30. Історичні умови виникнення та суть фізіократизму. Основні представники фізіократів ф. Кенне, а. Тюрго.

Класична політична економія як перша наукова школа в історії економічної думки прийшла на зміну меркантилізму в період стрімкого проникнення мануфактурного капіталу у сферу виробництва найбільш розвинутих європейських країн. Завершення епохи первісного нагромадження капіталу, буржуазні революції та прихід буржуазії до влади, бурхливий розвиток підприємництва та ринкова лібералізація економічної політики сприяли подальшому розвитку капіталізму та переміщенню інтересів підприємців зі сфери обігу в сферу виробництва. Теоретико-методологічні особливості становлення та розвитку класичної політичної економії у Франції знайшли відображення у працях групи французьких учених другої половини XVIII ст., які утворили новий напрям економічної думки — школу фізіократів. У назві школи відобразилась її центральна ідея — вивчення основ природного порядку в економіці. Перенесли дослідження зі сфери обігу у сферу виробництва. Засновником та лідером нової школи був Франсуа Кене (1694—1774) («Економічна таблиця»), який заклав підвалини учення фізіократів, сформулював його теоретичні засади та економічну програму. Фізіократи джерелом багатства вважали процес виробництва, але тільки у с/г. Джерелом багатства нації вони вважали не зовнішню торгівлю, а сільське господарство. Фізіократи вважали, що економічні закони мають природний характер, божественне походження і є зрозумілими для усіх. Основу природного порядку вони вбачали в економічній свободі та недоторканості приватної власності. А. Тюрго в концепції «чистого продукту» пояснював отриманий у землеробстві надлишок продукції, що перевищує витрати виробництва. Цей надлишок вважався унікальним даром природи, створеним землею завдяки природній родючій силі. На думку французьких дослідників, отримати цей дар можна лише у сільському господарстві. Відтак лише землеробська праця проголошувалась продуктивною, а джерелом суспільного багатства і процвітання нації вважалось сільське господарство. Всі інші галузі, на думку фізіократів, були не продуктивними. Відповідно до концепції "чистого продукту" фізіократи вперше в історії економічної думки поділили суспільство на класи, взявши за основу економічний критерій: участь великих соціальних груп у створенні та розподілі суспільного багатства. Відтак вони виокремили продуктивний (землероби) та непродуктивний (ремісники, торговці) класи та клас землевласників. Капітал фізіократи поділили на основний і оборотний. Гроші не мають товарного походження. Це лише засіб, що полегшує обмін.

31. Назвіть позитивні та негативні сторони неПу.

Нова́ економі́чна полі́тика (неп) — економічна політика, яка проводилася в Радянських республіках починаючи з 1921 року. Була прийнята весною 1921 року X з'їздом РКП(б), змінивши політику «воєнного комунізму», що проводилася в ході Громадянської війни. Нова економічна політика мала на меті відновлення народного господарства і подальший перехід до соціалізму. Головний зміст НЕП — заміна продрозкладки продподатком в селі, використання ринку і різних форм власності, залучення іноземного капіталу у формі концесій, проведення грошової реформи (1922—1924), в результаті якої рубль став конвертованою валютою. НЕП дозволив швидко відновити господарство, зруйноване Першою світовою і Громадянською війнами. З другої половини 1920-х років ліквідовувалися синдикати в промисловості, з якої адміністративно витіснявся приватний капітал, створювалася жорстка централізована система управління економікою. Сталін і його оточення узяли курс на примусове вилучення хліба і насильницьку колективізацію села. Проводилися репресії проти управлінських кадрів. На початок 1930-х років НЕП був фактично згорнутий. Безперечним успіхом НЕПу було відновлення зруйнованої економіки, причому, якщо врахувати, що після революції Росія втратила багато висококваліфікованих кадрів (економістів, управлінців, виробничників). В той же час, відсутність тих самих висококваліфікованих кадрів стала причиною прорахунків і помилок. Потенціал для подальшого зростання економіки виявився украй низьким. Також суперечливою була ситуація і в селі, де явно гнобилися «куркулі» — найбільш дбайливі і ефективні господарі. У них був відсутній стимул працювати краще. Змусити село збільшувати обсяг виробництва можна було лише переклавши її на колективний спосіб господарювання, що підкоряється централізованому плануванню.

32. Що таке меркантилізм? Які історичні передумови його виникнення? Головні історичні передумови виникнення меркантилізму: поступове витіснення натурального господарства товарним виробництвом, розвиток товарообігу, поглиблення товарно-грошових відносин і розширення торговельних зв’язків; інтенсивний розвиток міжнародної торгівлі, виникнення світового ринку, започатковане великими географічними відкриттями XV-XVI ст.; ліквідація політичної роздробленості у західноєвропейських країнах, бурхливий процес становлення централізованих національних держав, їх утвердження у системі світогосподарських зв'язків, утворення перших колоніальних імперій Нового світу; поглиблення суспільного поділу праці, виникнення мануфактурного виробництва, створення великих підприємств, зорієнтованих на зростаючий ринковий попит та задоволення експортних потреб; розширення сфери діяльності та кардинальна зміна ролі торговельного капіталу, безпосередня участь купців у національній промисловості, поява перших монополістичних об’єднань торговців; розвиток наукового знання, започаткований першою науковою революцією XVI—XVII ст.; посилення прикладного значення наукової діяльності; ліквідація ідеологічної монополії релігійного мислення. Меркантилізм походить від лат. merkari — торгувати, mercantile перекладається з англійської та французької як торговий. Меркантилісти основну увагу приділяють проблемам торгівлі і грошей, протиставляючи їх феодальній економіці та натуральному господарстві. Головні риси меркантилізму: 1)багатство ототожнюється з грошима. А гроші з золотом і сріблом; 2)держава вважається тим багатшою, чим більше грошей вона має; 3) накопичене багатство може бути збільшено за допомогою державної влади від зовнішньої торгівлі або видобутку коштовного дорогоцінного каміння.

33. Що таке фізіократія? Які особливості притаманні вченню фізіократів? Класична політична економія як перша наукова школа в історії економічної думки прийшла на зміну меркантилізму в період стрімкого проникнення мануфактурного капіталу у сферу виробництва найбільш розвинутих європейських країн. Завершення епохи первісного нагромадження капіталу, буржуазні революції та прихід буржуазії до влади, бурхливий розвиток підприємництва та ринкова лібералізація економічної політики сприяли подальшому розвитку капіталізму та переміщенню інтересів підприємців зі сфери обігу в сферу виробництва. Становлення ринкової економіки та поступова реалізація закладеного в ній потенціалу саморегулювання викликали необхідність переоцінки учення меркантилістів щодо шляхів примноження національного багатства та досягнення узгодженої взаємодії економічних суб'єктів, активізувавши розробку наукової теорії ринкового господарювання. Теоретико-методологічні особливості становлення та розвитку класичної політичної економії у Франції знайшли відображення у працях групи французьких учених другої половини XVIII ст., які утворили новий напрям економічної думки — школу фізіократів. У назві школи відобразилась її центральна ідея — вивчення основ природного порядку в економіці. Перенесли дослідження зі сфери обігу у сферу виробництва. Услід за П. Буагільбером фізіократи виступили з різкою критикою принципів меркантилізму та політики кольберизму, спрямованої на розвиток мануфактурного виробництва при повному ігноруванні інтересів сільськогосподарських виробників, які потерпали від збереження феодальних відносин на селі та протекціонізму.

35. Поясніть, чому політику Ф. Рузвельта називають «новим курсом»? На першому місці стоїть сам президент , це людина яка змогла підняти державу із глубокої економічної кризи , підібрати необхідні методи для подолання кожної окремої проблеми , та на скільки це можливо відгородити суспільство від небажаних проблем (у часності війни) . Його методи по своїм принципам не мали нічого важкого . Важливим був підхід до тої чи іншої справи , пошук методів , котрі б підходили до саме цієї проблеми , та задовольнили максимальну кількість людей . Методи боротьби він був змушений знаходити миттєво , бо того вимагав стан держави та її економіка . Отже знайдені методи повинні були підходити , бо на переробку не було часу . Найважливішими звісно ж були перші 100 днів після приходу до влади . У ці дні було закладено основу для подальшої реформи . Мабуть друге місце займає соціальна реформа яка повинна була бути здійсненною , на мою думку , ще задовго до кризи . Але завдяки принципам урядових службовців не була зроблена . Знов таки завдяки президентові , було зроблено законодавчу базу для розвитку цієї галузі . Завдяки цій базі , розвинулись профспілки , які в свою чергу розпочали діяльність по захисту робітників , вплинули на уряд , завдяки чому було встановлено мінімальну заробітну платню та максимальну тривалість робочого дня . Після появи профспілок з’явилась реальна сила , яка могла на законних підставах захищати права робітників . А це дуже важливе досягнення. Ще хотілося б зазначити вагу деяких зовнішньополітичних дій . Хоча деякі дії не схвалювали інші держави та окремі люди , вони були спрямовані насамперед на захист держави в цілому , та кожного громадянина окремо . Також стосовно зовнішньої політики , хотілося б визначити яку роль зіграло визнання Сполученими Штатами СРСР . Налагодження стосунків в деякій мірі пом’якшили відносини між двома великими державами , що в майбутньому зіграло дуже важливу роль . Було заключено договори, націлені на покращення економічних відносин , політичних відносин та в інших напрямках . В економічному напрямку було закладено гарний фундамент для подальшого розвитку взаємовідносин .А взагалі у двох словах це можна охарактеризувати як правильно встановлене законодавство . Правові заходи що було впроваджено під час реформ принесли США багато гарних результатів та правову основу для подальшого економічного та політичного розвитку .

36. Які найбільш відомі ремесла розвивались в Західній Європі? Міста стали осередками промисловості. Найбільш поширені галузі міського ремесла—текстильне виробництво (виготовлення вовняних, льняних і шовкових тканин), виплавка і обробка металів. Серед галузей текстильного виробництва домінувало виготовлення сукна і грубих вовняних тканин. Основними центрами вовняного виробництва в середньовічній Європі були район Фландрії і Флоренція. Шовко-виробництво, запозичене в країнах Сходу, розвивалося в північноіталійських містах і деяких містах Франції (Ліон).Значного розвитку досягло виробництво зброї. Безперервні війни вимагали великої кількості зброї і металічних обладунків (кольчуг, панцирів, щитів, шоломів). Попит на метал зумовив прискорений розвиток металургії. Відбувся перехід від відкритих горнів до закритих печей, які забезпечували високий температурний режим і дозволяли виготовляти залізо із тугоплавких руд. У XV ст. доменні печі мала більшість західноєвропейських країн.Великих успіхів досягла гірнича справа. Найбільш відомими оули альпійські, чеські, надрейнські, французькі, англійські й шведські копальні. Залізна руда мала збут для потреб міського життя і особливо для потреб війська. Соляні копальні були власністю держави і приносили великі прибутки. Характерною рисою середньовічного ремесла була його цехова організація — об'єднання ремісників однієї чи ряду професій в межах міста у спілки — цехи. В умовах політичної нестабільності і залежності від сил природи ремісничі корпорації створювали необхідні умови для професійної діяльності своїх членів, забезпечували їм особисту свободу, права і вольності, взаємодопомогу і захист, оберігали майно. Цех був військовою організацією, що брала участь в охороні й обороні міста і виступала окремою бойовою одиницею міського ополчення. Він мав свою церкву, каплицю чи ікону в церкві, будучи своєрідною релігійною організацією. Кожне ремісниче об'єднання мало свою атрибутику й символіку.

38.Етапи становлення, розвитку феодалізму в ЗахЄвропі.

Феодальних лад, будучи черговим ступенем в поступальному розвитку людського суспільства, виникли в результаті розкладання рабовласницького, а в тих країнах, де не було рабовласницького способу виробництва, що склався, - первісно-громадських буд. Перехід від рабовласницької соціально-економічної формації до феодальної мав прогресивне історичне значення. Феодальні виробничі стосунки з'явилися такою суспільною формою, яка зробила можливим подальший розвиток продуктивних сил. Для феодалізму характерна система експлуатації особисто залежних від феодала безпосередніх виробників матеріальних благ. В умовах цього способу виробництва селяни наділялися землею і мали своє господарство, що забезпечувало поміщиків-феодалів робочою силою.

Хронологічні межі епохи феодалізму охоплюють з 5 – середина 17 ст. Це соцек сис-ма що існувала в Ц., ЗахЄвропі. поширення набуло виділення наступних етапів:

1. раннє середньовіччя - V-IX ст. У цей період з'явилися перші паростки феодалізму: земля концентрувалася біля вищих шарів суспільства, формувався шар залежного селянства, встановлювалися васально-ленні стосунки;

2. високе середньовіччя - Х - XIII ст. Для цього періоду характерні панування доменіальної системи господарювання, феодальна ієрархія, що оформилася, значний розвиток ремесла і торгівлі. Відзначимо, що XIII ст. в Західній Європі з'явилося своєрідним піком в розвитку феодалізму. Аж до XIII ст. повсюдно наголошувався значний економічний підйом, виросли тисячі міст, багато хто з яких добився самоврядності. У них трудилися ремісники сотень спеціальностей, склалися цехи і гільдії. У сільському господарстві виникли важливі удосконалення орних знарядь, відбувалася внутрішня колонізація: розчищання лісів, відкриття пусток, меліорація. Економічний підйом супроводився двух-, трикратним зростанням населення;

3. пізнє середньовіччя - XIV-XV ст. Під впливом товарно-грошових стосунків скорочувалося або повністю зникало доменіальне господарство, йшов активний процес особистого звільнення селянства, розмивалася феодальна ієрархія. У феодальній системі виникли кризові явища, з'явилися елементи раннього капіталізму.

Для феодальної економіки характерні наступні риси:

- панування крупної земельної власності, що знаходилася в руках класу феодалів;

- поєднання її з дрібним індивідуальним господарством безпосередніх виробників - селян, що часто зберігали в індивідуальній власності основні знаряддя праці, худобу, садибу;

- своєрідний статус селян, які не були власниками землі, а були її утримувачами на різних умовах аж до права спадкового користування;

- різні форми і ступінь позаекономічного примусу селян - особиста і поземельна залежність, судове підпорядкування влади феодала, станове неполноправие селянства;

- переважання аграрного сектора над торгівельним і промисловим;

- панування натурального господарства;

- низький в цілому рівень техніки і знань, ручне виробництво, що надавало особливе значення індивідуальним виробничим навикам.