44. Оцінка економічної ефективності ринку олігополії

Чи є олігополія ефективною ринковою структурою? Значне місце займають дві різні точки зору на економічні наслідки олігополії.

Традиційна точка зору полягає в тому, що, оскільки олігополія близька за структурою до монополії, слід вважати, що вона діє приблизно так само. Перед усім дослідники звертають увагу на те, що, оскільки крива попиту на продукцію олігополіста завжди має спадний характер, то для нього ціна та граничний доход ніколи не збігаються. Можна впевнено сказати, що олігополіст завжди обирає таке співвідношення „ціна-обсяг”, яке містить обсяг менший, а ціну вищу, ніж на конкурентному ринку. Особливо це властиве для таємної змови та ціноутворення за методом „витрати плюс”

Олігополіст отримує екон. прибуток не тільки у короткостроковому, а й у довгостроковому періоді. Це пов’язано з існуванням досить вагомих бар’єрів для вступу в галузь, нехай і не настільки важких для подолання як при чистій монополії, але які все таки обмежують вступ у галузь нових конкурентів.

На думку деяких економістів, олігополія є навіть менш бажаною, ніж чиста монополія, по тій простій причині, що чиста монополія частіш за все регулюється державою, щоб зменшити зловживання ринковою владою, а неофіційна таємна змова між олігополістами може дати в результаті ціни і обсяг виробництва, подібні до тих, які дає чиста монополія, хоча при цьому зберігається видимість конкуренції кількох незалежних фірм. Існує інша точка зору на роль олігополії в екон. системі, яку свого часу обґрунтували, яка полягає в тому, що крупні олігополістичні фірми з ринковою владою необхідні для досягнення бистрих темпів НТП.

Прихильники традиційної точки зору мають контраргументи, вони вважають, що олігополісти мають стимул до того, щоб заважати нововведенням та стримувати технічний прогрес. Велика корпорація бажає максимізувати прибуток використовуючи весь свій капітал. Нащо розробляти і впроваджувати новий продукт, коли успіх нового продукту приведе до морального зносу всього обладнання, призначеного для виробництва існуючого продукту. Яка точка зору є більш правильною, дослідження дали двоякі результати. Єдність лише в тому, що гігантські олігополісти не є джерелом НТП.

45. Попит на ресурси відповідно до теорії граничної продуктивності.

Ринки факторів виробництва – це ринки, на яких в результаті взаємодії попиту та пропозиції формуються ціни на працю, капітал і природні ресурси у формі з/п, % доходу та ренти.Криві попиту на фактори виробництва похило спрямовані вниз, так само як і криві попиту на готові товари. Проте, на відміну від споживчого попиту на товари і послуги, попит на фактори є похідним попитом від готових товарів. Ресурси задовольняють споживачів не прямо, а побічно, через виробництво товарів і послуг. Для аналізу попиту на фактори виробництва, припустімо, що фірма виробляє продукцію, користуючись двома ресурсами: капіталом С і працею L, які можна придбати відповідно за ціною r (вартість капіталу) та w (рівень заробітної плати).

Припустимо також, що фірма має своє устаткування і в короткостроковому періоді вирішує, скільки робочої сили їй найняти, тобто чи дасть прибуток найом додаткових робітників. Найом кожного додаткового робітника виправдовує себе, якщо додаткова виручка від продукції, виробленої додатковим робітником, перевищує вартість його праці. Додаткова виручка від додаткової одиниці праці називається вартісним граничним продуктом. Вартісний граничний продукт (MRP) – це приріст валового доходу в зв’язку з використанням додаткової одиниці ресурсу:

де: TR – зміна доходу, а L – зміна кількості ресурсу (праці).

Коли фірма наймає додаткового робітника, то одержує приріст у випуску продукції (граничний продукт - МР), при продажі якого буде мати приріст доходу, тобто вартісний граничний продукт – це граничний продукт у грошовому виразі. Згадаємо: , . → → MRP = MP  MR

Доки МRР перевищує рівень з/п, фірмі слід наймати додаткові одиниці робочої сили. Якщо вартісний граничний продукт менший від рівня з/п, фірмі слід звільняти робітників. Лише тоді, коли вартісний граничний продукт дорівнюватиме з/п, фірма матиме таку кількість робочої сили, яка максимізує прибуток. Отже фірма найме таку кількість робітників, при якій вартісний граничний продукт праці дорівнюватиме ставці зарплати – МRР = w.

Оскільки умовою за якою фірма наймає робітників є: МRР = w, то можна стверджувати, що крива вартісного граничного продукту є кривою попиту окремої фірми на ресурс.

Мал. 7.1. Вартісний граничний продукт.

Кожна точка на кривій МRР (мал. 7.1) показує кількість робітників, яку найняла б фірма при кожній можливій ставці заробітної плати.