- •1.Поняття культура його походження і розвиток
- •2. Складові частини культури
- •3. Наступність та форми існування культури
- •6. Походження культури. Нерозривність культуро- та антропогенезу. Генеза знарядь праці.
- •7. Культура населення україни в епоху палеоліту
- •8. Виникнення первісного мистецтва
- •9. Неолітична революція. Первинні та вторинні вогнища відтворюючого господарства.
- •10. Культурно-історичні наслідки неолітична революція
- •11. Неоліт на території україни
- •12. Розвиток мистецтва та релігійних вірувань на території україни
- •13. Культура енеоліту. Трипільська культура
- •15. Початок залізного віку на території україни. Культура кіммерійців
- •16. Скіфська культура
- •17.Культура давньогрецьких колоній на території північного причорномор я і криму
- •18. Витоки культури давніх слов ян їх поселення заняття знаряддя праці побут. (матеріальна культура східних слов ян)
- •19. Духовна культура східних слов ян
- •20. Умови формування середньовічної культури київської русі
- •21. Виникнення писемності у словян
- •22. Фольклор та билинний епос київської русі
- •23. Література київської русі. Слово о полку ігоревім
- •24. Давньоруські літописи . Повість минулих літ
- •25. Кам яна архітектура київської русі софійський та успенський собор. Церква параскеви п ятниці
- •26. Монументальний живопис київської русі
- •27. Освіта київської русі
- •28. Іконописання київської русі
- •29. Вплив прийняття християнства на культуру київської русі
- •30. Книгописання та бібліотеки на русі
- •Умови формування української культури др.. Половини хiv – першої половини XVII ст..
- •2.Розвиток ренесансного гуманізму в Україні та його етапи.
- •3.Ю.Котермак, с.Оріховський, п.Русин – видатні діячі гуманізму.
- •4. Вплив реформації на культуру України.
- •5.Матеріальна культура України др.. Половини хiv – першої половини XVII ст..
- •6. Початок книгодрукування в Україні. Іван Федоров та його першодруки.
- •7. Розвиток освіти в Україні в др.. Половини хiv – першої половини XVII ст..
- •8. Утворення і діяльність Острозького колегіуму.
- •9. Утворення і діяльність львівської братської школи.
- •10. Утворення і діяльність Києво-Могилянського колегіуму.
- •11. Література України др.. Половини хiv – першої половини XVII ст..
- •12. Полемічна література України. Іван Вишенський, Стефан Зизаній.
- •13. Архітектура України др.. Половини хiv – першої половини XVII ст.. (оборонні споруди, замки, православні храми).
- •14. Становище освіти на Галичині в др. Пол. XVII – XVIII ст. Львівський університет.
- •15. Розвиток освіти в Гетьманщині, Слобожанщині та Запорізькій Січі Україні в др. Пол. XVII – XVIII ст.
- •16. Діяльність Києво-Могилянської академії.
- •17. Наука в Україні в др. Пол. XVII – XVIII ст. І.Гізель, г.Сковорода, ф.Прокопович, л.Баранович.
- •18.Фольклор (думи і пісні) періоду Гетьманщини.
- •19. Світська література України в др. Пол. XVII – XVIII ст. Козацькі літописи.
- •20. Драма – улюблений вид літератури кінця XVII – XVIII ст. Ф.Прокопович «Володимир».
- •21. Розвиток монументального живопису в Україні в др. Пол. XVII – XVIII ст.
- •22. Розвиток архітектури в Україні в др. Пол. XVII – XVIII ст.
- •23. Українське бароко, його етапи та особливості.
- •24. 1. Пам’ятки українського бароко: і.Григорович-Барський, с.Ковнір, г.Шедель, і.Зарудний, в.Растреллі, Меретин.
- •25. Барокова скульптура в Україні в др. Пол. XVIII ст. (і.Пінзель, а.Осинський, м.Філевич, м.Полейовський).
- •26. Розвиток музики в Україні в др. Пол. XVII – XVIII ст. (м.Дилецький, д.Бортнянський, а.Ведель, м.Березовський)
- •27. Г.Сковорода – видатний діяч української науки.
- •28. Ф.Прокопович – видатний діяч української культури.
- •29. Розвиток станкового живопису в Україні в др. Пол. XVII – XVIII ст. (ктиторський портрет, парсунний живопис, народна картина «Козак Мамай»), д.Левицький, в.Боровіковський, а.Лосенко)
- •30. Іконописання в Україні в др. Пол. XVII – XVIII ст.: і.Конзелевич, п.Казанович.
1.Поняття культура його походження і розвиток
Слово “культура” - латинського походження, яке буквально означало обробку, догляд, поліпшення, обробіток. У класичній давнині воно вперше було зафіксоване в праці Марка Порція Катона “De agri cultura” (ІІІ ст. до н.е.), присвяченій турботам землевласника, який обробляв землю з використанням рабської праці. Турботи відповідали духові часу: автор рекомендував утримувати рабів надголодь, завантажувати їх роботою без міри, щоб втримати від крадіжки і легковажних занять. Господареві наказувалося бути скупим і обачним, не впадати в надмірності і нікому не довіряти.
Поняття "культура" складне і багатогранне. Чимало філософів та інших дослідників давніх і новітніх часів цікавились цим питанням. Саме слово "культура" латин¬ського походження і означає "обробіток", "догляд".
Вперше це поняття вжив видатний римський мислитель, оратор і державний діяч Цицерон (106-43рр. до н.е.). У культурі він вбачав, з одного боку, діяльність по перетворенню природи на благо людини, а з іншого, - засіб удос¬коналення духовних сил людини, її розуму.
Пізніше слово "культура" все частіше починає вжива¬тися як синонім освіченості, вихованості людини, і в цьо¬му розумінні воно увійшло по суті у всі європейські мови. У середні віки поняття "культура" асоціюється з міським укладом життя, а пізніше, в епоху Відродження, з доско¬налістю людини. Нарешті, у XVII ст. слово "культура" на¬буває самостійного наукового значення.
Німецький філософ XVII ст. Й.Рейдер відстоював ідею історичного прогресу людства, пов'язуючи його з розвит¬ком культур. Він підкреслював, що творення і засвоєння набутої людством культури є необхідною умовою станов¬лення людини, її "другим народженням".
Український філософ Г. Сковорода вперше поставив питання про культуру як окремий, незалежний від природи, символічний світ, у якому вищі цінності людського буття, все святе і божественне, розкриваються і побутують у сим¬волічній формі.
Проблема структуризації культури в сучасній науці остаточно ще не розвязана,Більш сталою в культорології є концепція розподілу культурина матеріальну і духовну, однак ряд учених окремо виділяють художньоетичну і політичну сферу людей
2. Складові частини культури
Слово “культура” - латинського походження, яке буквально означало обробку, догляд, поліпшення, обробіток. У класичній давнині воно вперше було зафіксоване в праці Марка Порція Катона “De agri cultura” (ІІІ ст. до н.е.), присвяченій турботам землевласника, який обробляв землю з використанням рабської праці. Турботи відповідали духові часу: автор рекомендував утримувати рабів надголодь, завантажувати їх роботою без міри, щоб втримати від крадіжки і легковажних занять. Господареві наказувалося бути скупим і обачним, не впадати в надмірності і нікому не довіряти.
Поняття "культура" складне і багатогранне. Чимало філософів та інших дослідників давніх і новітніх часів цікавились цим питанням. Саме слово "культура" латин¬ського походження і означає "обробіток", "догляд".
Вперше це поняття вжив видатний римський мислитель, оратор і державний діяч Цицерон (106-43рр. до н.е.). У культурі він вбачав, з одного боку, діяльність по перетворенню природи на благо людини, а з іншого, - засіб удос¬коналення духовних сил людини, її розуму.
Пізніше слово "культура" все частіше починає вжива¬тися як синонім освіченості, вихованості людини, і в цьо¬му розумінні воно увійшло по суті у всі європейські мови. У середні віки поняття "культура" асоціюється з міським укладом життя, а пізніше, в епоху Відродження, з доско¬налістю людини. Нарешті, у XVII ст. слово "культура" на¬буває самостійного наукового значення.
Німецький філософ XVII ст. Й.Рейдер відстоював ідею історичного прогресу людства, пов'язуючи його з розвит¬ком культур. Він підкреслював, що творення і засвоєння набутої людством культури є необхідною умовою станов¬лення людини, її "другим народженням".
Український філософ Г. Сковорода вперше поставив питання про культуру як окремий, незалежний від природи, символічний світ, у якому вищі цінності людського буття, все святе і божественне, розкриваються і побутують у сим¬волічній формі.
Проблема структуризації культури в сучасній науці остаточно ще не розвязана,Більш сталою в культорології є концепція розподілу культурина матеріальну і духовну, однак ряд учених окремо виділяють художньоетичну і політичну сферу людей