41. Конкурентні ринки ресурсів. Попит на ресурси коли один чинник є змінним ( короткий період).Цілі та обмеження фірми. Чинники, які визначають попит на ресурси. Умови, за якими фірма збільшує попит, припиняє збільшувати попит, позбавляється від зайвих ресурсів.

Похідний попит на ресурси в умовах досконалої конкуренції.

Як і на ринку товарів і послуг, організація ринку факторів виробництва може варіювати від досконалої конкуренції до чистої монополії. В залежності від конкретної моделі ринку буде змінюватися рівноважна ціна і рівноважна кількість того чи іншого фактора виробництва.

Розгляд конкретних ситуацій доцільно починати з аналізу ринку досконалої конкуренції як базової абстрактної моделі. Отож, весь аналіз ведеться в рамках досконалої або чистої конкуренції, коли підприємство в ролі і продавця, і покупця ніяк не може вплинути на ціну ні свого продукту, ні придбаних ресурсів. Можна сказати – це початковий пункт всієї теорії граничної продуктивності, який лежить в основі пояснення ринків ресурсів і їх ефективного використання.

Конкурентний ринок факторів виробництва (ринок досконалої конку-ренції) (competitiwe resource market) – ринок, де є багато продавців і багато покупців і при цьому жоден з них не може істотно вплинути на ціни факторів виробництва. На цьому ринку можуть виникнути дві ситуації:

1. Фірма купує ресурси на конкурентному ринку і продає свою продукцію також на конкурентному ринку;

2. На досконало конкурентному ринку ресурсів покупцем виступає фірма, яка є монополістом або олігополістом на ринку готової продукції.

Слід зазначити, що основними умовами конкурентного ринку ресурсів є:

• велика кількість продавців і покупців ресурсів;

• окремий продавець або покупець не може впливати на ціну факторів виробництва (бо продавець реалізує незначний обсяг ресурсів, а покупець споживає тільки невелику частину обсягу пропозиції);

• всі продавці і покупці факторів виробництва є ціноодержувачами;

• продавці та покупці можуть вільно увійти на будь-який ринок і так само вільно вийти з нього;

• мобільність факторів виробництва (з одного напрямку використання до іншого, з одного регіонального ринку на інший);

• вільний доступ до ринкової інформації.

Розгляд конкурентного ринку факторів виробництва розпочнемо зі з’ясування поняття попиту та пропозиції. Попит фірми на фактори виробництва має спільні риси для всіх видів ресурсів, тоді як пропонування кожного з ресурсів має свої специфічні особливості. Закон попиту так само справедливий для ринку ресурсів, як і для ринку готової продукції: чим вищою є ціна ресурсу, тим меншим, за всіх інших рівних умов, буде обсяг попиту на нього.

Ресурси задовольняють потреби виробника не безпосередньо, а опосередковано. Тому попит на будь-який ресурс залежить від продуктивності ресурсу при створенні товару. Таким чином, попит на ресурси є похідним попитом.

Похідний попит – попит на виробничий ресурс, який залежить від попиту на продукт, при виробництві якого він використовується. Похідний характер попиту на ресурси означає, що стабільність попиту на будь-який ресурс залежатиме від:

а) продуктивності ресурсу в процесі створення блага;

б) ринкової вартості або ціни блага, виробленого за допомогою цього ресурсу.

Ресурс, що є високопродуктивним для виробництва блага, яке високо цінує суспільство, користуватиметься великим попитом, тоді як малопродуктивний ресурс має обмежений попит.

Формування попиту на ресурси зазнає впливу багатьох специфічних факторів, пов’язаних насамперед з похідним характером попиту.

Першим кроком до теорії попиту на ресурси є визначення обмежень, що стоять перед фірмами. До них належать:

• виробнича технологія, яку фірма обирає для виробництва продукції;

• попит на товари та послуги, який визначає попит на ресурси;

• співвідношення продуктивності та ціни ресурсу.

Розглянемо зміст цих обмежень та базові категорії, які використовуються маржиналістами для аналізу ринку факторів виробництва:

1. Технологічні обмеження можуть бути подані у вигляді граничного фізичного продукту, коли існує один змінний ресурс.

Граничний фізичний продукт – приріст загального продукту в натураль-них одиницях у результаті збільшення використання якого-небудь ресурсу на одну додаткову одиницю, за сталої величини інших факторів виробництва.

2. Оскільки попит на виробничий ресурс є похідним, то фірма повинна розраховувати виручку від продажу продукції, що вироблена за допомогою додаткових ресурсів.

Грошова вартість додатково виробленого продукту, створеного додатковою одиницею виробничого фактора, називається доходом від граничного продукту. За умов досконалої конкуренції, оскільки ціна дорівнює граничному доходу, дохід від граничного продукту дорівнює ціні, помноженій на граничний продукт:

MRPi = MRi x P для кожного фактора виробництва,

де MR – граничний продукт (marginal produkt);

Р – ціна в умовах досконалої конкуренції;

MRi – граничний продукт від фактора і.

Зміна доходу, який отримують у результаті продажу додаткової одиниці продукції, називають граничною доходністю цього ресурсу або грошовою формою граничного продукту.

Отже, граничний продукт у грошовому виразі (marginal revenue) – додатковий дохід, одержаний від застосування додаткової одиниці ресурсу.

3. Третє обмеження, яке повинна враховувати фірма при визначенні кількості споживання кожного ресурсу – це граничні витрати ресурсу.

Граничні витрати на ресурси (MRC) – це величина, на яку зростають сукупні витрати при збільшенні залучених ресурсів на одиницю:

MRC = ∆ ТС / ∆L

Оскільки виробник купує ресурси на конкурентному ринку, то ціни на них залишатимуться незмінними і не залежатимуть від кількості залучених ресурсів. Граничні витрати ресурсу дорівнюють його ринковій ціні:

MRC = P

Існує право використання ресурсів – правило рівності – умова для досягнення оптимального обсягу застосування кожного ресурсу. Фірма повинна зіставляти величину граничного доходу, одержаного від використання додаткової одиниці кожного ресурсу з витратами на придбання цієї одиниці ресурсу.

MRP = MRC

Фірма виробляє продукт до того часу, поки не зрівняються її граничні доходи з граничними витратами від виробництва додаткової одиниці продукції.

MR = MC

Підприємство не купує фактори, які не відшкодовуються. Воно максимізує прибуток, збільшуючи застосування будь-якого фактора доти, доки дохід від граничного продукту (MR) цього фактора перевищує додаткові видатки (МС – marginal cost) на цей фактор.

MR > MC

Коли змінюються ціни на ресурси, фірми намагаються змінити організацію і технологію виробництва так, щоб менше використовувати фактори, на які збільшились ціни і навпаки.

Існує зворотна залежність між ціною на ресурс та кількістю ресурсу, що купується. Вона представлена кривою попиту на виробничі ресурси окремої фірми (рис. 9.1).

Ц іна

виробничого

ресурсу

D₁

D

D₂

Кількість виробничого ресурсу

Рис. 9.1. Крива попиту на виробничі ресурси

Сама побудова кривої попиту на ресурс грунтується безпосередньо на двох взаємопов’язаних факторах – продуктивності ресурсу і ринковій ціні на продукт, який виробляється за допомогою цього ресурсу. Вона може пересуватися на графіку праворуч, що буде означати зростання попиту, якщо – ліворуч, то це відповідатиме його зменшенню.

Зрушення кривої попиту на ресурс – зміна попиту на ресурс, обумовлена дією нецінових факторів (детермінант). Розглянемо детальніше фактори, які можуть причинити такі зміни, і які впливають на формування кривої попиту на фактори виробництва не тільки фірми, але й галузі, а також економіки в цілому. Звичайно криві попиту на відповідні ресурси для кожної фірми матимуть свій нахил та своє положення на графіку. Ці фактори ми розглянемо детальніше в наступному питанні.

42. Конкурентні ринки ресурсів. Попит на ресурси коли всі чинники є змінними ( довгостроковий період). Умови, за якими підприємець збільшує попит на працю і на капітал.

При зниженні заробітної плати фірма збільшує попит на робочу силу.

Відомо також, що збільшувати кількість робітників при незмінній кількості обладнання можна до певної точки, після якої починається нестача виробничих потужностей. Запровадження додаткових потужностей викличе зростання граничної доходності праці, що призведе до зростання попиту на працю.

Розглянемо це з допомогою графіку:

Попит на робочу силу, коли всі фактори є змінними

При тарифній ставці 20 доларів за годину фірма пред'являє попит на 100 годин праці - точка А на кривій MRPL.

Як зміниться попит на робочу силу, якщо погодинна тарифна ставка зменшиться до 15 доларів? Як це вплине на попит на інші ресурси?

Якщо тарифна ставка впаде, гранична доходність від продукту праці буде більше ціни праці, фірма буде наймати додаткових робітників. Але для них потрібні додаткові матеріальні ресурси. Фірма збільшує попит на капітал.

Зі зростанням кількості капіталу зростає гранична продуктивність праці, крива MRPL зрушиться праворуч і займе стан MRPL1, фірма пред'явить попит на 140 одиниць праці

Висновки:

- Попит на ресурс визначається попитом на продукцію, вироблену з допомогою даного ресурсу. Тому все, що впливає на попит на продукцію фірми, впливає і на попит на ресурси.

- Еластичність попиту на продукт за ціною.

Якщо попит на продукт еластичний за ціною, еластичним буде і попит на ресурс. ( наведіть власні приклади).

- Еластичність попиту на ресурс визначається часткою даного ресурсу в загальних виробничих витратах.

Вартість вугілля - значна частка в витратах при виробництві тепла, електроенергії. При зростанні цін на вугілля, зростає ціна електроенергії, тепла, це призводить до зниження попиту на ці ресурси ( шукають інші, замінники), а тому зменшується попит на вугілля.

- За іншими рівними умовами попит на ресурс тім еластичніше, чим легше цей ресурс замінити іншим.

Вугілля можна замінити газом чи іншим видом палива.

- Еластичність пропозиції інших ресурсів.

- Попит на ресурс залежить від змін в технологіях.

При переході на ресурсозберігаючі технології скорочується попит на газ, вугілля, метали.

43. Еластичність попиту на ресурси. Фактори еластичності.

Еластичність попиту на ресурс – реакція попиту на ресурс у відповідь на дію впливаючих на нього факторів, наприклад, ціни.

Цінова еластичність попиту на ресурси залежить від таких факторів:

1. Еластичності попиту на готову продукцію. Чим вона вище, тим більш еластичним буде попит на ресурси, якщо нееластичним стає попит на товар, то і менш еластичним стає попит на ресурс. Оскільки крива граничного продукту в грошовому вимірі залежить від ціни на продукт, еластичність попиту на ресурси буде прямо залежати від еластичності попиту на продукт.

2. Легкість ресурсозаміщення. Чим більше існує близьких ресурсів-субститутів, тим вище еластичність попиту на певний продукт, залежність тут пряма. Чим вище технічна можливість заміни одного ресурсу другим, тим еластичніше буде попит на заміщуваний ресурс (бензин – дизельним пальним; зменшення потреби в бензині – при впровадженні більш досконалої технології).

Відзначимо, що стосовно еластичності заміщення ресурсів „Словарь современной экономической теории Макмиллана” містить визначення: „Якщо еластичність заміщення рівна нулю, то фактори виробництва використовуються в незмінному співвідношенні. Якщо еластичність заміщення більше нуля, то це значить, що відношення капітал-праця реагує на зміну відносних цін на ресурси”.

Варто зауважити, що особливу роль у процесі заміщення ресурсів відіграє час. Попит на ресурси в довгостроковому періоді більш еластичний, ніж у короткостроковому, так як збільшуються можливості їх заміщення.

3. Темпи падіння граничного продукту. Якщо граничний продукт праці знижується повільними темпами при збільшенні кількості праці, то і крива попиту на ресурс матиме менший нахил та тенденцію до більшої еластичності і навпаки.

4. Частки витрат на ресурс у загальних витратах. Еластичність попиту залежить від питомої ваги певних ресурсів у загальних витратах виробництва готової продукції. Чим більше загальних витрат припадає на ресурс тим вище еластичність попиту на нього. Попит на ресурс буде менш еластичним, коли витрати на ресурс складатимуть лише невелику частину в загальній сумі витрат.