3.7.3. Інноваційні ризики й шляхи їхнього запобігання

Досягнення позитивних ефектів від результатів інноваційної діяльності в умовах ринкових відносин, що формуються, розвитку малого й середнього бізнесу, непогодженості інтересів суб'єктів економічної й політичної діяльності й інших явищ піддається цілому ряду ризиків різного характеру. За даними російських фахівців тільки 5÷10% результатів фундаментальних досліджень переходить на стадію НДДКР, 50-60% результатів НДР не перетворюється в комерційно привабливу нову продукцію, а можливість успіху інновацій на ринку не перевищує 74%. Основними причинами таких результатів вважаються відсутність необхідної законодавчої бази й інформації про стан ринків інноваційних ідей, розробок, ресурсів і інновацій. Однак це не єдині фактори ризику ефективності інноваційної діяльності.

Питання ризику й визначальних його факторів знаходили висвітлення в класичній і неокласичній теоріях підприємництва. Але й у сучасній науковій, довідковій і навчальній літературі ще немає єдності у визначенні цих понять.

"Ризик" в італійській мові означає небезпеку, погрозу (risiko), а в словнику Вебстера - небезпека, можливість збитку або втрати.

Аналіз змісту поняття "ризик" дозволяє констатувати, що різними авторами ризик розглядається як невизначеність, діяльність по подоланню невизначеності і як погроза, що виникає в ході реалізації інноваційного проекту, заходів НТП через неповноту інформації, зміни умов діяльності підприємства-іноватора й інших суб'єктів інноваційного процесу, наслідком чого є втрата суб'єктами частини їхніх економічних ресурсів, очікуваного прибутку, доходу. Обертає на себе увага припущення, що ризику піддаються не тільки безпосередні учасники інноваційного процесу.

Очевидно, що обмеження області виникнення ризиків рамками інноваційного процесу не дозволяє врахувати всі їхні види, які можуть виникнути на стадіях життєвого циклу інновації як у безпосередніх учасників, так і в непрямих суб'єктів-споживачів. Саме на стадіях експлуатації, споживання й утилізації інноваційних товарів часто виникає ціла гама ризиків довгострокової дії, що загрожують природному середовищу, економічній діяльності господарюючих суб'єктів і життю людини. Тому до визначення поняття ризику варто підходити з позицій оцінки його впливу на еколого-соціо-економічну ефективність.

Із цієї позиції інноваційні ризики необхідно розглядати як несприятливі наслідки, що виникають по стадіях життєвого циклу інновації й погрожують стійкому функціонуванню й розвитку господарюючих суб'єктів, об'єктів, систем природного середовища й населення, безпосередньо й побічно (опоередковано) пов'язаних зі створенням, виробництвом, споживання й утилізацією інновацій.

Розроблювачам інноваційних заходів і проектів для проведення оцінки ризиків потрібна їхня ідентифікація. Це необхідно також для виявлення причин виникнення, опису наслідків їхнього настання, розробки антиризикових мір і їхньої вартісної оцінки.

Останнім часом ідентифікації ризиків приділялася певна увага. Так, у роботах Фатхундінова Р.А. запропоновано ранжувати сфери зовнішнього середовища підприємства як джерела виникнення ризиків, а саме: наука й техніка, законодавча система, економіка, політика, інфраструктура, культура, суспільство, екологія й природа. Тут же розглядаються ризики, пов'язані з нестабільністю економічного законодавства, економічної ситуації, зовнішньоекономічні, соціально-політичні, ринкові, виробничі й ризики неповноти й неточності інформації.

Запропонована Чередниченко A.M. класифікація ризиків по стадіях НДДКР життєвого циклу проекту з урахуванням впливу на кінцеві результати передбачає виділення ресурсних ризиків: кадрових, часових, грошових, сировинних, матеріально-технічних і технологічних.

Цвіркун А.Д. і Акінфіев В.К. описують окремі види проектних ризиків: техніко-технологічних, будівельних, маркетингових, фінансових, учасників проекту, військово-політичні, юридично - правові, управлінсько - організаційні, соціальні, специфічні, форс-мажорні. Не систематизовані по стадіях життєвого циклу інновацій, вони представляють більше теоретичний інтерес.

Ільяшенко С.Н. пропонує класифікувати інноваційні ризики по:

сферам прояву: економічні, політичні, екологічні, соціальні, технологічні й інші;

масштабам впливу: у масштабах країни, регіону, галузі, суб'єкта, що хазяює;

суб'єктам інноваційної діяльності: ризик інвестора, інвестованого, споживача, суспільства;

а також за формах, джерелам і механізмами інвестування.

Остання група класифікаційних ознак характеризує інвестиційні ризики, які варто розглядати як частину економічних ризиків - можливість відхилення очікуваного результату економічного процесу від реального.

Володіючи як теоретичною, так і практичною цінністю, дана класифікація все-таки не відбиває дійсну розмаїтість видів ризиків, що супроводжують інновацію по стадіях і етапам її життєвого циклу й впливають на її інтегральну (народногосподарську) ефективність.

Проведені дослідження дозволяють запропонувати класифікацію ризиків життєвого циклу інновацій (див. рис. 3.6) по наступних ознаках:

1. характер прояву:

загальні (загальносистемні), у тім або іншому ступені властиві всім стадіям життєвого циклу;

часткові (специфічні), властиві конкретному регіону, галузі, виробництву й проявляються на одній або декількох стадіях (етапах) життєвого циклу інновації (наприклад, гірничо-геологічні, ядерні й інші ризики);

2) сфера виникнення щодо суб'єктів інноваційної діяльності:

зовнішні (об'єктивні), які не залежать від суб'єкта, їхнім джерелом є зовнішнє середовище;

внутрішні (суб'єктивні) - залежать від здатностей суб'єкта організувати виробництво й реалізацію інноваційної продукції, її використання й утилізацію;

3. природа впливу: інформаційні, політичні, правові, природні, екологічні, соціальні, ризики вибору партнерів і економічні ризики;

4. стадія життєвого циклу інновацій: на стадії стратегічного маркетингу, стадіях фундаментальних досліджень, НДДКР, комплексної підготовки виробництва, промислового виробництва, комерціалізації, використання й утилізації.

До загальносистемних ризиків відносяться, насамперед, інформаційні, пов'язані з неповнотою або неточністю інформації, у тому числі:

зовнішні - про стан ринків інноваційних ресурсів, технологій, товарів, конкуренції й конкурентах, можливих ділових партнерах, їхньому фінансовому становищі й діловій репутації й т.п.;

внутрішні - про стан інноваційного потенціалу підприємства, технічних і експлуатаційних характеристиках нової продукції, рівні й динаміку економічних показників і інше.

Політичні ризики обумовлені зовнішніми й внутрішньополітичними змінами, що негативно впливають на інноваційні процеси. Їхніми різновидами є:

військово-політичні ризики в результаті військових конфліктів;

соціально-політичні, виникаючі через можливі порушення конституційних прав, зміни територіальної облаштованості, несприятливих демографічних змін;

економіко-політичні, причинами яких можуть бути помилки у визначенні науково-технічної, інноваційної, економічної, структурної, торгівельної, цінової, митної політики, порушень у роботі податкової системи й інші.

Правові ризики виникають через недосконалість (порушення) економічного законодавства в сфері інноваційної діяльності, нечіткого оформлення документів, договорів, тощо.

Природні ризики ставляться до групи зовнішніх і включають наступні підвиди:

природно-ресурсні: помилки в прогнозуванні запасів природних ресурсів для виробництва інноваційних товарів, їхнє виснаження або знищення;

природно-кліматичні: порушення озонового шару, виникнення парникового ефекту, підвищення або зниження вологості й інші;

форс-мажорні, пов'язані із проявом стихійних явищ природи: землетрусу, повені, пожежі й т.п.

До числа загальносистемних відносяться також екологічні ризики, що супроводжують інноваційні товари в науковій, виробничій, комерційній і споживчій сферах, включаючи утилізацію або повторне використання (рециклинг). Екологічна експертиза є невід'ємною складовою будь-якого інноваційного проекту й охоплює всі стадії й етапи життєвого циклу інновацій. Екологічні ризики пов'язані з можливим забрудненням навколишнього середовища за рахунок перевищення припустимих норм викидів, скидань відходів, радіації, електромагнітного й теплового випромінювання, хімічних і інших забруднювачів.

Соціальні ризики підрозділяються на:

соціально-демографічні (наприклад, скорочення чисельності працездатного населення);

соціально-культурні (скорочення чисельності висококваліфікованих фахівців, зміна складу й структури потреб і т.п.).

Ризик вибору ділових партнерів є також загальносистемним і має місце на кожній стадії життєвого циклу інновації - від вибору виконавців стратегічних маркетингових, фундаментальних досліджень, інвесторів, підрядників до реалізаторів і споживачів інноваційних товарів.

Серед економічних ризиків варто виділяти:

зовнішньоекономічні: введення заборон на торгівлю й поставки високотехнологічного устаткування, квотування, ліцензування, підвищення мита і інші;

внутріекономічні: економічна нестабільність у країні, непередбачені зміни податкових, кредитних ставок, курсу іноземної валюти й т.п.

До найпоширеніших внутріекономічних ризиків, що мають загальносистемний характер відносяться, насамперед:

інфляційний - випереджальний ріст витрат виробництва над доходами, падіння купівельної спроможності грошей;

інвестиційний, у тому числі:

ризик втрати реальних інвестицій,

ризик втрати фінансових інвестицій,

банкрутства в результаті повної втрати підприємством власного капіталу і його нездатністю розрахуватися по взятим на себе зобов'язанням по договорах про поставки сировини, матеріалів, устаткування, інвестиційним кредитам і т.п.

Необхідно помітити, що позитивний економічний ефект у короткостроковому періоді в одного господарюючого суб'єкта (наприклад, збільшення видобутку природного ресурсу й доходу) може розглядатися як економічний ризик для інших, а в довгостроковому періоді може привести до локальних природних, екологічних, соціальних, економічних і політичних негативних наслідків.

Найбільш істотними ризиками по стадіях життєвого циклу інновації, що впливають на ефективність очікуваних результатів, є наступні (рис. 3.7).

Аналіз даних рис. 3.7 дозволяє підрозділити сукупність ризиків на дві групи:

загальносистемні, що проявляються практично на всіх стадіях життєвого циклу - інформаційні, правові, соціальні, економічні;

специфічні, властиві конкретній стадії.

Найбільша кількість видів ризиків, що підлягають обліку, відзначаються на стадії НДДКР - 15 і комерціалізації інновацій - 14.

Інформаційний ризик - один з головних видів ризиків на стадії стратегічного маркетингу. Тут повнота і якість інформації визначають результати прогнозу стану й динаміки майбутніх незадоволених потреб суспільства, ринків економічних ресурсів і інших факторів виробництва, напрямок інноваційної діяльності, вибір (або коректування) місії, мети й завдань розвитку підприємства. На цій стадії до найбільш імовірних відноситься також фінансовий ризик. Він пов'язаний з можливою втратою коштів через низьку якість проведених досліджень і неправильний вибір напрямку інноваційної діяльності.

Рис. 3.6. Класифікація ризиків життєвого циклу інновацій

На стадії фундаментальних досліджень, де здійснюється пошук методів і коштів задоволення майбутніх потреб суспільства, якість інформації, отриманої на попередній стадії, визначає рівень інформаційного ризику, ризику вибору партнерів (інвесторів і виконавців) і, далі, економічного (інвестиційного) ризику. Ефективність результатів даної стадії життєвого циклу, на якій створюються передумови формування концепцій нових товарів, буде тим вище, чим менше ресурсні ризики (наявність наукових кадрів необхідної кваліфікації, матеріальної бази для досліджень, досвіду й наробітків попередніх років і інше).

Види ризиків	Стратегічний маркетинг	Фундаментальні й пошукові дослідження	НДДКР	Комплексна під-готовка виробництва	Промислове виробництво	Комерціалізація	Експлуатація	Утилізація
Інформаційний	++	++	++	+	+	++	+	+
Політичний		+	+			+
Правовий		+	+	+		+	+	+
Вибору партнерів	+	+	+			+
Спеціальний	+	+	+	+	+		+
Економічні, у тому числі: інвестиційний фінансовий втраченої вигоди інфляційний	+ + +	+ + +	+ ++ + +	+ ++ +	+ +	++ + +
Екологічний		+	+	+	+		+	+
Природний					+	+	+
Ресурсний	+				+
Конструкторський			+
Технологічний			+		+		+
Управлінсько-організаційний			+	+	+	+
Технічний				+	+		+
Будівельний				+
Виробничий					+		+
Транспортний				+	+	+		+
Комерційний, у тому числі: ринковий маркетинговий торговельний			+ +			+ ++

Рис. 3.7. Види інноваційних ризиків по стадіях життєвого циклу інновацій

Ступінь впливу: + - відчутна, ++ - сильна

На стадії НДДКР специфічними є ризики:

інформаційний - невідповідність концепції товару вимогам цільового ринку;

ризик вибору партнерів (інвесторів, виконавців і співвиконавців);

конструкторський - невідповідність конструкції товару пропонованим технічним характеристикам;

технологічний - невідповідність технологічної бази діючого виробництва;

комерційний - невідповідність дослідницького зразка потребам і попиту споживачів;

фінансові ризики:

ризик невиконання зобов'язань кредиторами й дефіцит власних коштів;

ризик втраченої вигоди через неправильний вибір напрямку інноваційної діяльності;

інвестиційний - втрата коштів на НДДКР;

економічний - імовірність зазнати збитків у результаті невдалого вкладення капіталу, що може привести до втрати економічної стабільності організації.

До числа ризиків, що враховуються на стадії комплексної підготовки виробництва, варто віднести:

технічний ризик, що виникає через неточну оцінку можливостей діючого виробництва освоїти випуск інноваційних товарів;

управлінсько-організаційні: неефективність діючої організаційної структури керування підприємством, помилки в розробці планів будівництва (розширення, реконструкції й т.п.), графіків будівельно-монтажних робіт, у визначенні потреби в кадрах, організації виробничих процесів;

ризик вибору виконавців проекту створення виробництва нового або вдосконаленого товару;

будівельні - зриви поставок будматеріалів, устаткування, строків виконання будівельно-монтажних робіт, їхня низька якість;

екологічні, виникаючі через неточності в обґрунтуванні екологічної безпеки споруджуваних об'єктів і нових процесів, тобто нового виробництва;

економічні - через збільшення збитків видатків на підготовку виробництва й невідповідності нових виробничих потужностей потребам ринку.

На стадії промислового виробництва інноваційної продукції основними видами ризику є:

1) зовнішні, у тому числі:

політичні, виникаючі внаслідок загострення внутрішньополітичної ситуації в країні й ведучі до зміни форм власності, введенню ембарго через відмову нового уряду виконувати зобов'язання колишнього, відстрочки зовнішніх платежів і т.п.;

правові, пов'язані зі зміною нормативно-законодавчої бази в економічній і інноваційній сферах діяльності;

економічні - небезпека виникнення або недоодержання доходів у результаті інфляційних процесів;

вибору партнерів-постачальників матеріальних ресурсів;

транспортні - можливе подорожчення тарифів на перевезення, порушення збереження, якості вантажів, строків їхньої доставки;

2) внутрішні, у тому числі:

технічні: недоліки в проектуванні, підборі або виготовленні устаткування й інші;

технологічні: недоліки прийнятої технології, в експлуатації через відсутність досвіду роботи, результатом чого може бути виробничий брак, відмови й аварії;

виробничі - через помилкове визначення потужності, завантажень технологічного устаткування, невиходу на проектну потужність, що ведуть до втрати обсягів виробництва й прибутку;

управлінсько-організаційні, виникаючі через недостатній професійний рівень, що знаходить вираження в недоліках оперативно-виробничого планування;

ресурсні: низька якість сировини, матеріалів, що комплектують і т.п.; недостатня кваліфікація робочої сили; недостача фінансових коштів для забезпечення безперервності виробничого процесу й інші;

екологічні - "залпові" викиди, скидання екологічно шкідливих речовин через поломки й аварії технологічного устаткування, у тому числі природоохоронного, недостатня ємність складів поховання відходів виробництва й інші.

Комерційні ризики мають місце в процесі реалізації інноваційних товарів і можуть привести до скорочення обсягу реалізованої продукції й прибутку. Вони включають:

ринкові ризики, пов'язані з непередбаченими, несприятливими змінами співвідношення між попитом та пропозицією, ринкових цін на нову продукцію й інші;

маркетингові, типовими причинами яких є неправильний вибір цінової стратегії, неправильне визначення ринків ресурсів і збуту продукції, помилки в розрахунку ємності ринків, пізній вихід на ринок, відсутність збутової мережі, затримки із просуванням товарів, слабка реклама й інші, у результаті чого підприємство втрачає дохід, прибуток, тобто зазнає збитків;

торговельні - пов'язані зі збитками через затримку платежів, відмови від оплати в період транспортування товарів і інші.

На стадії використання (експлуатації, споживання) інноваційного товару найбільш істотними є ризики:

технічний, пов'язаний з порушенням правил експлуатації товару, використанням його не по призначенню, що приводить до частих поломок, аварій;

екологічний, що передбачає можливість техногенних аварій і катастроф, що представляють загрозу навколишньому середовищу (природньому, технічному, соціальному);

соціальний, як наслідок аварій і катастроф техногенного характеру, ведучих до травматизму й загибелі людей, зниженню трудового потенціалу;

економічний: збільшення витрат на експлуатацію й ремонт інноваційного товару, витрат на усунення збитку навколишньому природному, соціальному середовищу й технічним системам (виробничим, комунальним).

Ризики, пов'язані з утилізацією відходів діяльності людини, у тому числі інноваційних товарів після завершення строків їхнього використання, властиві всім стадіям життєвого циклу. Незначні на етапі й проведення фундаментальних досліджень, вони можуть мати принципове значення при визначенні еколого-соціо-економічної доцільності створення інноваційного товару в процесі НДДКР і на наступних стадіях його життєвого циклу.

Необхідність утилізації відходів виникає в процесі видобутку природних ресурсів, виробництва матеріалів для створення інноваційних товарів, при їхньому виробництві, споживанні або експлуатації й похованні, знешкодженні. Ризики руйнування природного середовища, стабільності екологічних і соціальних систем, технічного середовища закладаються на стадії розробки принципу (ідеї) нового товару. Особливо високим ступенем ризику володіють інновації, пов'язані з використанням хімічних, радіоактивних, генетично небезпечних і інших матеріалів і виробництв. На стадії утилізації найбільш істотними є ризики:

природні - пов'язані зі скороченням запасів природних ресурсів, зміною ландшафту, кліматичних умов, вилученням земель під будівництво складів відходів виробництва, очисних і інших споруджень;

екологічні - порушення балансу екосистем, нормальних умов життєдіяльності людини;

транспортні - через можливе забруднення навколишнього середовища в результаті аварій, у процесі переміщення відходів і інші;

економічні, пов'язані із втратою елементів природного середовища, здоров'я людей, майна, витратами на їхнє відновлення.

Зниження таких ризиків і пов'язаних з їхнім усуненням втрат можливо при використанні безвідхідних технологій, екологічно безпечних матеріалів, замкнутих виробничих систем і рециклинга відходів життєдіяльності суспільства.

Найчастіше для оцінки ймовірності настання тієї або іншої небажаної події досить відібрати найбільш істотні ризики, а вплив несуттєвих оцінити з деяким припустимим ступенем відхилення.

Результати постадійного аналізу й обліку інноваційних ризиків, оцінки їхнього впливу на еколого-соціо-економічну ефективність інновацій дозволяють розробляти заходу щодо запобігання, зниження й ліквідації небезпечних для природного середовища, господарської діяльності й життя людини технологій, матеріалів і устаткування, відкривають дорогу для екологічно безпечних, ефективних інноваційних проектів і товарів виробничого й споживчого призначення.

У практиці керування інноваційними проектами застосовуються наступні способи зниження ризику:

розподіл ризику між учасниками проекту;

страхування ризику;

резервування коштів на покриття непередбачених видатків.

Розподіл ризику - це метод, при якому ризик імовірного збитку ділиться між учасниками (співвиконавцями) проекту таким чином, що можливі втрати кожного відносно невеликі. Розподіл ризику здійснюється при розробці фінансового плану проекту й контрактних документів.

Страхування ризику означає передачу певних ризиків страховим компаніям. Сутність цього методу укладається в тім, що інвестор готовий відмовитися від частини доходів аби тільки уникнути ризику, тобто він готовий заплатити за зниження ризику до нуля. Страхування фінансових ризиків є одним з найпоширеніших способів зниження його ступеня.

Резервування коштів на покриття непередбачених видатків передбачає встановлення співвідношення між потенційними ризиками, що впливають на вартість проекту, і видатками, необхідними для подолання збоїв у виконанні проекту; цей метод спрямований на зниження ризику шляхом перетворення випадкових збитків у відносно невеликі постійні витрати.

Оцінка непередбачених видатків дозволяє звести до мінімуму перевитрату коштів.

Структура резерву на покриття непередбачених видатків визначається двома методами:

резерв ділиться на загальний і спеціальний;

непередбачені видатки розподіляються по видах витрат (заробітна плата, матеріали й т.д.).

Загальний резерв покриває зміни в кошторисі й інші видатки.

Спеціальний резерв містить у собі надбавки на покриття підвищення цін, збільшення видатків по позиціях, оплату позовів по контрактах. Цей метод особливо важливий в умовах інфляції.

Диференціація резерву по видах витрат дозволяє визначити ступінь ризику, пов'язаного з кожним видом витрат, і надалі врахувати ризик на окремих етапах проекту.

Інвестори завжди повинні бути впевнені, що можливі доходи від проекту будуть достатні для покриття витрат, виплати заборгованості, забезпечення окупності капіталовкладень.

На мікрорівні інноваційному менеджерові основну увага варто приділити комерційній ефективності проекту, що визначається як відношення фінансових витрат і результатів.

З погляду інвестиційної привабливості й зниження частки ризику при розгляді альтернативних проектів у діловій практиці детально аналізуються:

методи страхування проектів від інфляційних втрат;

середня річна рентабельність проектів із середньою ставкою банківського кредиту;

потреби в інвестиціях і стабільність їхніх надходжень;

періоди окупності інвестицій;

рентабельність інвестицій у цілому й з врахуванням дисконтування.