1.Предмет і завдання курсу історії економічних вчень.

Визначення предмета наука передбачає передовсім чітке окреслення кола тих питань, яка ця наука вивчає.

Першість з – поміж усіх економічних наук належить політичній економії, яка вивчає економічні закони. Політична економія як наука склалась у 17ст. Вона є результатом тривалого історичного розвитку економічної думки, яка зародилась ще в глибокій давнині.

Економічна думка стала принциповою основою формування політичної економії. Історія економічної думки вивчає економічні погляди різних соціальних груп від глибокої давнини до сьогодення, у тому числі й такі, що не склались у певну систему. Складовою частиною цього загального курсу є історія економічних учень, її предметом є історія економічних поглядів, але тільки тих, що склались у певну систему, певне вчення.

Отже, історія економічних учень є поняттям вужчим, ніж поняття «історії економічної думки». А історія політичної економії, у свою чергу, є основою історії економічних учень.

Предметом історії економічних учень є вивчення, виникнення і розвитку економічних ідей, течій і шкіл, формування і розвиток економічної науки як особливої системи знань. Вивчаючи історію економічних учень, ми повинні мати на увазі спадкоємність економічних ідей, течій і шкіл та їхню відмінність, детермінізм повноти і глибини висновків з історичних фактів і обставин.

Одна з причин, в силу якої ми повинні навчати історію економічної науки, полягає якраз у тому, що вона є свого роду лабораторією, в якій на великому матеріалі ми вчимося розглядати досягнення економістів – теоретиків.

Таким чином, змістом історії економічної думки є не що інше, як історія наших намагань зрозуміти дію економіки, що ґрунтується на ринкових операціях.

Завдання курсу. Оволодіння економічною теорією потребує знання магістрального шляху розвитку економічної науки. Таке знання допомагає з’ясувати умови виникнення теорії та мотиви її суспільного визнання. Історія економічної думки розкриває процес виникнення економічних категорій, концепцій, теорій, показує їхню спадкоємність і безперервність процесу. Вивчення історії економічної науки потрібне для того, щоб ліпше знати інтелектуальну спадщину, яку нам залишили попередні покоління.

Це знання важливе не лише для оволодіння культурою економічного мислення, а й для розуміння суті сучасних економічних теорій, для їх творчого сприйняття і використання. Розвиток економічної думки – це не тільки безперервне нагромадження й удосконалення економічних ідей. У різні економічні епохи вчені досліджують різні економічні реальності, а економічні ідеї минулого можуть бути не лише ґрунтом для сучасних теорій, а й застереженням від сучасних помилок.

2.Типи господарських систем в історії людства

.На два типи суспільного устрою звертав увагу ще Арістотель. Суспільства Сходу здавна відзначалися сильною централізованою владою і відносною слабкістю приватної влади. Наслідком такого "порядку речей" було рабське ставлення підлеглих до правителів і чиновників. Водночас це забезпечувало певну стабільність держави і державності, які стояли на сторожі досить суворих моральних норм.а) Державний спосіб виробництваДержавний спосіб виробництва і суспільного устрою характеризується централізацією ресурсів, зокрема трудових. Однак через феномен власті - власності вони за допомогою системи відробітку, данини, податей ставлять колишніх вільних общинників у залежне, а часом і рабське становище. Таку систему суспільного устрою і пануючих відносин К.Маркс назвав системою "поголовного рабства". б) Т. зв. "Античний" устрій"Античний" спосіб виробництва здебільшого пов'язують з устроєм громадянської міської общини у Давній Греції. Це був новий - ринковий - тип організації і координації суспільного життя (не слід плутати й змішувати з державним устроєм греків-ахейців, які створили у II тисячолітті до н.е. на Балканах суспільство, подібне до Східних деспотій). Економічна основа "античного способу" - дрібне селянське господарство і незалежне ремісниче виробництво. У цей спосіб спочатку добре вписалося рабовласництво. Лише через століття "приватновласницький" спосіб виробництва було відроджено у Західній Європі. в) Вади обох системСлід відмітити, що кожна із позначених вище систем має свої, так би мовити, генетичні вади. Так, відмітною рисою "централізованих " систем є жорстка регламентація і дисципліна, що перетворює виробника на живе знаряддя праці, обмежує розвиток і потенції основної продуктивної сили суспільства - людини. Інша картина розвитку (з іншими вадами і проблемами) властиві "європейському " шляху. Ця система постійно потерпає від стихії ринку та непередбаченості розвитку.К.Маркс, як відомо, в основу соціально-економічного розвитку людства поклав т.зв. "формаційний підхід". Згідно з цим підходом, усі народи і країни мають пройти 5 суспільно-економічних формацій. Сьогодні доведено, що численні країни Світу за всю свою історію, часто тисячолітню, так і не спромоглися пройти через ті способи виробництва, які їм було "предписано" "формаційною" теорією.