2.3. Проблеми розвитку

Найважлівіше місце в інфраструктурі товарного ринку України посідають підприємства оптової і роздрібної торгівлі.

До моменту лібералізації економічних відносин оптова тор­гівля України становила досить потужну, стабільну та єдину в

територіальному плані структуру. Розрив господарських зв'язків, загальний спад виробництва і нестача товарних ресурсів в умовах скорочення платоспроможного попиту населення призвели до руйнування оптової ланки. Підприємства оптової торгівлі через оренду з викупом були приватизовані, а їх нові власники вишу­кували напрямки і шляхи одержання прибутків. У результаті цьо­го оптові підприємства втрачали свою спеціалізацію, порожні приміщення здавалися в оренду і суборенду. Великі оптові під­приємства з потужною матеріально-технічною базою, які раніше використовували регіональні потенціали промисловості, пере­творилися на універсальні «товарні готелі» без спеціалізації.

У порівнянні з 1991 р. кількість складів оптової торгівлі в Україні скоротилася на 1/5. Зараз на ринку працюють переважно невеликі підприємства. Середня площа одного складу в оптовій торгівлі становить близько 700 кв. м. Невеликі обсяги закупівель, обмежений асортимент товарів не забезпечують ритмічного по­стачання в роздрібну торговельну мережу товарів у достатньому асортименті. До того ж, на шляху від виробника (імпортера) до підприємств роздрібної торгівлі товар кілька разів перепродуєть­ся без складської переробки, що невиправдано збільшує його роздрібну ціну.

На деформацію розвитку підприємств оптової торгівлі протя­гом більш ніж десяти років впливали такі чинники:

• відсутність інвестицій в реконструкцію старих і будівництво нових складів з прогресивними технологіями;

• нестача обігових коштів для закупівлі товарів у зв'язку з по­ ширенням практики товарного кредиту (з відстрочкою платежів);

• непомірне зростання цін на технологічне устаткування, під­ йомно-транспортні механізми і транспортні засоби;

• низький рівень механізації складських операцій.

З наведених причин оптова торгівля і досі не забезпечує по­вною мірою виконання своїх функцій, основними з яких є пере­творення виробничого асортименту в торговий, своєчасне поста­чання товарів у роздрібну торговельну мережу в оптимальних обсягах і достатнього асортименту, оцінка кон'юнктури товарних ринків, маркетингове обслуговування виробників і роздрібних підприємств, стримування зростання роздрібних цін.

Проте в сучасних умовах ряд чинників впливають на розвиток підприємств оптової торгівлі цілком позитивно, особливо в останні роки. До цих чинників належать:

• підйом економіки України і нарощування обсягів виробниц­ тва вітчизняними виробниками;

• розвиток міжнароднолї торгівлі, постачання імпортних то­ варів;

• збільшення власників дрібнороздрібної мережі (малих під­ приємств, підприємців);

• розширення виробничого асортименту товарів та його онов­ лення;

• збільшення кількості дрібних товаровиробників, які не мають можливості самостійно постачати товари в роздрібну мережу;

• ускладнення прямих господарських зв'язків за схемою «ви­ робник — роздрібний торговець», у результаті чого виробник за­ цікавлений в просуванні своїх товарів через оптову ланку;

• визначення виробниками своєї спеціалізації, яка територіа­ льне віддаляє їх від районів споживання.

Перехід на ринкові відносини сприяв формуванню системи організаторів оптового обороту, до яких належать виставки, оптові ярмарки, аукціони, товарні біржі, оптові продовольчі рин­ки. Головним завданням цих суб'єктів є створення умов для за­купівель і продажу оптових партій товару. Поява і функціону­вання організаторів оптового обороту обумовлені як інтересами виробників, яким необхідна надійна і ритмічно функціонуюча система збуту товарів, так і інтересами підприємств роздрібної торгівлі, зацікавлених у побудові своєї системи безперервного товаропостачання.

Останніми роками українські та іноземні фірми проявляють великий інтерес до роздрібної торгівлі, її привабливість полягає в тому, що вона є завершальною ланкою у просуванні товарів від виробника до споживача, і тому за рахунок грошової виручки від продажу товарів можна швидше відшкодовувати свої витрати і отримувати прибуток.

У 90-х роках роздрібною торгівлею почали займатися вироб­ничі та оптові підприємства, створюючи власні фірмові магазини. Проте загальна кількість магазинів роздрібної торгівлі в Україні мала тенденцію до стрімкого скорочення. Так, протягом 1999-2002 рр. їх кількість зменшилася з 121 тис. до 67 тис., або майже в 2 рази.

Також намітилася тенденція до зменшення розміру магазинів в усіх областях України. Середній розмір торгової площі магази­ну на початок 1991 р. становив 94 кв. м, а на початок 2003 р. -68 кв. м. У промислових областях магазини крупніші, ніж у захі­дних регіонах, де роздрібна мережа традиційно відрізнялася не­великими площами.

Таке скорочення роздрібної мережі є наслідком зменшення рі­вня реальної заробітної плати, появи безробіття, поширення пла­тного навчання і медичного обслуговування, підвищення плати за комунальні послуги та Інших чинників, що призвели до скоро­чення платоспроможного попиту на товари широкого споживан­ня. Це підтверджується даними статистики: у 2002 р. обсяг роз­дрібного товарообороту в Україні у співставлених цінах 1990 р. зменшився майже на 60 %.

З переходом на ринкові відносини роздрібною торгівлею по­чали займатися не тільки підприємства, а й фізичні особи, зареєс­тровані як підприємці. В умовах нестачі первісного капіталу під­приємцям набагато легше відкрити власний кіоск, палатку або інший пункт дрібнороздрібного продажу товарів і робити на цьому бізнес. На відміну від виробничого підприємництва не треба залучати великі фінансові, матеріальні і трудові ресурси, налагоджувати складний технологічний процес для виробництва конкурентоспроможної продукції. Однак в Україні протягом 1991— 2002 рр. кількість кіосків і палаток зменшилася з 25 до 23 тис.

Підприємці віддавали перевагу торгівлі на роздрібних ринках, кількість яких за той самий період збільшилася з 1,6 до 2,9 тис. Роздрібні ринки приваблювали підприємців як місця концентра­ції потенційних покупців і відносно низькою вартістю організації торгівлі порівняно з орендованими приміщеннями і площами в магазинах. Втім, і досі не зникає проблема якості торговельного обслуговування, дотримання санітарних норм і правил, пожежної безпеки та ін.

До проблем роздрібної торгівлі, вирішення яких сприятиме її розвитку, належать:

• складні процедури одержання дозвільних документів в орга­ нах державного контролю;

• незнання і порушення правил продажу товарів і гарантійно­ го обслуговування;

• низький контроль за якістю товарів, які надходять у роздрі­ бну мережу від виробників і підприємств оптової торгівлі;

• застаріла матеріально-технічна база роздрібної мережі та роздрібних ринків, особливо в сільській місцевості;

• порушення правил розміщення торгових точок уздовж доріг, що змушує пішоходів виходити на проїжджу частину, заважаючи руху транспорту;

• самовільне захоплення ринками охоронних зон під високо­ вольтними лініями, проїжджої частини доріг у приватному жит­ ловому секторі та ін.;

• «вулична» торгівля та її негативні наслідки як для покупців, так і для підприємств роздрібної торгівлі;

• фальсифікація товарів;

• згортання роздрібної мережі в сільській місцевості, трудно- доступних і малонаселених районах;

• високі ціни і низька якість продукції підприємств громадсь­ кого харчування, розташованих у навчальних закладах.

Питання для самоперевірки

1. Дайте визначення інфраструктури товарного ринку.

2. Визначте роль інфраструктури товарного ринку для економіки України.

3. Що таке «суб'єкти Інфраструктури товарного ринку»?

4. За якою ознакою суб'єкти інфраструктури товарного ринку поділяються на активні й непрямі?

5. Наведіть приклади активних і непрямих суб'єктів ін­ фраструктури товарного ринку.

6. Дайте порівняльну характеристику підприємств опто­ вої і роздрібної торгівлі.

7. Яким суб'єктам товарного ринку надають послуги орга­ нізатори оптового обороту?

ПРИНЦИПИ Й ОСОБЛИВОСТІ ДІЯЛЬНОСТІ МАРКЕТИНГОВИХ ПОСЕРЕДНИКІВ НА ТОВАРНОМУ РИНКУ

Ключові слова і поняття: маркетингові посередники, торгові посередники, агент, оптовик-консигнатор, ко­місіонер, брокер, експедитор, митний брокер, склад тимчасового зберігання, митний ліцензійний склад, мар­кетинговий центр, рекламне агентство, комерційний банк, страховий агент, страховий брокер.