4. Вплив реформації на культуру України.

Ідеї реформації були досить помітні в культурі України цього історичного періоду. Реформаційний характер української культури XVIXVIII ст.ст. стверджується як формуванням національної самосвідомості українського народу, так і розглядом людини як однієї з найважливіших цінностей. Реформаційних рух в Україні розгорнувся в той період, коли у Речі Посполитій вже почався наступ контрреформації, тобто рух за припинення поширення протестантизму і його викорінення. В Україні реформація була зумовлена місцевими соціально-економічними і політичними відносинами. В той же час на її ідеологічному забарвленні позначилися тісні культурні взаємини України з Білорусією, а також з Польщею і країнами Західної Європи. В цей період в Україні велася робота по викриттю церкви як захисника інтересів панівних класів, відкиданню церковних догм і обрядів. В міщанських колах поширювалися твори західноєвропейських лютеранських і кальвіністських авторів. Реформація в Україні була також однією з форм опозиції політиці насильного покатоличення і полонізації населення. З цією метою серед православних поширювалися протестантські переклади Біблії, кальвіністський “Катехізис” Симона Будного, збірки протестантських проповідей. Ідеї Реформації та гуманізму, що розвивались на українському ґрунті відіграли певну роль у боротьбі прогресивної суспільної думки України проти залишків середньовічної схоластики, ортодоксальної церковної догматики, розвитку української національної політики.

5.Матеріальна культура України др.. Половини хiv – першої половини XVII ст..

Пам’ятки архітектури цього періоду можна поділити на три основні види ─ житла , оборонні споруди і культові будови . З житлових будинків сільського типу цього періоду до наших днів не збереглося жодної пам’ятки . Для будівництва житла в Україні використовували будівельний матеріал з дерев ─ переважно з дуба , граба , та іншої деревини . У середині і ззовні хати здебільшого розмальовували орнаментом із зразків української природи , птахів , риб . Одвірки , наличники вікон , внутрішні сволоки хати оздоблювали мистецькою різьбою . Розмір хати , як вважають , визначався числом членів родини . Хата поділялась на житлове приміщення і комору , яка відокремлювалась від житлового приміщення сіньми . Сіни були здебільшого без стелі , покривались спільною з хатою і коморою покрівлею ─ солом’яним дахом . Будівництво кам’яних замків було поширене переважно на Правобережжі Дніпра , на Поділлі , Волині , у Галичині , Буковині і Закарпатті . Зáмки в Україні виникали поступово , в міру поширення тут панування литовських і польських феодалів , зміцнення влади місцевих магнатів , а також у зв’язку з будівництвом міст як центрів ремесла і торгівлі . Міста вимагали захисту від нападу татар , турків та інших загарбників . Вони разом із зáмками феодалів були оборонними центрами цілих областей . Третім видом пам’яток архітектури цього періоду були культові будови , що найкраще зберегли український народний архітектурний стиль ─ т.з. зрубні храми ХV-ХVІІ ст. В українському культовому будівництві панівним типом церков були тридільні безкупольні та трибаштові дерев’яні храми .