2.4 Теорія прискорення п.Друкера

П.Друкер однозначно пов'язав між собою підприємництво і інноваційну діяльність: «Для успіху підприємництва необхідно тільки дотримуватись обов'язкової умови - воно повинно бути систематизованим і таким, що управляється, спиратися на цілеспрямовану інноваційну політику». В сучасних умовах розвитку інноваційного підприємництва виникла так звана «теорія прискорення», або інноваційного підприємництва. Представники даної теорії, ґрунтуючись на теорії довгих хвиль, розглядають окремо розвиток підприємництва «за західною моделлю» (США). Американське підприємництво розвивається більш високими темпами, воно є більш новаторським, сміливим, ризиковим. Ні одна країна світу не інвестує так багато в новітні інформаційні технології, як США. Тривалість «довгих циклів» в США на 15-20 років коротша, ніж в європейських розвинених країнах. Найвищі темпи розвитку спостерігаються в галузях «третьої хвилі»: комп'ютерна техніка і технології, програмне забезпечення, «культурологічна продукція» (ігри, візуальні ефекти, комп'ютерна анімація; розвиваються за спіраллю з дворічним тактом. Теоретики називають це синдром Силіконової долини, що підтверджує висновки авторів інноваційних теорій і, зокрема, теорії прискорення, про зв'язок інноваційної діяльності і підприємництва, про високу віддачу інвестицій в інноваційну сферу, про необхідність прийняття політики державного сприйняття інноваційному розвиткові суспільства.

2.5 Соціально-психологічна теорія

Соціально-психологічна модель пов'язана з пріоритетом людських відносин в управлінні інноваційною діяльністю. Основне місце в ній посідають проблеми ролі особистості, поведінки, рівень освіти, аналіз соціально-психологічних і організаційно-соціологічних факторів. Для всіх цих теорій основним є виділення певної групи людей як особливих носіїв інновацій. Представниками цієї теорії є Х.Барнет, Є.Вітте, Е.Денісон.

Чільне місце в дослідженнях представників даних теорій відіграє питання про можливість високих темпів інновацій, що вирішує теорія стимуляторів (Е.Вітте). Об'єктом дос­лідження тут є перешкоди, що виникають при впровадженні нововведень. Для їх усунення, згідно даної теорії, необхідно організувати плідну сумісну роботу «владних стимуляторів» (адміністрації) та «кваліфікованих стимуляторів» (фахівців) - свого роду «творчу групу», де фахівці вирішують проблемі створення інновацій, а адміністрація - їх впровадження і усунення всіляких перешкод.

Е.Денісон, шукаючи причини економічного розвитку в процесі накопичення знань, оцінював вплив сукупності таких факторів, як рівень освіти, кваліфікація робочої сили в 40% валового національного продукту.

Таким чином, інновації є рухомою силою економічного розвитку. Вони вдосконалюють виробництво і водночас змінюють сферу обігу. В цьому контексті можна говорити про інноваційну економіку, яка має риси, що відрізняються від традиційної. Ключовими поняттями цього типу економіки є інновації (нововведення).

1. Інновації: терміни і поняття

За слов­ником, термін «Innovation» перекладається з німецької як новизна, нововведення, інновація. Однак самі поняття «новизна» і «нововведення» не тотожні.

Новизна (новація) - це нова продукція (техніка), технологія, що можуть бути кінцевим результатом науково-технічної діяльності, реалізації ідеї, винаходу; метод, що змінює середовище. Новація стає нововведенням з моменту впровадження у виробництво, побут, інші сфери діяльності, - тобто, з моменту використання. Багато новацій, не дочекавшись впровадження, морально старіють, втрачають новизну і свою комерційну привабливість.

Згідно з класичним визначенням, інновація - це не просто нововведення, а нова функція виробництва, «нова комбінація», що означає іншу якість засобів виробництва, яка досягається не шляхом дрібних поліпшень старого устаткування чи наявної організаційної схеми, а дискретно, поруч з ними, через введення нових засобів виробництва чи систем його організації.

Тобто будь-яка інновація є нововведенням, однак не кожне нововведення є інновацією.

В світі поширені два підходи щодо визначення поняття «інновація»:

1. Статичний, де інновація виступає як «інновація - про­дукт», коли вона представляється як результат іннова­ційного процесу у вигляді нової техніки (продукції), технології, нового методу, що впроваджені на ринку;

2. Динамічний, де інновація виступає як «інновація - процес», коли в динаміці розглядається процес впровадження нових виробів, технологій, принципів замість існуючих.

За міжнародними стандартами інновація - це кінцевий результат інноваційної діяльності, що знайшов утілення у вигляді нового або вдосконаленого продукту, впровадженого на ринку, нового або вдосконаленого технологічного процесу, що використовується в практичній діяльності, або в новому підході до соціальних послуг, тобто тут вона розглядається в статичному контексті.

Дуже важко провести межу, де закінчується інноваційна діяльність і де саме її кінцевий результат. Адже процес впровадження ново­введення на ринок вважається завершеним тільки тоді, коли споживач високо оцінить зроблене, буде вважати вироблений товар або послугу цінною стосовно своїх потреб, що прояв­ляється в придбанні продукту, технології тощо. Тобто після впровадження нововведення у виробництво починається його розповсюдження (тиражування), а пізніше - дифузія (роз­повсюдження інновації, що вже освоєна і використовується, до інших господарюючих суб'єктів - в інші країни, в інші системи тощо). При цьому зростає як кількість споживачів інновації, так і кількість її виробників, оскільки при тиражуванні інновація виступає предметом купівлі - продажу. Нові виробники в умовах конкурентного середовища вдоско­налюють споживчі або якісь інші властивості товару. Відповідно, інновація розглядається як процес, який має комп­лексний характер - об'єднує науку, техніку, економіку, підприємництво і управління.

Саме тому інновацію слід розуміти як інноваціювання, і тому можна дати наступне визначення даному терміну: і

Інновація - це комплексний процес, котрий включає в себе створення, розробку, доведення до комерційного використання і розповсюдження нового технічного або якогось іншого рішення (новації), що задовольняє певну потребу.

Інновація в практичній діяльності інтерпретується як процес перетворення потенційного НТП в реальний, втілений в нові продукти та технології. В цьому процесі винахід, наукове знання або ідея набувають економічного змісту. Новація перетворюється на товар і виступає як об'єкт на ринку. На відміну від НТП, інноваційний процес не завершується впровадженням нової техніки у виробництво або доведенням до проектної потужності нової технології. Інноваційний процес має неперервний характер навіть після впровадження, оскільки „з розповсюдженням (дифузією)” новація вдосконалюється, стає більш ефективною, набуває нові споживчі властивості. Це відкриває для неї нові можливості застосування, нові ринки, а відповідно, і нових споживачів, котрі сприймають даний продукт, технологію або послугу як нові саме для себе.