30. Іконописання в Україні в др. Пол. XVII – XVIII ст.: і.Конзелевич, п.Казанович.

В живопису України XVII ст. значне місце займала іконографія і церковне різьблення. До цього періоду належить безліч зразків майстерно різьблених іконостасів і окремих зображень. Чудовий іконостас був зроблений у відбудованому в першій пол. XVII ст. Успенському соборі Києво-Печерського монастиря. Богородчанський іконостас  у Скиті Манявському в Галичині, автором якого є видатний маляр і різьбяр, Іов Кондзелевич. Величним творінням був іконостас Рогатинської церкви та інших пам’яток різьбярства і живопису, якими були прикрашені і архітектурні споруди сіл України. Характерною рисою української іконографії XVII ст. було те, що вона зберегла традиції живопису Київської Русі. Зразків портретного живопису XVII ст. збереглося до наших днів небагато, але ми знаємо про них з великої кількості письмових джерел. Найдавніші світські портрети відомі нам насамперед з малювання у церквах, іноді поряд з іконами є зображення Ярослава Мудрого, жіночої і чоловічої частини його родини в Київській Софії та ін. Давня іконографія лягла в основу пізнішого портретного живопису. В українському церковному живопису ми можемо назвати три головні види портретів: 1) портрети фундаторів і матеріальних утримувачів церков; 2) портрети вотивні (від слова вота або пожертвування; 3) посмертні портрети на надгробах.

Йов Кондзеле́вич (*1667, Жовква — †1740) — український ієромонах, іконописець. Народився у 1667 р. в м. Жовкві, а помер близько 1740 р. В молоді літа Кондзелевич переїхав на Волинь, до самої смерті жив у Луцьку (де він, можливо, викладав у братській школі), а головним чином — у Білостоцькому монастирі, який засновано у 1636 р. луцьким земельним писарем Семеном Гуревичем Воютинським. До XVIII ст. цей монастир вважався оплотом православ'я і був єпископською резиденцією. При монастирі існувало училище для дітей. І все ж, основним його заняттям Кондзелевича був іконопис, хоча є намагання приписати йому ряд портретів. Одним із найпершим твором митця вважають фрагменти іконостаса Білостоцького монастиря, що складаються із зображень шести апостолів та ікони «Успіння». У 1695 р. Кондзелевич виконує кіот для Загоровського монастиря із зображеннями «Іоакима та Анни», «Трійці», «Хрещення», «Мучениці Варвари», «Архідиякона Стефана». В 1698—1705 рр. він на чолі групи іконописців працював над іконостасом для Скита Манявського. У цьому іконостасі, відомому тепер під назвою богородчанського, згідно з підписами та манерою письма, Кондзелевичу належать великі намісні образи «Успіння» та «Вознесіння», архангелів Михаїла та Гавриїла на дияконських дверях, «Тайної вечері», «Розп'яття», «Христа і Никодима», «Христа з самаритянкою». Намісні образи Христа й Богородиці Кондзелевич підправляв. У 1722 р. художник брав участь у роботі над іконостасом для Загоровського монастиря, де його пензлю, на думку Бориса Возницького, належить дияконські двері, ікони «Різдво Богородиці», «Введення Христа» та «Нерукотворний спас». У 1737 р. майстер створив свою останню роботу «Розп'яття» для Луцького монастиря.