Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
INNOVATsIYi_metodu4ka-1.doc
Скачиваний:
91
Добавлен:
17.02.2016
Размер:
376.83 Кб
Скачать

Інноваційна діяльність і науково-технічний прогрес

1. Характер розвитку суспільства

Характер розвитку може бути застійний, еволюційний, революційний та мобілізаційний.

При застійному характері розвиток майже відсутній.

При еволюційному характері розвиток здійснюється послідовно в результаті поступового формування і закріплення необхідних соціально-економічних факторів без цілеспрямованого втручання людини.

Революційний характер розвитку проявляється в технологічних проривах, що характеризуються принципово новими технологічними процесами і новими принципами функціонування техніки. Він виникає тоді, коли вичерпуються можливості вдосконалення знарядь праці шляхом використання відомих наукових принципів, коли за допомогою існуючих засобів праці сучасні суспільні потреби не можуть бути задоволені.

Мобілізаційний характер розвитку виникає в країнах, економіка яких функціонує відносно відокремлено від світової, де домінують переважно політичні мотиви розвитку, орієнтовані перш за все на укріплення влади і могутності держави. При цьому досягнення такої мети не забезпечується відповідними економічними та соціально-політичними можливостями країни.

За умов мобілізаційного характеру розвитку інновації можуть здійснюватись в господарській системі з врахуванням наступних закономірностей:

  1. Імпульс до оновлення з'являється ззовні, а не як результат внутрішніх процесів.

  1. Нововведення адаптуються до системи, а не навпаки.

  1. Впроваджені нововведення залишаються в локальних межах і не набувають системного характеру.

  1. Форсований перехід від одного жорсткого режиму управління до іншого має характер кардинальних реформ.

  2. Перехід від однієї структури жорстких зв'язків до іншої проходить важко і недетерміновано.

Прикладом здійснення нововведень за умов мобілізаційного характеру розвитку може бути конверсія оборонної промисловості.

2. Форми взаємодії науки і техніки

Існують три форми взаємодії науки і техніки (в залежності від ступеню, характеру і форми виливу науки на розвиток суспільства):

  1. В ХУІІ-ХУШ ст. наука відставала від техніки, йшла за нею, описуючи і пояснюючи природу явищ, що знайшли вже застосування у виробництві. Основними функціями науки були емпірична (збір, накопичення, опис та систематизація фактів) і теоретична (пояснення, узагаль­нення та прогнозування тенденцій, закономірностей). На цьому етапі наука ще не відокремилась від виробництва, а процес накопичення знань - від безпосереднього процесу праці.

  2. На другому етапі - під час промислового перевороту, - наука наздоганяла техніку, вирішуючи завдання паралельно з їх практичною реалізацією. З розвитком машинної індустрії сталося відокремлення науки від виробництва. Винахід став особливим видом праці.

  3. На сучасному етапі не наука орієнтується на техніку, а техніка - на науку. Виробництво, розвиток суспільства ставлять перед наукою завдання, що потребують вирішення. Наука при цьому випереджає техніку, прогнозує і визначає її розвиток. Крім емпіричної та теоретичної, розвивається вища, виробнича функція науки – пошук і обґрунтування шляхів практичного використання наукової інформації, тобто технологічна функція. З відокремленої інформаційної системи наука перетворюється в самостійну підсистему науково-технічного прогресу, результатом котрого стають нововведення.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]