8. Поняття закону про кримінальну відповідальність, його джерела.

Закон про кримінальну відповідальність – це правовий акт, що має вищу юридичну силу, приймається ВРУ або всеукраїнським референдумом і містить кримінально-правові норми, що ґрунтуються на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права, які встановлюють підстави і принципи кримінальної відповідальності, визначають які суспільно-небезпечні діяння є злочинами і які покарання, а також інші заходи кримінально-правового характеру належить застосувати до осіб винних у їх вчиненні.

Кримінальне право України відображене в кримінальному законодавстві, яке складається з кримінальних законів, зведених у Кримінальний Кодекс України. (5 квітня 2001, вступив в дію 1 вересня 2001)

Відповідно до статті 3 ККУ, законодавство України про кримінальну відповідальність становить ККУ.

Основні ознаки закону про кримінальну відповідальність:

1. Базується на Конституції України та загальновизнаних принципах та нормах міжнародного права.

2. Приймається ВРУ або всеукраїнським референдумом.

3. В ньому сформульовані завдання, підстави та принципи кримінальної відповідальності, встановлено які суспільно-небезпечні діяння визнаються злочинами, які покарання можуть підлягати застосуванню до осіб, що їх вчинили.

4. Виконує основну функцію охорони суспільних відносин від злочинних посягань.

5. Виконує регулятивну функцію, приписуючи відповідним органам і службовим особам, за наявності законних підстав, звільняти від кримінальної відповідальності і покарання, осіб, що їх вчинили.

6. Виконує превентивну (попереджувальну) функцію.

7. Є єдиними джерелом кримінального права.

8. Відповідно до частини 3 статті 3, злочинність діяння, а також його караність та інші кримінально-правові наслідки визначаються тільки ККУ.

9. Застосування закону про кримінальну відповідальність за аналогією заборонено.

9. Структура закону про кримінальну відповідальність.

Кримінальний кодекс поділяється на Загальну і Особливу частини.

Норми загальної частини дають кримінально-правові поняття, визначають завдання, чинність кримінального закону, стадії вчинення злочину, співучасть у злочині та інші положення, які стосуються кримінальної відповідальності і покарання.

Складається з 15 розділів та 108 статей.

Розділи в загальній частині поділяються на підставі окремих інститутів кримінального права.

Особлива частина визначає суспільно-небезпечні діяння і покарання за їх вчинення.

Складається з 20 розділів та 339 статей.

Підставою поділу особливої частини на розділи є родовий об’єкт певної групи злочинів.

Норма особливої частини пожаліється на диспозицію і санкцію.

Диспозиція – це частина норми, особливої частини ККУ, яким визначається конкретне злочинне діяння та описуються його ознаки.

Види диспозиція:

1. Проста диспозиція – називає злочин, не розкриваючи його ознак (ст. 119).

2. Описова диспозиція – розкриває характерні ознаки того чи іншого злочину (ст. 187).

3. Відсилочна диспозиція – має посилання на інші статті або частини статей ККУ (ч. 2 ст. 107).

4. Бланкетна диспозиція – відсилає для встановлення змісту норми до інших нормативних актів, які належать до інших галузей права (ст. 286).

Санкція – це структурна частина статті, яка встановлює вид і розмір покарання за злочин вказаний у диспозиції.

Види санкції:

1. Відносно-визначена санкція – передбачає конкретній вид покарання і встановлює його нищу та вищу межі (позбавлення волі від 2 до 5 років).

2. Альтернативна санкція – передбачає не один, а два або більше видів покарань.