Контрольні питання

1. Які існують методи визначення вітчизняних і світових тенденцій розвитку інноваційних ідей?

2. Скільки груп методів пошуку рішень творчих завдань і як вони пов'язані з сутністю об'єктів застосування?

3. У чому полягає сутність методу «мозкового штурму» і які його різновиди?

4. Який зміст і задачі методів синектики, морфологічного аналізу?

5. З якою метою застосовують метод функціонально-вартісного аналізу і які його етапи?

6. У чому сутність методів ТРВЗ, функціонально-фізичного, фокальних об'єктів та гірлянд випадковості і асоціацій?

7. З якою метою застосовують ігрові методи навчання винахідницькій діяльності?

3.5. Поняття й охорона прав на об’єкти інтелектуальної власності

Одним з головних показників цивілізованості суспільства за всіх часів було і продовжує залишатися зараз те, яка увага приділяється в ньому розвитку науки, культури і техніки. Від того, наскільки значним є інтелектуальний потенціал суспільства і рівень його культурного розвитку, залежить, у кінцевому рахунку, й успіх рішення економічних проблем, що стоять перед ним. У свою чергу наука, культура і техніка можуть динамічно розвиватися тільки при наявності відповідних умов, включаючи необхідні правові передумови. До їхнього числа, безумовно, варто віднести законодавче закріплення таких нормативних правил, що адекватні товарно-грошовим відносинам, що складаються в суспільстві.

Результати інтелектуальної творчої діяльності займають особливе місце серед об'єктів цивільного права і традиційно підрозділяються на дві основні сфери: авторське право і промислова власність.

Важко дати точні дані у відношенні числа літературних і художніх творів, створених в усьому світі. Однак відомо, що в даний час щорічно публікується близько 1 000 000 книг (різних назв), випускається близько 5000 фільмів, а число щорічно реалізованих копій фонограм складає більш 3 мільярдів. Усі ці об'єкти, а також інші добутки науки, літератури і мистецтва, виконання, постановки і передачі організацій ефірного чи кабельного віщання відносяться до об'єктів авторського права і суміжних прав.

Об'єкти промислової власності використовуються суспільством для удосконалювання техніки і технології, модернізації виробництва.

Підраховано, що тільки в 1994р. в усьому світі було видано близько 670 000 патентів, здійснено близько 1,1 мільйона реєстрацій знаків, а на кінець 1994 р. в усьому світі нараховувалося близько 4 мільйонів діючих патентів, більш 8 мільйонів діючих реєстрацій знаків. Винаходи, корисні моделі, промислові зразки, а також засоби індивідуалізації товарів, послуг і учасників майнового обороту є об'єктами промислової власності.

Головна задача авторського права і промислової власності (інтелектуальної власності) - захист прав авторів і патентовласників і припинення недобросумлінної конкуренції.

Перехід до приватної власності і ринкової економіки з об'єктивною необхідністю зажадав реформування в цьому ж напрямку правової бази тих суспільних відносин, що зв'язані з охороною і використанням результатів інтелектуальної діяльності. Колишнє законодавство, що відноситься до розглянутої області, характеризувалося рядом негативних моментів.

Насамперед були відсутні спеціальні закони про охорону інтелектуальної власності, і правове регулювання відносин у розглянутій сфері забезпечувалося в основному підзаконними актами.

Термін охорони авторських прав на добутки науки, літератури і мистецтва складав всього 25 років після смерті автора (до 1973р. - 15 років); права виконавців і інших власників суміжних прав законом узагалі не охоронялися; творці винаходів і промислових зразків у багатьох випадках були позбавлені можливості одержувати патенти на свої розробки і т.п.

В авторському праві це виявлялося в існуванні так званих типових авторських договорів, що мали для сторін нормативний характер у строгій регламентації державою ставок авторської винагороди.

Основною формою охорони винаходів і промислових зразків був не патент, а авторське посвідчення, що закріплювало виключне право на використання технічних і художньо-конструкторських рішень не за їхніми творцями, а за державою.

Авторське законодавство дозволяло вільно використовувати випущені у світ добутки в кіно, на радіо і телебаченні, у газетах і т.і. І авторське, і винахідницьке право допускали примусовий викуп суб'єктивних прав на творчі досягнення у власників таких прав, можливість видачі примусових дозволів на їхнє використання.

Передбачені законодавством санкції, що були дуже незначні самі по собі, реалізовувалися на практиці з великими труднощями через складність і тривалість судової процедури, відсутність зацікавленості адвокатів у веденні подібних справ. В результаті при масових порушеннях авторських, винахідницьких і патентних прав кількість судових справ даної категорії була дуже незначною.

Реформа законодавства, присвяченого охороні інтелектуальної власності, почалася ще в період існування СРСР. У 1991 р. були прийняті нові Основи цивільного законодавства Союзу РСР і республік, що мали у своєму складі розділи, присвячені авторському праву, праву на винахід і інші результати творчості, використовувані у виробництві, Закони СРСР "Про винаходи в СРСР", "Про промислові зразки", "Про товарні знаки і знаки обслуговування", а також деякі з розвиваючих їхні положення підзаконні акти. Хоча правове регулювання, забезпечуване названими законами й іншими правовими актами, відрізнялося деякою непослідовністю і неповнотою, у цілому їхнє прийняття знаменувало собою рішучий переворот у розглянутій сфері.

Безумовно, однією з причин такого положення є і слабке знання своїх прав авторами, винахідниками, патентовласниками й іншими особами, що створюють і використовують об'єкти інтелектуальної власності. Нове законодавство про охорону інтелектуальної власності, як правило, погано освоєно і юристами, що звичайно уникають братися за ведення досить складних справ даної категорії.