100. Поняття звільнення від покарання та його види.

Питання амністії та помилування регулюються ст.ст. 85—87 КК,

Амністія — це вид повного або часткового звільнення від покарання та його відбування на підставі закону України про амністію певної, визначеної ним категорії осіб. Закон про амністію оголошується щодо певної категорії осіб, які вчинили злочини до вступу закону в силу, тобто навіть до засудження особи чи розгляду її справи в суді. Законом про амністію особа може бути повністю чи частково звільнена від кримінальної відповідальності чи покарання, або передбачено заміну покарання чи невідбутої частини покарання більш м'яким.

Повна амністія передбачає повне звільнення від кримінальної відповідальності чи покарання, передбаченої законом про амністію категорії осіб, часткова -— часткове звільнення від відбування призначеного покарання, а умовна поширюється на діяння, вчинені до певної дати після оголошення амністії, за умови обов'язкового виконання до цієї дати вимог, передбачених законом, і застосовується у виключних випадках.

Помилування — це вид звільнення особи від покарання чи його відбування, яке здійснюється на підставі акта Президента України про помилування щодо індивідуально визначеної в акті особи. На відміну від закону про амністії, акт помилування не має нормативного характеру. Він є персоніфікованим актом одноразового застосування права — щодо конкретного засудженого. Актом про помилування може бути встановлено наступне: повністю або частково звільнено особу від відбування видів основного, крім довічного позбавлення волі, а також додат кового покарання; довічне позбавлення волі може бути замінено на позбавлення волі на строк не менше двадцяти п'яти років (ч. 2 ст. 87 КК); замінено покарання або його невідбуту частину більш м'я ким покаранням; знято судимість. Право подати клопотання про помилування має будь-яка особа, незалежно від того, який злочин вона вчинила і до якої міри покараннязасуджена. Крім того, право подавати клопотання мають також близькі родичі засудженого, захисник, громадські організації тощо.

101. Звільнення від покарання у зв’язку із втратою особою суспільної небезпечності.

1. Відповідно до ч. 4 ст. 74 КК особа, яка вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості, може бути за вироком суду звільнена від покарання, якщо буде визнано, що з урахуванням бездоганної поведінки і сумлінного ставлення до праці цю особу на час розгляду справи в суді не можна вважати суспільне небезпечною. Таке звільнення особи від покарання має місце при констатації судом того, що вона вже не є суспільне небезпечною, а відтак, що до неї недоцільно застосовувати кримінальне покарання. Тому оцінка судом особи винного відіграє тут вирішальну роль.

Для визнання особи такою, що більше не вважається суспільне небезпечною, необхідно констатувати, що після вчинення нею злочину вона поводилася бездоганно і сумлінно ставилася до праці. Це повинно мати місце протягом відносно тривалого часу. Тільки в цьому разі можна говорити про формування в особи позитивних стійких навичок і установок, які б свідчили про її виправлення і недоцільність відбування нею покарання.

При цьому суд ураховує три обов'язкові обставини:

а) особа вчинила злочини невеликої або середньої тяжкості;

б) особа після вчинення злочину поводилася бездоганно і сумлінно ставилася до праці;

в) на час розгляду справи в суді особу не можна вважати суспільне небезпечною.

2. Бездоганна поведінка означає, що особа не тільки не вчинювала будь-яких протиправних діянь, а й сумлінно виконувала різноманітні обов'язки (фахові, службові, цивільні, військові, сімейні і т. ін.), додержувалася загальновизнаних норм поведінки в суспільстві.

3. Під сумлінним ставленням до праці розуміється відповідальне та позитивне ставлення винного до роботи, підвищення освітнього рівня і кваліфікації в будь-якій сфері і т. ін.

Звільнення від покарання у разі втрати особою суспільної небезпечності застосовується тільки судом.