- •1.Поняття культура його походження і розвиток
- •2. Складові частини культури
- •3. Наступність та форми існування культури
- •6. Походження культури. Нерозривність культуро- та антропогенезу. Генеза знарядь праці.
- •7. Культура населення україни в епоху палеоліту
- •8. Виникнення первісного мистецтва
- •9. Неолітична революція. Первинні та вторинні вогнища відтворюючого господарства.
- •10. Культурно-історичні наслідки неолітична революція
- •11. Неоліт на території україни
- •12. Розвиток мистецтва та релігійних вірувань на території україни
- •13. Культура енеоліту. Трипільська культура
- •15. Початок залізного віку на території україни. Культура кіммерійців
- •16. Скіфська культура
- •17.Культура давньогрецьких колоній на території північного причорномор я і криму
- •18. Витоки культури давніх слов ян їх поселення заняття знаряддя праці побут. (матеріальна культура східних слов ян)
- •19. Духовна культура східних слов ян
- •20. Умови формування середньовічної культури київської русі
- •21. Виникнення писемності у словян
- •22. Фольклор та билинний епос київської русі
- •23. Література київської русі. Слово о полку ігоревім
- •24. Давньоруські літописи . Повість минулих літ
- •25. Кам яна архітектура київської русі софійський та успенський собор. Церква параскеви п ятниці
- •26. Монументальний живопис київської русі
- •27. Освіта київської русі
- •28. Іконописання київської русі
- •29. Вплив прийняття християнства на культуру київської русі
- •30. Книгописання та бібліотеки на русі
- •Умови формування української культури др.. Половини хiv – першої половини XVII ст..
- •2.Розвиток ренесансного гуманізму в Україні та його етапи.
- •3.Ю.Котермак, с.Оріховський, п.Русин – видатні діячі гуманізму.
- •4. Вплив реформації на культуру України.
- •5.Матеріальна культура України др.. Половини хiv – першої половини XVII ст..
- •6. Початок книгодрукування в Україні. Іван Федоров та його першодруки.
- •7. Розвиток освіти в Україні в др.. Половини хiv – першої половини XVII ст..
- •8. Утворення і діяльність Острозького колегіуму.
- •9. Утворення і діяльність львівської братської школи.
- •10. Утворення і діяльність Києво-Могилянського колегіуму.
- •11. Література України др.. Половини хiv – першої половини XVII ст..
- •12. Полемічна література України. Іван Вишенський, Стефан Зизаній.
- •13. Архітектура України др.. Половини хiv – першої половини XVII ст.. (оборонні споруди, замки, православні храми).
- •14. Становище освіти на Галичині в др. Пол. XVII – XVIII ст. Львівський університет.
- •15. Розвиток освіти в Гетьманщині, Слобожанщині та Запорізькій Січі Україні в др. Пол. XVII – XVIII ст.
- •16. Діяльність Києво-Могилянської академії.
- •17. Наука в Україні в др. Пол. XVII – XVIII ст. І.Гізель, г.Сковорода, ф.Прокопович, л.Баранович.
- •18.Фольклор (думи і пісні) періоду Гетьманщини.
- •19. Світська література України в др. Пол. XVII – XVIII ст. Козацькі літописи.
- •20. Драма – улюблений вид літератури кінця XVII – XVIII ст. Ф.Прокопович «Володимир».
- •21. Розвиток монументального живопису в Україні в др. Пол. XVII – XVIII ст.
- •22. Розвиток архітектури в Україні в др. Пол. XVII – XVIII ст.
- •23. Українське бароко, його етапи та особливості.
- •24. 1. Пам’ятки українського бароко: і.Григорович-Барський, с.Ковнір, г.Шедель, і.Зарудний, в.Растреллі, Меретин.
- •25. Барокова скульптура в Україні в др. Пол. XVIII ст. (і.Пінзель, а.Осинський, м.Філевич, м.Полейовський).
- •26. Розвиток музики в Україні в др. Пол. XVII – XVIII ст. (м.Дилецький, д.Бортнянський, а.Ведель, м.Березовський)
- •27. Г.Сковорода – видатний діяч української науки.
- •28. Ф.Прокопович – видатний діяч української культури.
- •29. Розвиток станкового живопису в Україні в др. Пол. XVII – XVIII ст. (ктиторський портрет, парсунний живопис, народна картина «Козак Мамай»), д.Левицький, в.Боровіковський, а.Лосенко)
- •30. Іконописання в Україні в др. Пол. XVII – XVIII ст.: і.Конзелевич, п.Казанович.
25. Кам яна архітектура київської русі софійський та успенський собор. Церква параскеви п ятниці
Новий етап розвитку монументальної архітектури на Русі репрезентують насамперед будівлі ансамблю “міста Ярослава” в Києві. Якщо побудовані за Володимира Святославича кам’яні споруди витримані в строго візантійських традиціях, то вже за Ярослава Мудрого давньоруська архітектура набуває і достатньо виявлених національних рис. Це засвідчує такий шедевр архітектури першої половини ХІ ст., як Софійський собор (1037 р.). Був вироблений новий тип монастирського храму, який поширився згодом по всій Русі й став особливо характерним для ХІІ ст. Першим його зразком був Успенський храм Печерського монастиря (1078 р.) Він становив собою хрещату шестистовпну будівлю, увінчану однією банею. Зі сходу нефи завершувалися гранчастими апсидами, із заходу стояв нартекс — притвор, над яким розташовувалися хори. Усередині храм був оздоблений фресками і мозаїками, різьбленими шиферними плитами, по фасаду - декором із плінфи.
церква параскеви п ятниці За даними археологічних обстежень 1978 року, первинна споруда була зведена в період від кінця XIII до першої половини XIV століття[1]. Просторова структура характерна для будівель романського стилю. Суттєво перебудована після пожежі 1623 року. Тоді ж була збудована і вежа над притвором, що початково мала оборонне призначення.
26. Монументальний живопис київської русі
Одне з найдавніших досягнень художньої культури Київської Русі – мистецтво мозаїки. Технологія створень мозаїк була досить складною. Спочатку на стіну накладали перший підготовчий шар , на нього накладали другий, на який наносили контури зображення. Потім накладали третій шар, швидко покривали зображення фарбами, доки розчин не закам’янів вдавлювали в нього кубики різнокольорової смальти. Смальту варили в спеціальних посудинах (тиглях), домішуючи в розплавлене скло барвники – свинець, мінеральні фарби тощо. Потім розливали на відшліфовану поверхню, а коли вона застигала – кололи на кубики. Кубики робили різного розміру – з маленьких викладали обличчя, руки, ступні ніг, з більших – одяг, тло, предмети.
27. Освіта київської русі
Поширення освіченості відбувалося в тісному зв'язку із зміцненням держави, впровадженням християнства. Під час князювання Володимира Великого були створені перші державні школи, в яких вчилися діти знаті. Набір в школи, як свідчить літопис, здійснювався примусово, оскільки справа була нова, незнана і добровольців було мало. Y Стародавній Русі школи були двох видів. У одних, при монастирях, готували церковнослужителів. У них викладали читання, письмо, спів, богослов'я. Школи вищого типу, для “дітей кращих людей”, давали, крім того, знання з філософії, риторики, граматики. Найпоширенішим, очевидно, було індивідуальне навчання. Багато представників привілейованих верств були знайомі не тільки з елементарною грамотою. Князі, бояри, дружинники, не кажучи вже про книжників, володіли іноземними і древніми мовами.
28. Іконописання київської русі
Давньоруська держава, прийняла християнство з Візантії, а потім взагалі поглинулась у візантійську культуру. Форма, тематика і зміст давньоруського мистецтва тісно пов’язані з релігією, їх покликанням було – зосередити думки й почуття людини на неземному, вічному. Cтворюючи образ Божої Матері, зображаючи Страшний суд або події з життя Христа, майстер-іконописець намагався поринути в таємниці минулого й майбутнього світогляду, розділити добро та зло, знайти сенс особистісного існування. Треба пам’ятати, що ікона – це не просто малюнок чи картина, це – особливий витвір мистецтва. Ще в давні часи іконний образ прагнув наблизитись до першообразу, тобто володів такою ж повнотою знань про надприродний Божественний світ, що й Священне писання. Тому художник повинен був дотримуватись прийомів іконографії, яка гарантувала вірність зображеного Священному переказу та соборному досвіду Церкви. Ікона відстань й різницю між вищим світом й земним буттям. Ікони писалися на дошках: у Візантії – на важких кипарисових, на Русі – на липових та соснових. Дерево було на Русі доступним та дешевим матеріалом. Зверху дошку покривали левкасом ( від грецьк. “леукос” – “білий”) – крейдовим ґрунтом. Потім наносили контури малюнка, на якому писали фарбами. Яєчний жовток був у іконописців засобом розтирки фарб, саме тому вони були стійкими й яскравими. Зверху ікону покривали оліфою (від грецьк. “олієфа” –“мазь”,”олія”) – речовина на основі олії, що утворює плівку. Ця плівка захищала живопис від вологи й пошкоджень. У давні часи олифою користувались замість лаку.