27. Історичні передумови виникнення, сутність і етапи еволюції меркантилізму. Т. Мен, а. Монкретьєн.

Головні історичні передумови виникнення меркантилізму: поступове витіснення натурального господарства товарним виробництвом, розвиток товарообігу, поглиблення товарно-грошових відносин і розширення торговельних зв’язків; інтенсивний розвиток міжнародної торгівлі, виникнення світового ринку, започатковане великими географічними відкриттями XV-XVI ст.; поглиблення суспільного поділу праці, виникнення мануфактурного виробництва, створення великих підприємств, поява перших монополістичних об’єднань торговців; розвиток наукового знання, започаткований першою науковою революцією XVI—XVII ст.; посилення прикладного значення наукової діяльності; ліквідація ідеологічної монополії релігійного мислення. Меркантилізм походить від лат. merkari — торгувати, mercantile перекладається з англійської та французької як торговий. Меркантелісти основну увагу приділяють проблемам торгівлі і грошей, протиставляючи їх феодальній економіці та натуральному господарстві. Головні риси меркантилізму: 1)багатство ототожнюється з грошима. А гроші з золотом і сріблом; 2)держава вважається тим багатшою, чим більше грошей вона має; 3) накопичене багатство може бути збільшено за допомогою державної влади від зовнішньої торгівлі або видобутку коштовного дорогоцінного каміння.Ранній(монетарний) меркантилізм виник ще до ВГВ і був актуальним до кінця XVI ст. Його першою формою було зосередження уваги політики на залученні грошей до країни. Уряд запроваджував суворий контроль за зовнішньою торгівлею, сприяв ввезенню в країну золота й срібних грошей. Тому для раннього меркантилізму характерна теорія грошового балансу, яка ставила 2 завдання: зберегти гроші в країні та залучити якомога більше золота з-за кордону. Представники: Т.Мен, Дж.Ло, Ж.Б.Кольбер, А.Монкретьєн. Для пізнього меркантилізму характерна теорія активного торгового балансу. Вона грунтувалася на таких основних положеннях: джерелом національного багатства є прибуток від зовнішньої торгівлі; держава збагачується тим більше, чим більше експорт товарів переважатиме над імпортом; головними засобами збільшення активного торгівельного балансу країни визначаються: посередницька торгівля, експортні галузі промисловості; недоцільними визнаються заборони вивезення грошей за кордон та обмеження імпорту іноземних товарів.

28. Процес первісного нагромадження капіталу. Первісне нагромадження капіталу в Англії. Його джерела, методи та результати. Такі світові події як ВГВ, утворення колоніальної системи, становлення світового ринку призвели до того, що дрібне товарне виробництво вже не задовольняло дедалі більших потреб у різних промислових товарах. Для того, щоб здійснити перехід від натурального, дрібнотоварного господарства до ринкового товарного виробництва був потрібен збіг кількох умов: 1)звільнення основної маси робітників від особистої залежності; відокремлення робітників від засобів виробництва. 2)концентрація капіталу, переважно в грошовій формі, у руках тих, хто спроможний організувати й управляти великомасштабним товарним виробництвом. 3)наявність ринків постійного збуту продукції. Першим кроком у справі первісного нагромадження капіталу стало юридичне звільнення особи селянина від кріпацтва і ремісника – від цехового порядку і примусу. Другим важливим кроком на шляху організації капіталістичного виробництва був процес нагромадження великих грошових запасів у руках цехових майстрів, фермерів, у купців і лихварів. Основними джерелами нагромадження капіталів стали: 1)зовнішня торгівля, особливо колоніальними товарами; 2)система протекціонізму, державні позики, податки; 3)пряме пограбування колоніальних володінь і залежних земель, колоніальні війни, торгівля рабами, піратство. Процес первісного нагромадження капіталу(ППНК) це історичний процес відокремлення виробника від засобів виробництва, процес примусового позбавлення їх приватної власності й перетворення в бідних продавців своєї робочої сили. Його головною ознакою були розвиток товарно-грошових відносин, становлення ринкової економіки. Період трансформації феодальних відносин у капіталістичні характеризується розвитком ринку. Феодальна залежність селянства зменшується, а через викуп зникає. Розширення масштабів торгівлі супроводжується ліквідацією територіальної замкнутості та обмеженості феодальних вотчин. Формується прошарок мануфактурників.

29. Умови виникнення і загальна характеристика класичної політичної економії. Економічні погляди У. Петті, П. Буагільбера. Класична політична економія як перша наукова школа в історії економічної думки прийшла на зміну меркантилізму в період стрімкого проникнення мануфактурного капіталу у сферу виробництва найбільш розвинутих європейських країн. Завершення епохи первісного нагромадження капіталу, буржуазні революції та прихід буржуазії до влади, бурхливий розвиток підприємництва та ринкова лібералізація економічної політики сприяли подальшому розвитку капіталізму та переміщенню інтересів підприємців зі сфери обігу в сферу виробництва. Класична політична економія виникла в Англії в кінці XVII ст., а у Франції на початку XVIIІ ст. Її основоположниками були В.Петті(Англія) та П.Буагільбер(Франція). Класична школа політичної економії базувалася таких основних принципах:1)суспільство в цілому і його економіка підкорюється дії «природних законів», які відображають наявність у світі загального порядку і не залежать від волі, бажань, поінформованості людей. Вона повинна лише підтримувати порядок і гарантувати свободу. Класики обґрунтували принцип економічної свободи. Особистий егоїзм стає фундаментом загального благополуччя. Така модель поведінки отримала назву «економічної людини». Джерелом багатства суспільства є процес виробництва, а не торгівля. В.Петті використовує такі категорії як гроші, позичковий процент, вексельний курс, податки, земельна рента, монополії та ін. Економічний лад країни він розглядає як «політичне тіло». Використовується термін «природна ціна»(яка є вартістю) і «політична» або «ринкова» ціна(яка визначається попитом і пропозицією). Заробітну плату він розуміє як ціну праці, величина якої визначається вартістю засобів існування. Він прихильник мінімальної заробітної плати, яка б забезпечувала лише фізіологічний прожитковий мінімум, щоб примусити робітників працювати. Процент Петті називає «грошовою рентою» і визначає його як щось похідне від ренти. Його величина залежить від розмірів земельної ренти і кількості грошей в обігу. Буагільбер виділяє ринкову ціну і істинну, що залежить від робочого часу. «Істинна» вартість одного товару визначається іншим товаром, на який витрачено стільки ж робочого часу. Буагільбер розглядає прямий товарообмін. Він – супротивник грошей, які порушують природну рівновагу товарного обміну. Порушення рівноваги, підкреслював він, задушить усе в державі.