Івано-Франківський національний технічний університет

нафти і газу

С.М. Григораш

ІНФОРМАЦІЙНО-АНАЛІТИЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ

КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ

2011

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу

Кафедра документознавства та інформаційної діяльності

С.М. Григораш

ІНФОРМАЦІЙНО-АНАЛІТИЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ

КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ

Для студентів спеціальності "Документознавство та інформаційна діяльність" освітньо-кваліфікаційного рівня 6.020105 – бакалавр

Рекомендовано методичною радою університету

Івано-Франківськ

2011

МВ 02070855 – 3086 – 2011

Григораш С.М. Інформаційнно - аналітична діяльність: Конспект лекцій. – Івано-Франківськ: ІФНТУНГ, 2011. –154 с.

Обсяг і зміст матеріалу, що увійшов до конспекту лекцій відповідають вимогам робочої програми з дисципліни "Інформаційнно - аналітична діяльність".

Конспект лекцій містить мету і завдання дисципліни, програму курсу. У кінці конспекту лекцій подано перелік рекомендованих джерел, які є необхідними для вивчення дисципліни.

Призначено для підготовки фахівців за спеціальністю "Документознавство та інформаційна діяльність" освітньо-кваліфікаційного рівня 6.020105 – спеціаліст.

Рецензент: канд. наук з соц. комунікації,

доцент кафедри документознавства та

інформаційної діяльності ІФНТУНГ Л.І. Демчина

Завідувач кафедри документознавства та

інформаційної діяльності ІФНТУНГ Б.П. П’ятничко

Голова навчально-методичного

об’єднання спеціальності Д.І. Дзвінчук

Член експертно-рецензійної комісії В.І. Криштопа

Нормоконтролер Г.Я. Онуфрик

Коректор Н.Ф. Будуйкевич

Інженер І категорії Н.В. Мирка

Рекомендовано методичною радою університету

(протокол №________від____________2011р. )

© Григораш С.М., 2011

© ІФНТУНГ, 2011

МВ 02070855 – 3086 – 2011

Григораш С.М. Інформаційнно - аналітична діяльність: Конспект лекцій.. – Івано-Франківськ: ІФНТУНГ, 2011. –154 с.

Обсяг і зміст матеріалу, що увійшов до конспекту лекцій, відповідають вимогам робочої програми з дисципліни "Інформаційнно - аналітична діяльність".

Конспект лекцій містять мету і завдання дисципліни, програму курсу. У кінці конспекту лекцій подано перелік рекомендованих джерел, які є необхідними для вивчення дисципліни.

Призначено для підготовки фахівців за спеціальністю "Документознавство та інформаційна діяльність" освітньо-кваліфікаційного рівня 6.020105 – бакалавр.

Рецензент: канд. наук з соц. комунікації,

доцент кафедри документознавства та

інформаційної діяльності ІФНТУНГ Л.І. Демчина

Рекомендовано методичною радою університету

(протокол №13 від 23.06.2011р. )

© Григораш С.М., 2011

© ІФНТУНГ, 2011

ЗМІСТ

Лекція 1

Інформаційно – аналітична діяльність в системі інформаційної діяльності, її суть і види

1.1 Інформаційна діяльність……………………………………….………..7

1.2 Аналітична діяльність…………………….…………………………….20

1.3 Інформаційно-аналітична діяльність та її роль у підготовці інформаційних аналітиків…………………………………………….…….22

Лекція 2

Наукова обробка документів. Аналітичні документи

2.1 Наукова обробка документів як складова інформаційної

діяльності…………………………………………………………………….28

2.2 Інформаційний продукт (продукція) як результат

інформаційної діяльності……………………………………………………32

2.3 Основні види інформаційних документів:

загальна характеристика…………………………………………………….35

2.4 Загальна методика створення інформаційного документа…………..38

2.5 Види і різновиди вторинних документів. Часткова

методика їх створення……………………………………………………….48

Лекція 3

Науково – технічна сфера

3.1 Економічні і політичні аспекти розвитку……………………………..63

3.2 Науково-технічна діяльність у США ………………………………….67

3.3 Науково-технічна діяльність в інших країнах………………………..70

3.4 Науково-технічна сфера в Україні…………………………………….73

3.5 Загальні аспекти розвитку НТІ………………………………………..76

Лекція 4

Наукова природа інформаційної аналітики

4.1 Специфіка аналітичних досліджень…………………………………...85

4.2 Вимоги і послідовність інформаційно-аналітичних досліджень…………………………………………….…..............................89

4.3 Загальнонаукові методи в процесі ІАД………………….……………90

Лекція 5

Інформаційно- аналітична діяльність у сфері управління

5.1Управління. Основні функції……………………………………..…….97

5.2 Інформаційна аналітика, як складова управління …………. ………100

5.3 Класифікація оглядово-аналітичної інформації………………………....101

5.4 Інформаційне моделювання……………………………......................104

Лекція 6

Інформаційно-аналітичне забезпечення регіонального управління.

6.1 Регіональна інформація, як проблема………………………………..107

6.2Функції та технології діяльності інформаційно-аналітичних

служб регіонального рівня………………………………………………...115

6.3 Основні принципи проектування та розвитку інформаційно-аналітичних служб регіонального рівня…………….......................…….117

6.4 Бази і банки даних аналітичних служб………………………………118

Лекція 7

Актуальні проблеми інформаційно-аналітичного забезпечення органів державного управління. Аналітична та експертна діяльність консультативних фірм.

7.1 Загальні теоретичні передумови……………………………………..120

7.2 Взаємодія особи, яка приймає рішення ( ОПР) і служб інформаційно-аналітичної підтримки (СІАП)………………...........................................122

7.3 Світобачення та морально - аналітичні аспекти аналітичної служби…………………………………………………………………….124

7.4 Інформаційно-аналітичні служби…………………………………..125

Лекція 8

Про структурування інформації в ІАД

8.1 Загальні теоретичні передумови інформаційно-аналітичної

роботи ……………………………………………………………………...129

8.2 Структурування інформації в інформаційно-аналітичних системах………………………………………….………………………...130

8.3 Аналітичні системи………………………………………………….137

Список використаної літератури………………………………………142

Лекція 1 Інформаційно – аналітична діяльність в структурі інформаційної діяльності

1.1 Інформаційна діяльність

1.2 Аналітична діяльність

1.3 Інформаційно-аналітична діяльність та її роль у підготовці інформаційних аналітиків

1.1 Інформаційна діяльність

Інформаційна діяльність (інформаційне забезпечення) - це система руху й перетворення інформації, класифікація та перелік всіх даних, методи їхнього кодування, обробки, зберігання та передачі.

Відомо, що інформація завжди відігравала значну роль як у станов­ленні людини, так і в соціальному бутті будь-якого масштабу і рівня, аж до світового суспільства в цілому. Тому принципове значення має, з одно­го боку, факт свідчення, що прогрес людства органічно і багатогранно пов'язаний з розвитком глобального інформаційного простору, а з іншого – постійно здійснюється процес поглиблення розуміння суті інфор­мації для суспільства як об'єктивного ресурсу існування природи, людства, окремої людини тощо.

Найважливішим завданням теорії інформаційного забезпечення є дослідження нової ролі і місця людини в інформаційному суспільстві, що обумовлюється підвищенням її значення як головної продуктивної сили і суб'єкта виробництва в системі суспільного відтворення, творчий потенціал якого реалізується у формі людських інформаційних ресурсів.

Інформаційна парадигма інноваційного розвитку грунтується на тому, що умовою, основою і метою розвитку є накопичення корисної інформації та удосконалення засобів її обробки та використання. Фундаментальною, загально-науковою категорією, що виконує функцію базисного поняття су­часного наукового знання, стає інформація. Таким чином, можна стверджувати, що інформація стала універсальною загальнонауковою категорією і в сучасних умовах входить як виробнича складова до інноваційного роз­витку.

Сьогодні ми масмо дефіцит науково-дослідних і методичних досліджень з питань аналітичної діяльності. Ринкові умови, розвиток інте­лектуальної економіки, різноманітність інформаційних процесів вимагають застосування спеціальних знань і навичок, пов'язаних з аналітичною діяльністю. Особливо це стосується науково-технічної сфери, яка за останні роки нестримно рухається вперед.

Розглянемо окремо інформаційну і аналітичну діяльність, а на основі цього визначимо основні засади інформаційно-аналітичного забезпечення.

Інформація

Термін "інформація" вперше було розглянуто в розділі знань "інформа­тика", а якщо вужче, то в напрямі "кібернетика". Протягом останніх декіль­кох десятиліть все більшого поширення набуває поняття інформації як знання, застосовуване для створення цінностей, бізнесу і добробуту.

У Законі України "Про друковані засоби масової інформації (пресу)" (1992, № 2782-ХІ) зазначено, що інформація може розглядатись як резуль­тат аналітико-синтетичної обробки даних (відомостей) суб'єктів щодо об'єкта. Така обробка здійснюється переважно свідомо. У зазначеному кон­тексті, наприклад, для однієї людини якісні конкретні дані стають інфор­мацією, для іншої – ні. Таким чином, інформація має переважно порівняльний і прикладний характер. Вона складається тільки з нових відо­мостей, які оцінюються користувачем як корисні знання. Із загального по­току даних вилучаються відомості, які потрібні певному користувачу, зро­зумілі йому. Інші дані утворюють, так званий у теорії, інформаційний шум.

Є й інші підходи до визначення поняття "інформація". Наприклад, що "інформація є характеристика, що здійснюється, аналізується через системні взаємодії і відносини свідомості, властиві творчій особистості людини". Дехто з дослідників вважає за норму відсутність єдиного підходу до визначення терміна "інформація", що навряд чи є потреба шукати загальне його визначення, яке охоплювало б багатовекторність його застосування. На наш погляд, для розроблення методів інформаційної аналітики доцільно термін "інформація" використовувати у визначенні, закріпленому законодавчими нормами.

У Законі України "Про інформацію (1992, № 2657-ХП) визначено зако­нодавче поняття інформації, Інформація – це документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що відбуваються у суспільстві та навколишньому природному середовищі.

Законодавчими документами визначені різні види інформації:

• інформація документована;

• інформація науково-технічна;

• інформація правова;

• статистична інформація;

• інформація таємна;

• інформація соціологічна тощо.

У подальшому будемо використовувати термін "інформація" в таких значеннях.

Інформаційний ресурс

У загальному плані інформаційний ресурс – це множина даних різно­го спрямування. Програми, алгоритми, різні технічні і технологічні фонди і системи інформації можна розглядати як інформаційний ресурс. Інфор­маційний ресурс в інформаційній діяльності – це сукупність документів в інформаційних системах (бібліотеках, архівах, банках даних).

Існують різні види інформаційних ресурсів залежно від їхнього спря­мування. Законом України "Про науково-технічну інформацію" (1993, № 3.>22) поняття "інформаційні ресурси" визначено в такій редакції:

• "інформаційні ресурси науково-технічної інформації – це систематизоване зібрання науково-технічної літератури і документації (книги, брошури, періодичні видання, патентна документація, нормативно-технічна документація, промислові каталоги, конструкторська документація, звітна науково-технічна документація з науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт, депоновані рукописи, переклади науково-технічної літератури і документації), зафіксоване на паперових чи інших носіях";

• інформаційні ресурси спільного користування – це "сукупність інфор­маційних ресурсів державних органів науково-технічної інформації, науко­вих, науково-технічних бібліотек, а також комерційних центрів, фірм, організацій, які займаються науково-технічною діяльністю і з власниками яких укладено договори про їх спільне використання".

Слід зазначити, що діяльність у сфері створення і використання інфор­маційних ресурсів в Україні регламентують ще понад 20 законодавчих і нормативних документів. Але і цього замало, щоб у повній мірі здійснюва­ти управління процесом створення і використання національних інфор­маційних ресурсів. Нині в загальному визначенні інформаційного ресурсу відсутні системні ознаки і немає впорядкованості.

Таким чином, можна стверджувати, що у створенні інформаційних ре­сурсів є багато невирішених проблем, починаючи з нормативно-правової бази і закінчуючи розробкою державної концепції управління національни­ми інформаційними ресурсами у сфері науково-технічної діяльності як ос­нови створення інтегрованого інформаційно-аналітичного ресурсу в дер­жаві. Відсутня система моніторингу інформаційних ресурсів науково-технічної діяльності підприємств, організацій, установ, а також публікацій тощо. Введення моніторингу дало б можливість налагодити ефективний інформаційний обмін і виключити дублювання у створенні баз даних, комп­лектуванні фондів та в процесі придбання зарубіжної науково-технічної літератури.

Зараз тільки починає створюватися система моніторингу матеріалів на­укових фахових журналів, збірників наукових праць, книжкових видань на­укових установ і вищих навчальних закладів тощо.

Інформаційне суспільство

Фундамент інформаційного простору було закладено спілкуванням на­ших далеких предків у боротьбі за виживання, основу його в минулому складала релігійно-інформаційна картина світу. Пізніше, починаючи з XVII ст., в розвитку єдиного інформаційного простору значну роль стала відігравати наука. Наукові знання є основою всієї системи освіти, яка сприяє активному розвитку передачі інформації, її створенню, структуруванню і накопиченню. Зміст наукових знань принципово не залежить від мовного бар'єру, від тієї матеріальної оболонки, в котрій знаходяться знан­ня людини і соціуму. Наука стає інтернаціональною. Саме цим можна пояс­нити те, що наука відіграє особливо важливу роль в інтеграції та інтер­націоналізації інформаційного простору планети, який створив систему зв'язків між різними об'єктами інформаційної діяльності. Саме друга половина XX ст., яка знаменувала бурхливий розвиток науки, техніки, технологій, принципово нових засобів комунікацій тощо, дала могутній поштовх формуванню єдиного інформаційного простору. Інтернет, спеціалізовані комп'ютерні мережі, нова індустрія обробки даних і знань стати одними з найважливіших передумов створення інформаційного суспільства.

Розвиток інформаційних технологій є важливою державною функцією. Особливо це має велике значення у сфері науково-технічної діяльності.

З початку 60-х років XX ст. перед країнами виникла проблема подальшо­го розвитку: шляхом підвищення і удосконалення індустріального суспільства чи шляхом інформаційно-інтелектуального розвитку з переходом до інформатизації суспільства, накопичення інформаційних ресурсів і технологій. Більшість розвинених країн (Японія, США, країни Європи тощо) обра­ли інформаційний шлях розвитку. Розпочалась епоха інформаціології, інфор­матизації, інформаційних ресурсів, технологій. Інформація як загальна гене­ративна основа стає значним ресурсом прогресу і забезпечення життєдіяль­ності людства та підносить науку і технічний прогрес на безпрецедентний рівень порівняно з попередніми досягненнями.

За останні чотири роки кількість користувачів Інтернету щорічно збільшувалася приблизно на 70%. (див. рис. 1.1). На кінець 2005 р. в Україні нараховувалося близько 3,5 млн. користувачів, а це 7,5 % населення, з яких приблизно 1,5-2 млн. відвідують мережу регулярно (2,5–3 % населення). До 80% користувачів Інтернету проживає в семи найбільших містах. Очікується, що з розвитком регіонатьного ринку частка великих міст у даному контексті зменшиться.

1998 1999 2000 2001 2002 2005 Роки

Рисунок. 1.1 Активність користувачів Інтернету в Україні, тис. осіб

На рис.1.1, за даними соціологічних опитувань, наведена структура використання Інтернету споживачами України.

Як свідчать дані рис. 1.1, тільки 20 % користувачів використовують Інтернет для професійно-ділової сфери. Для інформаційного суспільства така частка користувачів Інтернету є незначною. Цей показник свідчить про низьку інформаційну культуру нашого суспільства.

Важливим напрямом розвитку Інтернету в Україні є створення розподіленої мережі пунктів колективного доступу (ПКД) до Інтернету. Програмою "Електронна Україна" передбачено вже на першому етапі (в 2006 р.) створити пункт на 100 тис. мешканців, а на другому етапі (2010 р.) довести кількість ПКД до 200 тис..

Увага держави має бути спрямована на створення ПКД на базі відділень "Укрпошта" та сервісних центрів "Укртелекома", а також на за­безпечення умов для значного поширення е-кіосків у торговельних центрах, аеропортах, на вокзалах, а також у бібліотеках та освітніх закладах. Систем­не опрацювання цього питання відбувається шляхом розробки в межах Національної програми інформатизації в проекті "Створення системи пунктів колективного доступу до мережі Інтернет".

Сьогодні існує можливість швидкої інформованості всіх і кожного, зокрема через такі засоби, як персональний комп'ютер та Інтернет, що за­безпечує створення інформаційного суспільства з глобальною інфор­маційною інфраструктурою.

Науково-технічний прогрес забезпечує постійне зростання потреб і по­питу на нові інформаційні послуги. Крім того, розвиток нових супертехнологій сприяє появі нових термінів, визначень, категорій. Особливо, це стосується сфери інформаційної, яка бурхливо розвивається, стає соціальним явищем і має велике значення для людства.

Інформаційне суспільство – це суспільство, в якому вся сукупність суспільних відносин у різних сферах людської діяльності (політиці, еко­номіці, освіті, культурі, дозвіллі, особистому житті тощо) відбувається на засадах широкого використання інформаційних комп'ютерних технологій, завдяки чому кожний мас можливість створювати, поширювати та використовувати інформацію й знання.

Відповідно до цього визначення, всі суспільні відносини, які грунтуються на використанні інформації, повинні базуватися на використанні сучасних інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ). Можна навести безліч прикладів із різних сфер людської діяльності, які демонструють значне підвищення ефективності тих чи інших суспільних відносин завдяки застосуванню ІКТ. Таким чином, діалектика суспільного розвитку на сучасному етапі свідчить про те, що подальший прогрес людства тісно пов'язаний із широким упровадженням ІКТ, іншими словами, з побудовою інфор­маційного суспільства.

Інформація як товар і фіксація результатів інтелектуальної діяльності

Середовище, в якому створюється інформація, дуже відрізняється від індустріального, яке будується на матеріальних ресурсах. Інформація функціонує в різних формах – від потоків даних, що мають короткострокове значення, до даних довгострокових, накопичених за роки досліджень, які зберігаються в бібліотеках, архівах, у пам'яті комп'ютерів або фахівців. Процес створення інформаційної продукції відноситься до стадії ство­рення інтелектуального продукту, і чим більше вкладається знань інфор­маційних працівників, аналітиків, тим більш організованою, дорожчою і ва­гомішою стає інформаційна продукція. Сьогодні стали іншими основи ство­рення інформаційної продукції внаслідок можливості передавати і користу­ватись інформацією в електронному вигляді. Ось чому сьогодні багато ува­ги приділяється як на теоретико-методичному, так і на практичному рівнях функціонуванню інформаційної діяльності. Слід зазначити, що практиків в інформаційній сфері діяльності набагато більше, а теоретичні розробки, ме­тодичні рекомендації відстають від потреб практиків.

Існують різні рівні споживання інформаційної продукції, зокрема: дер­жавні, галузеві, регіональні, підприємств, фірм та організацій, а також фізичної особи. Створення інформаційної бази для кожного рівня має свої особливості як на стадіях розробки інформаційно-пошукових систем при створенні баз да­них і електронних масивів інформації, їх наповненні, так і на стадіях створен­ня інформаційної продукції, забезпеченні зручного віддаленого доступу.

Ці особливості обробки і використання інформації, передусім – нау­ково-технічної, породжують дуже важливі питання:

перше – оцінка створеного інформаційного продукту;

друге – визначення ефективності діяльності інформаційних працівників та аналітиків;

третє – захист інформаційної продукції;

четверте - науково-методичне забезпечення, створення і використання інформаційної продукції, масивів інформації. Інформаційна продукція та інформаційні послуги громадян та юридич­них осіб можуть бути об'єктом товарних відносин, що регулюються чинним цивільним та іншим законодавством.

Ціни і ціноутворення на інформаційну продукцію та інформаційні пос­луги встановлюються договорами, за винятком випадків, передбачених за­коном (ст.39 Закону України "Про інформацію", 492, № 2657-ХІІ). У суспільних відносинах інформаційна продукція й інформаційний ресурс – це один із видів майна, вартість якого не залежить від матеріального носія, відноситься до нематеріальних активів і має значну вартість.

На жаль, ще й сьогодні попит на науково-технічну інформацію є неви­соким. Економічна, технічна, наукова і патентна інформація складають разом приблизно 28%. Найбільше зацікавлення викликає політична й розва­жальна інформація (-36%).

Аналіз чинного законодавства свідчить, що інформація є фактично новим об'єктом цивільного права. Нині вона виступає як особливий об'єкт договірних відносин, що сто­сується, її збирання, збереження, по­шуку, переробки, поширення, захисту і використання в усіх сферах людсь­кої діяльності.

Тобто, інформація і інформаційний ресурс належать до об'єктів інте­лектуальної власності, тому є необхідність створення науково-методичної бази для розгляду інформаційного ресурсу, інформації з позицій товару і ав­торського права.

В Україні на рівні законодавства досі не визначено поняття "правовий ре­жим інформації", яке є основою для встановлення правил доступу інших дер­жав до інформаційних ресурсів України. Чинне законодавство встановлює ли­ше окремі фрагменти правового режиму інформації з обмеженим доступом (крім державної та банківської таємниці). Творці інформаційної продукції (аналітики, оцінювачі, інформаційні працівники) випускають на ринок новий науковий продукт, який вимагає такого ж ставлення до нього, як і до іншого наукового продукту, створеного класичною наукою і вченими.

Відомо, що у світовій практиці питання охорони прав інтелектуальної власності, комерційне і некомерційне використання результатів науково-дослідних робіт займає важливе місце. Тому, проблема своєчасного й адекват­ного захисту результатів фундаментальних досліджень і науково-дослідних робіт для нас є важливою, оскільки проблема реалізації результатів науково-дослідних робіт у рамках інноваційної політики – ключова. Відзначимо, що законодавчу базу щодо регулювання правовідносин між вітчизняними вчени­ми та їхніми зарубіжними партнерами в Україні не розроблено.

Недооцінка нагальної необхідності в сучасних умовах активного регу­лювання інформаційних відносин у процесі міжнародного інформаційного співробітництва є наслідком того, що в Україні не розроблена наукова база інформаційного права. Це не дає можливості проводити кваліфіковану нау­кову експертизу інформаційної продукції.

Для вирішення наведених проблем доцільно прийняти низку законо­давчих актів законодавства та державних рішень, в яких було б визначено ключові вихідні системоутворюючі поняття і терміни інформаційного пра­ва (інформаційний суверенітет України, національний інформаційний простір, правовий режим інформації, принципи міжнародного інфор­маційного співробітництва та ін.), що могло б стати основою для подальшо­го вдосконалення інформаційного законодавства, прийняття законів з фор­муванням важливих правових ознак суверенної та незалежної держави.

Інформаційна економіка

Економіка сьогодні починає орієнтуватися на інноваційний шлях роз­витку і тому повинна співпрацювати з інформацією. Інноваційна зна­чущість дедалі більше визначається не тільки наявністю традиційних ре­сурсів, товарів, грошей, а й наявністю інформаційних ресурсів, інфор­маційних технологій і продуктів. Пріоритети все більше зміщуються від власності і капіталів – до наукових знань і інформації. Суспільна зна­чущість усе більше ототожнюється з інформаційною значущістю.

Закони організації і розвитку соціально-економічних систем обумов­лені правилами циркулювання інформації. Економічна діяльність людей за своєю суттю є діяльністю інформаційною. В інформаційному суспільстві структура творчих продуктивних сил людини актуалізується у формі людських інформаційних ресурсів. Корисна праця за своїм змістом є інформаційною діяльністю у своєму інформаційно-функціональному бутті. Ре­зультати і продукти економічної діяльності людей стають предмет­ним чи персоніфікованим науковим знанням.

Застосування сучасних інформаційних технологій у бізнесі формує нові тенденції в глобатьній системі координат світової економіки. Харак­терною рисою останніх десятиліть став безпрецедентний за темпами розви­ток сучасних інформаційних технологій, що включають у себе засоби об­робки інформації і нові засоби комунікацій. Відбувається постійний взаємозв'язок розвитку економіки і інформації. Саме економічні системи розглядаються як ефективні тільки в тому випадку, коли вони будуються на інформації, на конкретній інформації, яка має відношення до конкретного рішення і забезпечує відповідні параметри (ціни, прибуток тощо).

Інформаційна культура

Оскільки сьогодні формується інформаційне суспільство, то на поря­док денний виходить нове поняття – "інформаційна культура". Суспільство має бути готовим сприйняти прогрес інформаційних техно­логій і можливості інформації на всіх рівнях споживання – від громадяни­на до суспільства в цілому.

Історія свідчить, що на ранніх етапах розвитку людства формувалися ок­ремі групи людей, для яких основним, а інколи і єдиним заняттям була робо­та з інформацією. Але сьогодні ситуація різко змінюється і інформація сто­сується всього суспільства, а не окремої групи людей, і тому інформаційна культура стає необхідною складового політики у сфері інформатики.

Усвідомлення необхідності поєднання категорій "інформація" і "куль­тура" відбулося в XX ст. майже одночасно в багатьох країнах. Цьому про­цесу сприяло формування інформаційного суспільства.

Ряд науковців зробили певний внесок у формування і теоретичне обгрунтування проблем, які стосуються інформаційної культури. Сьогодні інформаційна культура досліджується і швидко впроваджується в практику повсякденного життя і в програмах навчання.

Всебічний аналіз наукових праць дає підставу стверджувати, що інфор­маційна культура виступає як значна теоретична основа перебудови свідо­мості особи, суспільства, держави, світового співтовариства в умовах фор­мування інформаційного суспільства. У той же час інформаційна культура виступає як засіб глибокого розуміння та осмислення суті діянь суб'єктів суспільних інформаційних відносин, їхнього значення для захисту потреб та інтересів особи, соціальних груп (колективів), суспільства, окремої держави чи світового співтовариства в цілому. Ключовою умовою ефективно­го використання інформаційної індустрії стає фактор сприйняття цих мож­ливостей людиною. Людина стає базовою основою інформаційного суспільства.

Як показує вітчизняний досвід, використання прогресивної сучасної техніки може і не привести до реально відчутних позитивних результатів. Можливість зберігання в пам'яті комп'ютерів наявних інформаційних ре­сурсів ще не означає, що вони будуть знайдені та використані. Колосальний потенціал національних інформаційних ресурсів, що зберігаються в бібліотеках, службах науково-технічної інформації; архівах, часто залишається не використаним через низьку інформаційну культуру, невміння правильно сформулювати свою інформаційну погребу, оперативно знайти, проаналізувати і здобути необхідну інформацію, подати її раціональним способом.

Розповсюдження нових інформаційних технологій та їхнє проникнен­ня в усі сфери людської діяльності визначає необхідність пошуку нового підходу до підготовки користувачів інформації. Сутність його полягає в пе­реході до обов'язкового навчання споживачів методам роботи з інфор­мацією і популяризації бібліотечно-бібліографічних знань, а також до цілеспрямованої підготовки користувачів інформації, які б володіли мето­дами багатоаспектиої інформаційної діяльності, включаючи використання нових інформаційних технологій. Але слід зазначити, що проблема інформаційної культури з погляду комплексності і системності вивчена не­достатньо і має бути ще добре осмислена. Багато невирішеного в таких нап­рямах, як культура поведінки людини у сфері інформаційних відносин, культура інформаційних потреб, інформаційна культура в управлінні, взаємозв'язок інформаційної і правової культури, її роль у формуванні інте-лектуатьного управління фірмами, у формуванні етапу управління знання­ми тощо. У сфері інформаційної культури ще не все зрозуміло щодо таких структурних компонентів: цілі, принципи, форми, зміст, методи та інше.

Підсумовуючи огляд першого питання, можна визна­чити, що інформаційна діяльність:

по-перше, має важливе значення для функціонування суспільства, роз­витку економіки, культури, науково-технічного прогресу тощо;

по-друге, розвивається в полівекторному її використанні на різних щаблях функціонування держави;

по-третє, має багато невирішених науково-методичних проблем і пот­ребує подальших досліджень для їхнього розв'язання;

по-четверте, є базою для аналітичної роботи в сучасних умовах.