20. Основні риси феодального господарства(феодальне помістя, ремісничий цех, торгова гільдія).

Місце людини в суспільстві, як правило, визначалося не її особистими якостями чи заслугами, а походженням: син сеньйора ставав сеньйором, син селянина — селянином, син ремісника — ремісником.Основними формами господарської діяльності були: сеньйорія (феодальна садиба), ремісничий цех, торгова гільдія. В цілому, економіка була аграрно-ремісницькою, що єднає її з господарством стародавніх цивілізацій і дає підставу називати цивілізацію, яка існувала до кінця XV ст., аграрно-ремісничою, а суспільство — традиційним.Розвиток господарства епохи середньовіччя можна поділити на три періоди. У ранньому середньовіччі (V-Х ст.) сформувалися і утвердилися визначальні риси феодального господарства (період генези). ХІ-ХV ст. — період зрілості феодального господарства, внутрішня колонізація, розвиток міст, ремесла і товарного дробництва. У пізньому середньовіччі (XVI — перша половина XVIІІ ст.) зароджується ринкове господарство, з'являються ознаки індустріальної цивілізації. (Про останній період — в наступному розділі).Водночас реформа підготувала умови для розпаду громади, обмежуючи права і обов'язки її членів: звільняла від військової служби, участі в суді, в місцевому управлінні. В часи правління династії Каролінгів (з 751 р.) надання бенефіціїв стало системою. В IХ ст. васальна служба стала спадковою. Бенефіцій перетворився на феод (лен) - основну, найпоширенішу форму землеволодіння доби середньовіччя. Одночасно із зростанням великого землеволодіння селянство потрапляло у все більшу залежність від феодалів, як і рівень їх залежності від сеньйорів. Були поширеними прекарні угоди, відомі з римських часів, згідно з якими аллод вільного дрібного землевласника відчужувався на користь сеньйора чи церкви, а потім повертався селянинові в пожиттеве користування як прекарій (земля, видана на прохання).Характерною рисою середньовічного ремесла була його цехова організація — об'єднання ремісників однієї чи ряду професій в межах міста у спілки — цехи. Таке об'єднання було обумовлене всією системою середньовічних соціально-економічних відносин, феодально-становою структурою суспільства. Серед основних причин їх виникнення слід виділити такі: необхідність згуртування проти об'єднаного розбійницького дворянства, потреба ремісників у спільних ринкових приміщеннях (ремісники були одночасно й купцями), зростання конкуренції з боку сільських ремісників. Ярмарковій торгівлі завдавали великої шкоди безперервні війни. У середні віки розвивалася і сухопутна торгівля. Значною перепоною були розбійницькі ватаги.

21. Основні напрямки господарського розвитку Київської Русі та їх висвітлення в «Повісті минулих літ» та «Руській правді». Перші протодержавні утворення з'явилися задовго до утворення Давньоруської держави. Відомсоті щодо походження її вчені отримали з літописів, передовсім «Повісті минулих літ», перша редакція якої булла створена ченцем Печерського монастиря Нестором близько 1111 р. У «Повісті минулих літ» зазначається, що поляни, деревляни, волиняни та інші слов'янські племена мали певні державні утворення на чолі з князівськими династіями вже у VI-VIII ст. Першою такою династією у полян є рід Кия. У 882 році новгорядський князь Олег здійснив у Києві династичний переворот, усунувши від влади династію Києвичів. Існує 2 версії заснування Київської Русі: 1) Заснування належить варягам – нормандська теорія 2) Заснування належить хазарам або тюркським народам – панктюркська теорія. Київська Русь булла типовою ранньофеодальною державою, в якій завершується становлення феодальних відносин, закладаються основи міцної системи взаємин між державою, феодалами та основним населенням з приводу виробництва продукції, збирання податків, військової служби. Основною формою державних податків спочатку булла данина. Після повстання у Древлянській землі (945), під час якого було вбито князя Ігора, княгиня Ольга законодавчо встановила розмір данини з одиниці обкладання – уроки, які збиралися на погостах. Феодальні відносини у КР ще не були визначальними і ще тривалий час зберігалася міцна патріархальна сусідська громада. Селян на Русі називали смердами. Вони юридично залишалися вільним, але економічно залежали від держави і феодалів. На найнижчому шаблі були раби – «холопи» або «челядь». Повстання залежного селянства зумовили виникнення ряду законів, які увійшли до «Руської правди». Існує 3 основні редакції «РП»: коротка, пространна, скорочена. У цих документах обмежувалася, а потім і відмінялася кровна помста. З прийняттям християнства з’являється ще один значний прошарок суспільства – духовенство. Церква стає великим землевласником.

22. Прогрес світової науки, техніки, технології виробництва в останній третині ХІХ ст. на поч. ХХ ст.. Після завершення промислового перевороту розвинуті країни світу вступають в добу індустріалізації. Вона характеризується структурними змінами в господарстві окремих країн. На основі науково-технічних і технологічних винаходів виникають нові галузі виробництва, модернізуються старі. Збільшується доля промислових підприємств у виробництві валового національного продукту (ВНП) і національного доходу (НД). Під час індустріалізації відбувається концентрація виробництва та капітальні зміни в організації та управлінні виробництвом — виникають монополії, акціонерні товариства. Індустріалізація в розвинутих країнах відбувалася на основі науково-технічної революції. Відкриття в галузі математики, фізики, хімії, інших наук сприяли технічному прогресові, створенню оригінальних машин, механізмів, приладів, які масово запроваджувалися у виробництво. Найважливішим винаходом останньої третини XIX ст. було створення технічної лінії з виробництва, передачі і споживання електричної енергії. Це стало можливим після винаходу динамомашини (В.Сіменс — Німеччина, 1867 р.), генератора електричного струму (Т.Едісон—США, 1883 р.), трансформатора для передачі електричного струму на відстань (1891), електродвигуна. Розпочалася електрифікація виробництва, транспорту і побуту. Парова енергія стала витіснятися електричною. Були винайдені електрична плавильна піч (1877), електричне зварювання металів (1887), електрична залізниця — трамвай (1879), електрична лампа (1886) та багато інших винаходів.. Німецькі винахідники Г.Даймлер і К.Бенц створили автомобіль, який мав видатне техніко-економічне значення. Відкриття в галузі виробництва хімічної продукції (синтетичні барвники, кислоти, фарбувальні, лікарські, парфумерні та інші вироби) дали поштовх для прискореного розвитку хімічної промисловості. Важливі вдосконалення були зроблені в технічній сфері легкої, поліграфічної та інших галузях промисловості. Темпи технічного прогресу були вражаючими, їх результати важко переоцінити. Технічні та технологічні відкриття різко підвищили ефективність праці, почалося масове виробництво товарів, знизилася їх собівартість.