- •Розділ 1. Інноваційна діяльність – основа розвитку економіки і суспільства
- •1.1. Сутність, роль і місце інноваційної діяльності у системі суспільного виробництва: концептуальні положення
- •Зони розвитку й
- •Контрольні питання
- •1.2. Інноваційна модель сталого розвитку соціально – економічної системи
- •Контрольні питання
- •1.3. Сфера інноваційної діяльності і її елементи
- •Контрольні питання
- •1.4. Державна інноваційна політика
- •1.4.1. Сутність державної інноваційної політики
- •1.4.2. Засоби державного регулювання інноваційної діяльності
- •Контрольні питання
- •1.5. Правове забезпечення інноваційної діяльності в Україні
- •Контрольні питання
- •1.6. Статистика науки та інновацій
- •1.6.1. Завдання статистичного вивчення науки та інновацій
- •1.6.2. Статистика наукової та науково-технічної діяльності
- •1.6.3. Статистика інновацій
- •1.6.4. Статистичне вивчення результативності наукової та інноваційної діяльності
- •Контрольні питання
- •Розділ 2. Основи економіки й організації інноваційної діяльності
- •2.1. Визначення поняття і економічної сутності інновацій в умовах сталого розвитку
- •Контрольні питання
- •2.2. Керування кадровими інноваціями
- •2.2.1. Сутність і поняття керування кадровими інноваціями
- •2.2.2. Класифікація кадрових інновацій
- •2.2.3. Організація кадрових нововведень
- •2.2.4. Мотиваційне забезпечення нововведень у кадровій роботі
- •Контрольні питання
- •2.3. Інноваційний процес: поняття, структура, особливості
- •Контрольні питання
- •2.4. Види життєвих циклів інновацій
- •Контрольні питання
- •2.5. Інноваційна організація й особливості її функціонування
- •Контрольні питання
- •2.6. Організаційні форми забезпечення і впровадження результатів інноваційної діяльності
- •Контрольні питання
- •Розділ 3 Інноваційна діяльність на підприємстві
- •3.1. Інноваційна політика підприємства
- •3.1.1. Сутність і завдання інноваційної політики і стратегії підприємства
- •3.1.2. Принципи формування інноваційної політики і стратегії підприємства
- •3.1.3. Складові інноваційної політики підприємства
- •3.1.4. Інноваційний потенціал: поняття й особливості функціонування
- •Контрольні питання
- •3.2. Формування попиту на інноваційну продукцію
- •3.2.1. Види і фактори попиту на інноваційну продукцію
- •3.2.2. Аналіз попиту на інноваційну продукцію
- •Контрольні питання
- •3.3. Система управління інноваційними процесами
- •Контрольні питання
- •3.4. Методи пошуку інноваційних рішень
- •3.4.1. Методи визначення вітчизняних і світових тенденцій розвитку інноваційних ідей
- •3.4.2. Розвиток методики винахідницької творчості
- •3.4.3. Ігрові методи навчання винахідницької діяльності
- •Контрольні питання
- •3.5. Поняття й охорона прав на об’єкти інтелектуальної власності
- •3.5.1. Інтелектуальна власність як об’єкт цивільного права
- •3.5.2. Поняття і види об’єктів інтелектуальної власності
- •3.5.3. Охорона і реалізація прав інтелектуальної власності.
- •3.5.4. Оцінка об’єктів інтелектуальної власності
- •Контрольні питання
- •3.6. Розробка і експертиза інноваційного проекту
- •3.6.1. Зміст інноваційного проекту
- •3.6.2. Інвестування інноваційного проекту
- •3.6.3. Основні положення аналізу інноваційного проекту
- •3.6.4. Оцінка економічної ефективності інноваційного проекту
- •3.6.5. Експертиза інноваційного проекту
- •3.6.6. Портфель проектів
- •Контрольні питання
- •3.7. Зміст бізнес-плану інноваційного проекту
- •3.7.1. Загальні положення
- •3.7.2. Завдання й зміст розділів бізнес-плану
- •3.7.3. Інноваційні ризики й шляхи їхнього запобігання
- •3.7.4. Ризик-менеджмент інноваційного процесу
- •Контрольні питання
- •Список літератури
- •Економіка й організація інноваційної діяльності Навчальний посібник
1.6.4. Статистичне вивчення результативності наукової та інноваційної діяльності
Наукові дослідження і розробки меншою мірою піддаються кількісному вимірюванню, ніж інші види діяльності. Це пояснюється специфікою їх результатів — наукових знань, вимагає застосування опосередкованих характеристик і додаткових джерел інформації. У міжнародній практиці, зокрема, використовують такі бібліо-метричні показники, як кількість наукових публікацій, частота їх цитування, співавторство.
Показники патентної статистики слугують основою аналізу стану і перспектив розвитку науки і техніки, технологічних напрямків, оцінки ринку технологій у країні, його привабливості. Показники патентування групують за розділами Міжнародної патентної класифікації:
кількість патентних заявок (патентів), поданих (отриманих) у країні, з них - вітчизняними і закордонними заявниками;
кількість патентних заявок (патентів), поданих (отриманих) вітчизняними заявниками за кордоном;
загальна кількість діючих патентів, зареєстрованих у країні.
Для характеристики рівня винахідницької активності, інтенсивності поширення національних науково-технічних досягнень, ступеня технологічної залежності країни в статистиці застосовують наступні відносні показники:
коефіцієнт винахідницької активності – це відношення числа патентних заявок на винаходи, поданих заявниками країни, до середньорічної чисельності населення країни;
коефіцієнт самозабезпеченості: відношення числа патентних заявок на винаходи, поданих заявниками країни, до загальної чисельності патентних заявок, поданих у патентне відомство країни;
коефіцієнт технологічної залежності: відношення числа патентних заявок, поданих закордонними заявниками в національне патентне відомство, до числа внутрішніх патентних заявок, поданих вітчизняними заявниками;
коефіцієнт поширення: відношення числа зовнішніх патентних заявок, поданих вітчизняними заявниками за кордоном, до числа внутрішніх заявок, поданих вітчизняними заявниками в національне патентне відомство.
З виходом української науки на закордонні ринки актуалізується проблема відслідковування міждержавного обміну технологіями. Статистика враховує угоди пов'язані з закордонним обміном знаннями, інформацією, послугами технологічного змісту стосовно:
передачі технологій (прав на патенти, патентних ліцензій, безпатентних винаходів, ноу-хау) ;
передачі товарних знаків;
надання інжинірингових послуг щодо підготовки виробництва, проектування, технічного сприяння;
наукових досліджень і розробок, виконаних українськими фахівцями за кордоном і фінансованими з іноземних джерел чи здійсненими закордонними фахівцями в Україні і фінансованим з вітчизняних джерел.
Статистика аналізує також інформацію про число угод (за видами), суми надходжень і виплат. В складі платіжного балансу країни формується баланс платежів за технології. Негативне сальдо цього балансу може мати позитивне значення для економіки країни, показуючи інтенсивне освоєння закордонних науково-технічних досягнень. Позитивне сальдо, навпаки, може свідчити про низьку здатність національної економіки до адаптації нових технологій.
На мікрорівні одним із показників позитивних змін технологічної бази виробництва виступає ступінь застосування комп'ютерних технологій.
У якості непрямої інтегральної характеристики результативності науки використовують показники наукомісткості виробництва (відношення витрат на наукові дослідження і розробки до результатів виробництва). Їх розраховують на рівні видів продукції, підприємств і їх груп, економіки в цілому.
На макрорівні наукомісткість (відношення внутрішніх витрат на наукові дослідження і розробки до ВВП) відображає рівень зусиль країни у сфері науки і технологій, ступінь її пріоритетності в системі національних цілей.
На рівні підприємств, видів продукції наукомісткість - це відношення внутрішніх витрат на дослідження і розробки до обсягу виробництва продукції (робіт, послуг). Разом із прямою наукомісткістю оцінюють показник повної наукомісткості з урахуванням наукомісткості проміжного споживання галузей. Відповідно до рівня повної наукомісткості у міжнародній статистичній практиці здійснюють групування галузей і продукції:
високі технології (виробництво повітряних і космічних літальних апаратів; канцелярських, бухгалтерських і електронно-обчислювальних машин; фармацевтичних препаратів; устаткування для радіо, телебачення і зв'язку);
середні технології високого рівня (виробництво приладів для наукових досліджень; автомобілів; електричних машин; продукції хімічного синтезу; інших транспортних засобів; інших машин і устаткування);
середні технології низького рівня (виробництво синтетичних, полімерних смол і пластмасових виробів, будівництво і ремонт суден, виробництво готових виробів, що не включені в інші групи; виробництво дорогоцінних і кольорових металів та інших неметалічних мінеральних продуктів; металообробне, коксо-хімічне виробництво, виробництво продукції нафто-перегонки, чавуну, сталі);
низькі технології (целюлозно-паперове виробництво, поліграфічна промисловість, виробництво текстильних виробів і одягу, харчових продуктів і напоїв, деревини і меблів).
Для оцінки впливу технологічних інновацій на результати діяльності підприємств і використання факторів виробництва аналізують динаміку продаж за рахунок здійснення інновацій. Для цього використовують показник інноваційної продукції - продукції, зробленої в звітному році на основі різного роду технологічних змін. Склад інноваційної продукції визначається згідно типів технологічних інновацій з урахуванням ступеня їх новизни. Поняття нової (впровадженої заново) продукції відповідає поняттю радикальної продуктової інновації, удосконаленої продукції — поняттю інкрементальної продуктової інновації. Інша інноваційна продукція є результатом впровадження процесових інновацій; як правило, це продукція, що вже випускається підприємством або ґрунтується на запозиченому передовому досвіді.
Статистика враховує обсяг інноваційної продукції у відпускних цінах підприємств. Визначається питома вага інноваційної продукції (у тому числі нової, удосконаленої й іншої) у загальному обсязі відвантаженої продукції. Аналогічні розрахунки здійснюють стосовно експортної продукції.
Оцінювання відвантаженої продукції підприємства згідно стадій її життєвого циклу (освоєння, нарощування обсягів, стабілізація випуску, зниження обсягів) дає можливість охарактеризувати структуру виробництва з позицій технологічного відновлення продукції і його перспектив.
Вплив інновацій на результати діяльності підприємств виміряють сумою прибутку від реалізації інноваційної продукції та її часткою у загальній сумі прибутку. Результати інноваційної діяльності виявляються також у зниженні витрат виробництва внаслідок впровадження інновацій.
Аналіз результативності науково-інноваційної діяльності поєднується із вивченням факторів, що перешкоджають її здійсненню та оцінювання їх значимості.
Економічну ефективність застосування нової техніки характеризують також коефіцієнтами:
порівняльної ефективності:
, (1.6)
де сб, сі - собівартість одиниці продукції до і після впровадження нової техніки; Кб, Кі - капітальні затрати до і після впровадження нової техніки.
Показник порівняльної ефективності можна розрахувати на основі приросту прибутку внаслідок впровадження нової техніки;
терміном окупності:
(1.7)
Він виражає час (в роках), протягом якого повністю окуповуються капітальні затрати на нову техніку.
У деяких галузях обчислюють коефіцієнти електроозброєності праці, механізації праці, механізації робіт, хімізації виробництва, автоматизації виробничих процесів тощо.