
- •1.2. Класифікація ринків
- •2.1. Сутність інфраструктури товарного ринку
- •2.2. Суб'єкти інфраструктури товарного ринку
- •2.3. Проблеми розвитку
- •3.1. Маркетингові посередники
- •3.2. Види торгових посередників
- •3.3. Організатори переміщення товарів
- •3.4. Агентства з надання маркетингових послуг
- •3.5. Кредитно-фінансові організації
- •4.1. Поняття торгівлі і товароруху
- •4.2. Сутність, функції
- •5.1. Класифікація підприємств оптової торгівлі
- •5.2. Підприємства
- •5.3. Підприємства з обмеженим циклом обслуговування
- •6.1. Поняття товарного складу
- •6.2. Устаткування для зберігання товарів
- •6.3. Підйомно-транспортні машини і пристрої
- •6.4. Технологічний процес з розміщення, зберігання і відбору товарів на складі
- •7.1. Сутність транспортно-експедиційних операцій підприємства оптової торгівлі
- •7.2. Порівняльна характеристика різних видів транспорту
- •7.3. Залізничний транспорт
- •7.4. Відвантаження товарів зі складу
- •7.6. Відвантаження товарів зі складу для їх перевезення автотранспортом
- •8.1. Вибір постачальників
- •8.2. Комерційні зв'язки підприємства оптової торгівлі і порядок укладення договору
- •8.3. Договір купівлі-продажу товарів у межах України
- •8.3. Договір купівлі-продажу товарів у межах України
- •8.4. Зовнішньоекономічний договір (контракт)
- •8.5. Аналіз виконання постачальниками договірних зобов'язань
- •8.6. Оцінка ефективності торгово-посередницької діяльності
- •9.3. Національний комплекс «Експоцентр України»
- •9.4. Виставкова діяльність Торгово-промислової палати України
- •9.5. Аукціони
- •9.6. Оптові продовольчі ринки
- •10.1. Магазин як основний вид роздрібної торговельної мережі
- •10.2. Магазин самообслуговування
- •10.3. Заклади (підприємства) громадського харчування
- •10.4. Вагон-ресторан як пересувний заклад громадського харчування
- •10.5. Дрібнороздрібна торговельна мережа
- •Задача 1
- •Показники для визначення соціально-економічної ефективності непродовольчого магазину «мрія» після переходу на самообслуговування
- •Задача 2
- •11.1. Історія створення
- •11.2. Поняття товарної біржі та її функції
- •11.3. Порядок створення товарної біржі
- •11.4. Органи управління і підрозділи товарної біржі
- •12.1. Предмети і суб'єкти лізингу
- •12.2. Права та обов'язки лізингодавця
- •12.3. Права та обов'язки лізингоодержувача
- •13.1. Поняття персонального продажу і торгового агента
- •13.2. Формування та управління мережею торгових агентів
- •Додатки
- •2. Права та обов'язки сторін
- •2.1. Обов'язки Виконавця:
- •2.2. Обов'язки Замовника:
- •3. Порядок розрахунків
- •6. Термін дії договору
- •Типовий договір
- •1. Предмет договору
- •2. Умови перевезень
- •3. Порядок розрахунків
- •4. Відповідальність сторін
- •5. Термін дії цього договору та юридичні адреси сторін
- •План перевезень вантажів автомобільним транспортом
- •План роботи
- •План перевезень вантажів автомобільним транспортом
- •Разовий договір №
- •Правила роздрібної торгівлі продовольчими товарами
- •1. Загальні положення
- •2. Продаж хліба і хлібобулочних виробів
- •4. Продаж круп, макаронних виробів, борошна, крохмалю, цукру та кухонної солі
- •5. Продаж м'яса і м'ясопродуктів
- •6. Продаж молока, молокопродуктів та яєць
- •7. Продаж риби і риботоварів
- •8. Продаж безалкогольних та слабоалкогольних напоїв
- •Правила роздрібної торгівлі непродовольчими товарами
- •1. Загальні положення
- •Обмін товарів та усунення недоліків протягом гарантійного терміну
- •2. Продаж швейних, трикотажних, хутряних, овчинно-шубних товарів та головних уборів
- •3. Продаж текстильних товарів
- •4. Продаж взуття
- •5. Продаж електропобутових товарів
- •6. Продаж телерадіотоварів
- •7. Продаж товарів побутової хімії, мінеральних добрив та засобів захисту рослин
- •8. Продаж меблів
- •9. Продаж товарів для фізичної культури, спорту, туризму
- •10. Продаж лісоматеріалів та будівельних матеріалів
- •11. Продаж парфумерно-косметичних товарів і туалетного мила
- •12. Продаж галантерейних товарів
- •Шканова Олена Миколаївна інфраструктура товарного ринку
3.4. Агентства з надання маркетингових послуг
До агентств з надання маркетингових послуг належать маркетингові центри і рекламні агентства, які допомагають товаровласнику виконувати аналітичну і збутову функції.
Маркетингові центри посідають особливе місце в інфраструктурі товарного ринку. Основними їх функціями є:
дослідження певних товарних ринків;
пошук надійних постачальників і оптових покупців;
порівняльний аналіз маркетингової діяльності конкуруючих підприємств;
проведення опитувань керівників, спеціалістів підприємств з питань маркетингу;
проведення опитувань населення;
оцінювання можливості виходу виробника на зарубіжні то варні ринки.
Маркетингові центри мають власні банки даних або за певну плату користуються банками даних інших організацій та установ.
Залежно від потреб клієнтів маркетингові центри можуть мати панелі респондентів, постійні або тимчасові кореспондентські мережі в різних областях України.
В Україні послуги з питань маркетингу надають державні науково-дослідні установи, наукові сектори вищих навчальних закладів, підприємства різних форм власності (приватні, колективні), які спеціалізуються на маркетингових дослідженнях, структурні підрозділи великих рекламних агентств, підприємств оптової торгівлі, об'єднань підприємств різних галузей народного господарства, торгово-промислові палати, їнформаційно-комерцій-ні центри та інші організації.
Рекламне агентство— це підприємство, що надає послуги з виробництва і/чи розповсюдження реклами клієнтів-рекламодавців з використанням їх фінансових коштів і матеріальних засобів.
Рекламне агентство, пов'язане з рекламодавцем і розповсюджувачами реклами договірними відносинами, одержує винагороду з однієї та іншої сторони.
Рекламне агентство може виступати як виробник реклами і як розповсюджувач реклами.
Рекламні агентства умовно поділяються на дві групи:
з повним циклом послуг;
спеціалізовані з надання окремих видів послуг.
До першої групи належать агентства, що здійснюють дослідження, планування, творчу діяльність, виробництво рекламних засобів, а також надають послуги нерекламного характеру, зокрема, забезпечення паблик рилейшнз, розробку товарного знака, упаковки, організацію виставок і виставок-продажів, презентацій тощо.
Останнім часом у рекламному бізнесі намітилася тенденція до спеціалізації рекламних агентств. Спеціалізовані рекламні агентства функціонують як у сфері виробництва, так і розповсюдження реклами (наприклад агентства, що надають поліграфічні послуги та їх розповсюдження поштою). Спеціалізованими є також агентства, які працюють при певних засобах масової інформації (телебаченні, радіо).
До основних функцій рекламних агентств належать:
створення рекламної продукції за замовленнями рекламо давців;
розробка планів комплексних рекламних кампаній та інших рекламних заходів;
розміщення замовлень у засобах масової інформації та кон троль за їх виконанням;
співробітництво з виробниками реклами (студіями, реклам ними комбінатами, позаштатними фахівцями з реклами);
розрахунки з рекламодавцями, виробниками і розповсюджу вачами реклами відповідно до укладених договорів та їх виконання.
Послуги рекламних агентств оплачуються у вигляді комісійних і гонорарів. Припустимо, при розміщенні реклами в засобах масової інформації агентство одержує 15 %-ну знижку. Воно купує для рекламодавця рекламну площу на суму 10 тис. грн. Журнал виставляє агентству рахунок на 8,5 тис. грн (10 тис. грн мінус 15 %), а агентство виставляє рекламодавцю рахунок на всю суму (10 тис. грн) і залишає собі 1,5 тис. грн комісійних. Якби рекламодавець купував рекламну площу самостійно, він заплатив би ті ж самі 10 тис. грн, оскільки знижки надаються тільки рекламним агентствам, в яких зацікавлені засоби масової інформації.
Система оплати послуг агентств у вигляді комісійної винагороди має істотний недолік, пов'язаний з небажанням агентств займатися дрібними замовленнями. Ось чому все більшого поширення набуває оплата у вигляді гонорарів чи комбінації комісійних і гонорарів, а деякі великі рекламодавці прив'язують гонорари агентства до ефективності проведених рекламних кампаній. На Заході тільки 35 % фірм платять агентствам комісійні.
Типова організаційна структура рекламного агентства включає шість відділів:
1. Творчий відділ поєднує текстовиків, художників, фахівців- графіків, режисерів, редакторів та ін. Вони генерують ідеї рекла много звернення і знаходять правильні шляхи їхнього просуван ня до споживача. Керує відділом арт-директор. На творчий відділ покладаються такі функції:
створення різних видів рекламних засобів;
узгодження створених рекламних засобів з рекламодавцем.
2. Відділ виконання замовлення (або відділ зв'язків із замовни ками). До складу відділу входять робочі групи, що представля ють інтереси замовників у своєму агентстві. Виконавців (контак- терів), які входять до робочих груп, закріплюють за конкретною категорією замовників (виробничі підприємства, оптовики, роз дрібні підприємства, банки, страхові компанії тощо). Це дає змо гу враховувати специфіку рекламодавців, масштаби і географію здійснення рекламних заходів, підтримувати контакт із замовни ками.
Від роботи цього відділу безпосередньо залежать загальні результати діяльності рекламного агентства. Він виконує такі функції:
• пошук замовник-рекламодавців; Ф укладення договорів;
4 передача замовлень до інших відділів агентства;
• контроль виконання замовлень від початку створення до їх реалізації.
3. Відділ дослідження і розвитку виконує такі функції:
вивчення товарних ринків;
аналіз рекламної діяльності конкурентів рекламодавця;
оцінка можливостей (ресурсів) рекламодавця;
виявлення особливостей товару, що рекламується, та його різновидів;
аналіз каналів товароруху, організації та методів продажу;
планування реклами.
У цьому відділі мають працювати маркетологи, фахівці, котрі можуть розробляти анкети, формувати вибірки, обробляти й ана-Іізувати статистичну, експертну інформацію, здійснювати спеці-Ільнї вибіркові спостереження і експерименти, знають психоло-чю покупця, можуть розрахувати економічний ефект і ефектив-іість реклами.
Виробничий відділ займається безпосереднім виготовленням рекламних носіїв. До його складу можуть входити підрозділи з їиробництва друкованої реклами, радіореклами, телевізійної ре- спами тощо. У невеликих рекламних агентствах цього відділу ^Іоже не бути, а замовлення на виробництво реклами виконують Іа підставі договорів з іншими підприємствами й організаціями їй рекламними агентствами.
Як і будь-яке інше підприємство, рекламне агентство має бухгалтерію і адміністративно-господарський відділ.
В агентстві повинна бути постійно діюча художня рада. До ї складу зазвичай входять головні фахівці агентства і сторонні фахівці у сфері реклами та мистецтва, художники, науковці тощо. 3,о її функцій належить оцінка і затвердження рекламних матері- Ілів з урахуванням думки представника рекламодавця.
При встановленні взаємин між учасниками рекламного процесу найбільш правильною є договірна форма. Перш ніж рекламодавець вирішить укласти договір з рекламним агентством, йому Іеобхідно правильно вибрати агентство. Фахівці у сфері реклами зважають, що великі фірми-замовники віддають перевагу вели-сим рекламним агентствам, а для невеликих фірм більше підходять звичайні агентства.
Відсоткові ставки за надані послуги можуть дуже коливатися і різних агентствах. Втім, варто пам'ятати, що низькі розцінки — де важливий, але не основний критерій вибору, тому що гарна зобота завжди коштує дорого.
Поточна взаємодія рекламодавців і рекламних агентств може будуватися за трьома основними напрямками:
рекламодавець диктує агентству, що, як і коли Іреба зробити;
рекламодавець зовсім не вникає в те, що і як робить реклам не агентство за його дорученням;
рекламодавець і рекламне агентство працюють спільно, шу кають загальні рішення.
У першому варіанті, якщо реклама не досягне поставленої мети, агентство має право зняти з себе відповідальність за невдалу рекламу, з огляду на те, що воно виступало як технічний виконавець «чужих» ідей.
У другому варіанті рекламодавець ризикує своїми коштами, виділеними на рекламу свого товару, тому що реклама може не досягти поставленої мети. Це зумовлюється тим, що рекламне агентство не завжди може розробити і здійснити грамотну рекламну програму без участі рекламодавця, використання його професійних знань щодо властивостей товару.
Третій варіант є найбільш прийнятним, тому що він дає змогу спільно використовувати досвід фахівців рекламодавця і рекламного агентства при розробці і проведенні програми, спрямованої на рекламування конкретних товарів.