66. Затримання особи, що вчинила злочин.

Відповідно до частини 1 статті 38 дії потерпілих та інших осіб безпосередньо після вчинення злочину спрямовані на затримання особи, яка вчинила злочин і доставлення її відповідним органом влади, якщо при цьому не було допущено перевищення заходів необхідних для затримання особи.

Підстави для затримання є лише тоді, коли особа вчинила злочин. За її відсутності може постати питання про статтю 146.

Умови правомірності при затриманні особи, що вчинила злочин:

• Кінцева мета затримання: доставлення особи, що вчинила злочин органам влади. Найближча мета: позбавити особу особистої волі, чим забезпечити припинення його подальшої злочинної поведінки.

• Час затримання необмежений.

• Особа яка може бути затримана – це особа, яка вчиняє або вже вчинила злочин. При затриманні уявного злочинця вирішується питання за правилами уявної оборони.

• Характер дій: активний, позбавлення особистої волі особи, а також заподіяння йому шкоди у разі потреби.

• Своєчасність затримання: затримання здійснюється безпосередньо під час вчинення злочину або по «гарячим слідам».

Затримання особи не пов’язане безпосередньо із заподіянням злочинцю шкоди. Така шкода може бути заподіяна за необхідності. Якщо така шкода заподіюється без належних підстав, то виникає питання про кримінальну відповідальність такої особи.

Ч.1 ст.38 встановлює: «Не визнаються злочинними дії потерпілого та інших осіб безпосередньо після вчинення посягання, спрямовані на З. особи, яка вчинила злочин, і доставлення її відповідним органам влади, якщо при цьому не було допущено перевищення заходів, необхідних для З. такої особи».

Правомірне З. злочинця потерпілими або іншими особами - це насильницькі дії, спрямовані на короткострокове позбавлення волі особи, яка вчинилазлочин, з метою доставлених її органам влади, якщо ці дії викликані необхідністю З. і відповідають небезпечності вчиненого посягання і обстановці З. злочинця.

Підставою З. служить очевидне для потерпілих або інших осіб злочинне посягання на правоохоронювані інтереси. З. особи за відсутності такої підстави може свідчити про незаконність дій і тягнути за собою відповідальність за ст. 146 як за незаконне позбавлення волі.

Дії потерпілих та інших осіб визнаються правомірними, якщо вони мали своєю метою З. злочинця і доставлення його органам влади. КК регулює З. лише злочинця, а не інших правопорушників, тобто З. особи, яка вчиняє або вже вчинила злочинне посягання. 

Дії потерпілих або інших осіб, пов'язаних із позбавленням злочинця особистої волі, а також заподіянням йому (у разі потреби) шкоди збігаються з фактичними ознаками об'єктивної сторони деяких злочинів. З. може бути вчинене лише в момент або безпосередньо після вчинення злочинного посягання (ч.1 ст.38).

При затриманні злочинця, пов'язаним із заподіянням шкоди його життю, здоров'ю або майну, має значення кількість осіб з обох сторін, вік, фізичні сили, озброєність злочинця і громадянина, а також всі інші умови, що у своїй сукупності свідчать про відсутність реальної можливості затримати злочинця без заподіяння йому шкоди.

Застосовані до нього в кожному випадку насильницькі заходи повинні мати визначені межі, які залежать від відповідності шкоди, що заподіюється, небезпеці посягання і обстановці З. злочинця. Перевищення меж заподіяння шкоди злочинцю при його затриманні - це умисне заподіяння йому тяжкої шкоди, яка явно не співрозмірна або знебезпечністю вчиненого посягання, або з обстановкою З. злочинця (ч.2 ст.38). Перевищення заходів, необхідних для З. злочинця, тягне за собою відповідальність лише в двох випадках, спеціально передбачених у ст.118 та ст.124.