- •Список скорочень
- •1. Загальні відомості
- •1.1. Географічне розташування та кліматичні особливості Харківської області
- •1.2. Соціальний та економічний розвиток Харківської області
- •2. Забруднення атмосферного повітря та руйнування озонового шару
- •2.1. Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря
- •2.1.1. Динаміка викидів забруднюючих речовин стаціонарними та пересувними джерелами Динаміка викидів в атмосферне повітря, тис. Тонн
- •2.1.2. Динаміка викидів найпоширеніших забруднюючих речовин в атмосферне повітря у містах Харківської області
- •2.1.3. Основні забруднювачі атмосферного повітря (за галузями економіки) Основні забруднювачі атмосферного повітря
- •2.2. Транскордонне забруднення атмосферного повітря
- •2.3. Стан атмосферного повітря та його якість в населених пунктах
- •2.4 Радіаційне забруднення атмосферного повітря
- •2.5. Використання озоноруйнівних речовин та їх вплив на довкілля
- •2.6. Вплив забруднюючих речовин на здоров’я людини та біорізноманіття
- •2.7. Заходи, спрямовані на покращення якості атмосферного повітря
- •3. Зміна клімату
- •3.1. Політика та заходи у сфері скорочення антропогенних викидів парникових газів
- •3.2. Національна система оцінки антропогенних викидів та абсорбції парникових газів
- •3.3. Політика у сфері адаптації до зміни клімату
- •4. Стан водних ресурсів
- •4.1. Водні ресурси та їх використання Основні показники забору та використання води в Харківській області
- •4.2. Забруднення поверхневих вод
- •Промисловість.Кількість підприємств галузі, що мають скиди зворотних вод до водних об’єктів, становить 33.
- •4.2.1. Скидання забруднюючих речовин у водні об’єкти та очистка стічних вод
- •4.2.2. Основні забруднювачі водних об'єктів (за галузями економіки)
- •4.2.3. Транскордонне забруднення поверхневих вод
- •4.3. Якість поверхневих вод
- •4.3.1. Оцінка якості вод за гідрохімічними показниками
- •4.3.2. Гідробіологічна оцінка якості вод та стан гідробіоценозів
- •4.3.3. Мікробіологічна оцінка якості вод з огляду на епідемічну ситуацію
- •4.3.4. Радіаційний стан поверхневих вод
- •4.4. Якість питної води та її вплив на здоров’я населення
- •4.5. Заходи щодо покращення стану водних об’єктів
- •Збереження біо- та ландшафтного різноманіття, формування екомережі та розвиток природно-заповідного фонду
- •5.1. Збереження біо- та ландшафтного різноманіття, формування екомережі
- •5.1.1. Заходи щодо збереження біо- та ландшафтного різноманіття, формування екомережі. Стан біо- та ландшафтного різноманіття, структурних елементів екомережі та їх складових
- •5.1.2. Загрози та вплив антропогенних чинників на структурні елементи екомережі, біо- та ландшафтне різноманіття, а також заходи щодо їх зменшення
- •5.2. Охорона, використання та відтворення рослинного світу
- •5.2.1. Лісові ресурси
- •5.2.2. Спеціальне використання природних недеревних рослинних ресурсів
- •5.2.3. Охорона та відтворення видів рослин, занесених до Червоної книги України, та тих, що підпадають під дію міжнародних договорів України
- •5.2.4. Адвентивні види рослин
- •5.2.5. Стан зелених насаджень Харківської області
- •5.3. Охорона, використання та відтворення тваринного світу
- •5.3.1. Стан та ведення мисливського господарства в Харківській області
- •5.3.2. Стан та ведення рибного господарства в Харківській області
- •5.3.3. Охорона та відтворення видів тварин, занесених до Червоної книги України, та тих, що підпадають під дію міжнародних договорів України
- •5.3.4. Стан та динаміка інвазивних видів тварин, а також їх вплив на аборигенне біорізноманіття
- •5.4. Природні території, що підлягають особливій охороні
- •5.4.1. Розвиток природно-заповідного фонду Харківської області
- •5.4.3. Історико-культурна спадщина
- •5.4.4. Туризм як фактор впливу на довкілля
- •6. Стан земельних ресурсів та грунтів
- •6.1. Структура та стан земельних ресурсів
- •6.1.1.Структура та дінаміка основних видів земельних угідь
- •Динаміка складу сільськогосподарських угідь
- •6.1.2 Деградація земель
- •6.2. Основні чинники антропогенного впливу на земельні ресурси
- •6.3. Якість грунтів
- •6.3.1. Якість ґрунтів сільськогосподарського призначення
- •6.3.2. Забруднення ґрунтів
- •6.4 Охорона земель
- •6.5. Нормативно-правове та інституційне забезпечення, міжнародне співробітництво
- •7. Надра
- •7.1. Мінерально-сировинна база
- •7.1.1 Стан та використання мінерально-сировинної бази
- •Мінерально-сировинна база
- •Використання надр
- •7.2. Система моніторингу геологічного середовища
- •Результати режимних спостережень на ділянках підтоплення
- •7.2.1. Підземні води: ресурси, використання, якість
- •7.2.2. Екзогенні геологічні процеси
- •7.3 Геологічний контроль за вивченням та використанням надр
- •7.4 Дозвільна діяльності у сфері використання надр
- •8. Відходи
- •8.1. Структура утворення та накопичення відходів
- •8.2. Поводження з відходами (збирання, зберігання, утилізація та видалення)
- •8.3. Використання відходів як вторинної сировини
- •8.4. Транскордонні перевезення відходів
- •8.5. Державне регулювання в сфері поводження з відходами
- •9. Екологічна безпека
- •9.1. Екологічна безпека як складова національної безпеки
- •9.2. Об’єкти, що становлять підвищену екологічну небезпеку
- •9.3. Радіаційна безпека та радіоекологія
- •9.3.1. Радіаційне забруднення територій
- •9.3.2. Радіоактивні відходи
- •10. Сільське господарство та його вплив на довкілля
- •10.1. Ведення сільського господарства в Харківській області
- •10.2. Внесення мінеральних та органічних добрив на оброблювані землі і під багаторічні насадження
- •10.3 Використання пестицидів у сільському господарстві
- •11. Вплив енергетики на довкілля
- •11.1. Використання джерел енергії в енергетичній галузі області
- •11.2. Ефективність енергоспоживання
- •11.3. Вплив на навколишнє середовище енергетичної галузі
- •11.4.Використання альтернативних джерел енергії
- •12. Вплив транспорту на навколишнє природне середовище
- •12.1. Транспортна система Харківської області
- •12.1.1. Обсяги транспортних перевезень
- •12.1.2. Склад парку та середній вік транспортних засобів
- •12.2. Заходи щодо зменшення впливу транспорту на довкілля
- •12.3. Використання альтернативних видів палива
- •13. Державне управління у сфері охорони навколишнього природного середовища
- •13.1. Екологічна політика Харківської області
- •13.2. Державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства
- •13.3. Моніторинг навколишнього природного середовища
- •Основні підприємства-забруднювачі атмосферного повітря в Харківській області
- •13.4. Державна екологічна експертиза проектної документації
- •13.5. Економічні засади природокористування
- •13.5.1.Економічні механізми природоохоронної діяльності
- •13.5.2. Стан фінансування екологічної галузі
- •13.6. Удосконалення системи управління та нормативно- правового регулювання у сфері охорони довкілля та екологічної безпеки
- •13.7. Стандартизація, метрологія охорони довкілля і природокористування
- •13.8. Екологічний аудит
- •13.9. Екологічне страхування
- •13.10. Стан та перспективи наукових досліджень у галузі охорони довкілля
- •Український науково – дослідний інститут екологічних проблем
- •Харківський національний аграрний університет ім.. В.В. Докучаєва
- •Харківський національний університет імені в.Н.Каразіна
- •Північно-Східний науковий центр нвф «Технологія»
- •Харківська національна академія міського господарства
- •Український державний науково-дослідний інститут проблем водопостачання, водовідведення та охорони навколишнього природного середовища унді «УкрВодгео».
- •Національний технічний університет Харківського політехнічного інституту
- •13.11. Участь громадськості у процесі прийняття рішень
- •13.11.1. Діяльність громадських екологічних організацій
- •13.11.2. Громадські рухи
- •13.12. Виконання державних екологічних програм
- •13.13. Міжнародне співробітництво у галузі охорони довкілля
- •13.13.1. Співробітництво з Європейським Союзом
- •13.13.2. Залучення зовнішньої допомоги та координація діяльності щодо програм / проектів зовнішньої допомоги
- •13.13.3. Двостороннє та багатостороннє співробітництво
- •Висновки і пропозиції
- •Пояснювальна записка Шановна Світлана Валентинівна!
6.3.1. Якість ґрунтів сільськогосподарського призначення
Основним призначенням сільськогосподарських земель є вирощування на них врожаю культур. Величина врожаю за однакових кліматичних і економічних умов та нормативних затрат буде залежати від родючості ґрунтів. Родючість ґрунту — це його здатність відповідати потребам рослин і забезпечити їх водою, елементами живлення, а їхні кореневі системи -сприятливими екологічними умовами. Родючість ґрунту залежить від багатьох його властивостей, але в основному визначається кінцевою кількістю основних показників, серед яких найпершим є вміст і запаси гумусу. Кількісна оцінка якості ґрунтів визначається їх бонітуванням.
Бонітування ґрунтів (від латинського — bonitas — доброякісність) — це спеціалізована генетико-виробнича класифікація ґрунтів, побудована за їх об'єктивними природними і стійко набутими у процесі сільськогосподарського використання ознаками та властивостями, які мають найбільше значення для сільськогосподарських культур, і виражена в кількісних показниках — балах.
Щорічно з 1 га орних земель виноситься 0,5-0,6 тонн гумусу. Баланс гумусу від'ємний.
Для підтримки бездефіцитного балансу гумусу необхідно вносити на 1 га по 10 тонн органічних добрив, а господарствами області в останні роки було внесено лише по 1,5-2,5 тонни.
З економічної точки зору, земельні ресурси найбільше інтенсивно використовуються у двох профілюючих галузях - промисловості й землеробстві.
6.3.2. Забруднення ґрунтів
Найбільшу небезпеку для навколишнього середовища являє собою забруднення ґрунтів і рослинної продукції важкими металами. Рівень забруднення ними вод і ґрунтів може істотно різнитися. Наприклад, найбільш інтенсивне забруднення ґрунтів важкими металами відмічається поблизу джерел забруднення. Зрошення посилює процеси міграції важких металів і, крім того, воно є додатковим джерелом надходження металів до ґрунту і рослин. Рівні та оцінка вмісту важких металів у зрошувальних водах, ґрунтах і рослинах практично не вивчені. Не вивчений також взаємозв'язок у поведінці металів у системі "вода ґрунт рослина". Тому досі не розроблено заходи щодо зменшення надходження важких металів до рослин.
Забруднення ґрунту важкими металами призводить до зміни фізико-хімічної системи ґрунтів, а дисперсна система є дуже стійкою до цього впливу. У першу чергу змінюються кислотно-лужні умови у напрямку, який залежить від насиченості ґрунту основами і рівня навантаження. Наступним етапом є декальцинація ґрунтів, яка визначається наступними факторами: водним режимом, вмістом обмінного кальцію і магнію та наявністю їх мінеральних форм (природна вилугованість від карбонатів), кислотністю опадів і ґрунтового розчину, характером навантаження (поступове або залпове), кількістю поглинутої забруднюючої речовини і терміном із моменту її надходження. Втрата агрегативної стійкості дисперсної системи може відбуватись тільки у неврівноваженому стані одразу після адсорбції важких металів, тривалість якого обумовлена водним режимом.
Основним механізмом негативної дії нафтових вуглеводнів на ґрунт є створення стійкої гідрофобної плівки на поверхні ґрунтових часточок. Залежно від фізичних властивостей забруднюючої речовини і рівня забруднення, набуті ґрунтом зміни можуть мати сталого характеру, можуть зменшуватися з часом, а можуть проявлятися лише в окремі, несприятливі за зволоженням, роки. Гідрофобізація ґрунту, обумовлена важкими фракціями нафти, набуває вирішального значення в умовах сильного забруднення (понад 20 л/м2).
В цілому на території Харківської області забруднення ґрунтів солями важких металів не перевищує ГДК. Аналогічна ситуація і з вмістом у грунтах залишкових кількостей пестицидів, перевіщень ГДК не відмічається.
Важливим питанням охорони природи при веденні сільського господарства є спосіб його ведення. Як правило землеробство ґрунтується на рівнинно-прямолінійному землекористуванні без урахування природних комплексів і рельєфу місцевості, не здатні забезпечити відтворення родючості грунту та надійний його захист від ерозії, ефективне використання матеріально-технічних засобів, підвищення продуктивності галузі.
Новітніми досягненнями аграрної науки є досконаліші еколого-біосферні методи ведення сільського господарства. Еколого-біосферна система поновлюваного землекористування прив'язує ведення сільського господарства до таких структурних одиниць, як басейни рік. Концепція впровадження цієї системи передбачає загальну організацію господарювання в басейнах малих, середніх і великих річок. Вона будується на засадах рівнозначності для людини всіх штабів рельєфу в цих басейнах.
Важливою складовою цієї системи є налагодження повноцінного моніторингу за станом використання земель у сільському господарстві. Передбачається комплекс заходів із сільськогосподарського районування земель, господарське стимулювання грунтоохоронних і ресурсоощадних заходів, удосконалення системи нормування використання грунтів. Встановлюються заборони та обмеження на діяльність, що може негативно вплинути на якісний стан грунтів. Передбачається відшкодування збитків заподіяних власникам або користувачам сільськогосподарських грунтів у зв'язку з їх використанням для несільськогосподарських цілей. Разом з тим, для ефективної дії Закону необхідно прийняти ряд підзаконних актів різного рівня, зокрема, державні програми охорони грунтів.