3.5.2. Поняття і види об’єктів інтелектуальної власності

Результат творчої, інноваційної діяльності людей виражається у виді інтелектуального продукту, що може мати речовинну чи нематеріальну форму і представлятися в товарній чи нетоварній формі. Творці інтелектуального продукту, здобуваючи на нього визначені права, стають власниками інтелектуальної власності. Це юридична категорія, що використовується для:

визначення результатів творчої праці людей (наукових, технічних і інших досягнень);

позначення приналежності цих результатів відповідним суб'єктам;

закріплення за цими суб'єктами особливих матеріальних і нематеріальних прав на виробництво і використання інтелектуальних продуктів.

Відповідно до діючого положення (стандарту) бухгалтерського обліку об'єкти інтелектуальної власності є частиною нематеріальних ресурсів (активів) підприємств (організацій) і здатні приносити їм економічну вигоду протягом періоду більш одного року чи одного операційного циклу, якщо він перевищує один рік.

До складу об'єктів інтелектуальної власності входять:

об'єкти промислової власності: винаходи, корисні моделі, промислові зразки, сорти рослин, породи тварин, ноу-хау, способи захисту від несумлінної конкуренції і т.п.;

знаки для товарів і послуг: товарні знаки, товарні марки, фірмові найменування, позначення походження товару і т.п.;

об'єкти, що охороняються авторськими і суміжними з ними правами: добутку науки, літератури і мистецтва, програми для ЕОМ, бази даних і т.п.;

інші (нетрадиційні) об'єкти інтелектуальної власності: раціоналізаторські пропозиції, комерційні таємниці та інше.

Серед об'єктів інтелектуальної власності, що складають основу майбутніх інновацій, варто виділити результати:

фундаментальних досліджень: відкриття, гіпотези, теорії, концепції, моделі і т.п.;

прикладних досліджень і розробок: винаходи, наукові і конструкторські розробки і проекти, досліджені зразки нової техніки, нові вироби, матеріали і т.п.

В даний час поняття "промислова власність" поширюється не тільки на промисловість і торгівлю, а й на сільськогосподарське виробництво, добувну промисловість і всі інтелектуальні продукти промислового чи природного походження.

Необхідно відзначити, що до Конвенції 1967р. діяли положення Паризької конвенції 1883р. по охороні промислової власності щодо винаходів, корисних моделей, промислових зразків, товарних знаків, знаків обслуговування, фірмових назв, позначень походження товарів, а також способів захисту від несумлінної конкуренції.

Серед об'єктів промислової власності центральне місце належить винаходам.

Винахід - продукт науково-дослідної, творчої діяльності, у якому втілюються нові принципи дії або конструювання технічних систем. До об'єктів винаходу відносяться: пристрої (машини, устаткування, прилади і т.п.); способи впливу (методи, прийоми, процеси і т.п.); речовини (матеріали, розчини, суміші, сплави і т.д.); застосування відомих пристроїв, способів і речовин за новим призначенням.

Для виявлення патентоспроможності винаходу в Україні використовуються наступні критерії:

новизна винаходу - відсутність до дня подачі заявки на винахід даних про наявність засобу з ознаками, ідентичними даному винаходу;

наявність винахідницького рівня - відсутність рішень, що мають ознаки, які збігаються з головними ознаками даного винаходу;

промислова застосовність винаходу - його можна (але не обов'язково) багаторазово використовувати (відтворити) у промисловості чи іншій сфері діяльності.

Нова техніка - це матеріалізовані наукові знання, що дозволяють підвищити ефективність трудової діяльності в тій чи іншій її сфері. До нової техніки відносяться: нові, більш ефективні засоби праці; нові матеріали; нові джерела енергії; нові технологічні процеси; комп'ютерна, медична, екологічна, побутова та інша техніка.

Варто розрізняти поліпшену нову техніку на базі удосконаленої колишньої і принципово нову техніку, що реалізує великі винаходи і забезпечує якісний скачок у розвитку засобів і технології виробництва.

Новий виріб - це продукція з поліпшеними чи принципово новими споживчими властивостями, створена на основі наукових досліджень і проектних робіт. Виділяють два рівні новизни виробів:

зовсім новий вид товару, що на ринок раніше не випускався і володіє новими споживчими властивостями;

уведення нових компонентів у вже відомі на ринку товари.

До корисних моделей відносяться конструктивні виконання засобів виробництва і предметів споживання, а також їхніх складових частин. Корисна модель є промислово прийнятною, якщо вона може бути використана в якій-небудь галузі суспільного виробництва.

До промислових зразків відноситься художньо-конструкторське рішення виробу, що визначає його зовнішній вигляд (форма, малюнок, колір і їхні з'єднання). Зразок визнається новим, якщо сукупність його істотних ознак, що визначають естетичні і (чи) ергономічні особливості виробу не відомі з відомостей, що стали загальнодоступними у світі до дати пріоритету промислового зразка. Він визнається промислово застосовним, якщо може бути багаторазово відтворений шляхом виготовлення відповідного виробу.

Під "Ноу-хау" розуміють не захищені охоронними документами та не оприлюднені (повністю або частково) конфіденційні знання чи досвід технічного, виробничого, управлінського, комерційного, фінансового або іншого характеру, що можуть бути практично використані в наукових дослідженнях та розробках, для виготовлення, реалізації та експлуатації конкурентоспроможної продукції, забезпечуючи певні переваги іншому власникові.

Об’єктами ноу-хау можуть бути незапатентовані з різних причин винаходи, різноманітні посібники (порадники), специфікації, формули, рецепти, знання й досвід у сфері маркетингу, оформлення упаковки продукції тощо.

Недобросовісною конкурещією вважаються будь-які дії в конкуренції, що суперечать правилам та чесним звичаям у підприємницькій діяльності, а саме дії, пов′язані:

з неправомірним використанням ділової репутації суб'єкта господарювання (використання чужих позначень, рекламних матеріалів, порівняльна реклама тощо);

зі створенням перешкод суб'єктам господарювання в процесі конкуренції та використанням неправомірних переваг у конкуренції (дискредитація суб'єкта; надання послуг із примусовим асортиментом; намовлення до бойкоту, розірвання договору, підкуп працівника, постачальника або покупця тощо);

із неправомірним збиранням, розголошенням та використанням комерційної таємниці, включаючи й намовлення до розголошення комерційної таємниці.

До засобів захисту від недобросовісної конкуренції належать: організація охорони наукової, виробничої та комерційної таємниць; профілактична робота та стимулювання відповідальних за збереження службової таємниці виробників; судовий захист.

Товарними знаками та знаками обслуговування (в українському законодавстві - знаки для товарів і послуг) вважаються оригінальні позначення, за допомогою яких товари і послуги одних осіб відрізняють від однорідних товарів і послуг інших осіб.

Головне завдання товарного знаку полягає в ідентифікації товару та його виробника на ринку. Товарний знак виконує дві функції: рекламування товару та гарантування його якості. Тому власник товарного знака несе відповідальність за якість своїх виробів як у процесі реалізації, так і на етапі споживання.

Елементи знака для товарів і послуг можуть бути словесними, зображувальними, об'ємними і з використанням інших позначень або їхніх комбінацій, виконаних у будь-якому кольорі чи поєднанні кольорів.

Основними вимогами до знаків для товарів і послуг є їхня новизна, оригінальність, охоронопридатність, тобто можливість їхньої офіційної реєстрації.

Правовій охороні підлягають знаки, які не порушують суспільних інтересів, принципів гуманності та на які не поширюються обмеження щодо надання правової охорони.

Зазначення походження товару як об'єкт промислової власті може бути двох видів:

просте - це будь-яке словесне чи зображальне (графічне) позначення, що прямо чи опосередковано вказує на географічне місце походження товару: країну, регіон, населений пункт, місцевість тощо;

кваліфіковане - охоплює (об'єднує) назву місця походження товару, тобто воно вказує на безпосередню залежність властивостей товару від місця його походження.

Фізична або юридична особа, яка зареєструвала зазначення товару, одержує право на його використання в рекламних цілях через розміщення на відповідному виробі, його упаковці, у проспектах та іншій товарно-супровідній документації.

Фірмове найменування - це стале позначення підприємства (фірми, компанії тощо) або окремої особи, від імені якої здійснюється виробнича або інша діяльність. Воно використовується для розпізнання підприємств і вказує на підприємство як таке та характеризує репутацію і становище підприємства в цілому.

До інтелектуальних об'єктів, що охороняються авторським правом, належать як оприлюднені, так і неоприлюднені твори в галузі науки, літератури і мистецтва незалежно від їхнього призначення, жанру, достоїнства, обсягу, мети, котрі існують у таких формах:

письмовій (рукописи, машинописи тощо);

усній (оприлюднені виступи, лекції, промови тощо);

образотворчій (ілюстрації, схеми, кіно-, відео-, фотокадри тощо);

об'ємно-просторовій (моделі, архітектурні форми тощо);

в інших формах.

Під комп'ютерною програмою розуміють форму подання сукупності даних та команд, призначених для забезпечення функціонування електронних обчислювальних машин.

Авторське право поширюється на будь-які програми як оприлюднені, так і неоприлюднені, подані в об'єктивній формі, незалежно від їхнього матеріального носія, призначення чи якості.

Розширення сфери використання засобів обчислювальної техніки, необхідність розв'язання все складніших задач обумовлюють постійне зростання кількості програмних продуктів та витрат на їхнє створення.

Вартість програмного забезпечення проти вартості технічних засобів ЕОМ невпинно зростає, а самі вони стають важливим об'єктом комерційних відносин.

Базою даних називається сукупність даних, матеріалів або творів, систематизованих у формі, яку читає машина.

Авторське право поширюється на будь-які бази даних, подані в об'єктивній формі, які є результатом творчої праці з підбору та організації даних, незалежно від їхнього матеріального носія, призначення чи достоїнства.

Бази даних охороняються незалежно від того, чи є відомості, які вони містять, об'єктами авторського права. Але авторське право на базу даних визначається тоді, коли кожний з творів, включених до складу цієї бази даних, є об'єктом авторського права.

Суміжні права - це права, які примикають (прилягають) до авторського права, є похідними від нього. Вони належать до нематеріальних об'єктів і поділяються на три види:

права виконавців;

права виробників фонограм;

права організацій мовлення.

Результати творчої діяльності людини, які не належать до вищеназваних об'єктів, утворюють групу так званих нетрадиційних об'єктів інтелектуальної власності.

Раціоналізаторська пропозиція - це технічне вирішення, яке є новим і корисним для підприємства, до якого воно подано. Раціоналізаторськими вважаються пропозиції щодо вдосконалення використовуваної техніки, технології, матеріалів, продукції, способів контролю, спостереження й дослідження, техніки безпеки, а також пропозиції, які сприяють підвищенню продуктивності праці, ефективнішому використанню енергії, обладнання, матеріалів, тощо.

За своєю сутністю раціоналізаторські пропозиції є технічними рішеннями, але відрізняються від останніх мірою новизни і використовуються на даному підприємстві, незалежно від того, чи відомі ці технічні рішення ще деінде, чи ні. Їх економічне значення полягає в тому, що вони підвищують техніко-технологічний рівень виробництва на підприємстві.

Комерційна таємниця - це відомості, безпосередньо пов'язані з діяльністю підприємства, які не є державними таємницями і розголошення яких може завдати шкоди інтересам підприємства.

У загальному розумінні комерційну таємницю становить сукупність виробничо-господарської, фінансово-економічної та науково-технічної інформації про діяльність підприємства, розголошення котрої може привести до економічних збитків.