й у еквіваленті повної зайнятості, що відображає суму фактично витрачених на цю роботу часток часу і вимірюється в людино-роках.

Статистичне вивчення підготовки наукових кадрів в Україні охоплює показники діяльності аспірантури і докторантури (чисельність, прийом, випуск аспірантів і докторантів у розрізі галузей наук і наукових спеціальностей). Окремо враховується чисельність здобувачів ученого ступеня, що здійснюють підготовку дисертацій самостійно, а також осіб, що захистили дисертації.

Актуальним є вивчення цільової орієнтації досліджень і розробок. В умовах обмежених фінансових ресурсів державна науково-технічна політика передбачає їх зосередження на найважливіших напрямках досліджень. Згідно статистичної звітності про показники наукової та науково-технічної діяльності (форма №3-наука) дані акумулюють за пріоритетними напрямами розвитку науки і техніки:

здоров'я людини;

охорона навколишнього середовища;

виробництво, переробка та збереження сільськогосподарської продукції;

екологічно чиста енергетика та ресурсоощадні технології;

перспективні інформаційні технології, прилади комплексної автоматизації, системи зв’язку;

нові речовини та матеріали;

наукові проблеми розбудови державності України.

Інфраструктура науки - комплекс способів і предметів праці в сфері наукових досліджень і розробок, що виступають у матеріально-речовій формі. Завданням статистики є одержання інформації про її склад та обсяг, джерела її формування як на загальнодержавному рівні, так і за окремими секторами чи регіонами.

Важливим аспектом виступає дослідження технічного рівня устаткування, для якого передбачено додаткові групування. Зокрема, за ступенем участі основних фондів у здійсненні наукових, досліджень і розробок виділяють:

основне дослідницьке устаткування - спеціально створене для дослідів, експериментів, обробки наукової інформації, а також вимірювальні, регулюючі прилади і лабораторне обладнання загального призначення;

допоміжне устаткування - загально-виробниче устаткування наукових організацій і їхніх дослідних баз, у тому числі призначене для обслуговування і ремонту дослідницької техніки, інженерного забезпечення, зв'язку, природоохоронних цілей тощо.

У статистиці розробляють показники, котрі відображають обсяги і структуру капіталу наукових організацій; склад технічних засобів із класифікацією наукового устаткування за терміном служби і технічним рівнем; забезпеченість наукових організацій спеціально спроектованими і побудованими спорудами.

Важливим завданням є також вивчення дослідницької бази науки. Стан і використання дослідницької бази характеризує здатність науки здійснювати перевірку наукових результатів. Статистика враховує загальний обсяг виконаних робіт дослідницької бази, включаючи обсяг експериментальних робіт, виробництво серійної продукції, роботи з ремонту й обслуговування устаткування. Узагальнюючим показником використання дослідницької бази науки є частка дослідних, експериментальних робіт у загальному обсязі робіт наукових установ.