44. Конкурентні ринки ресурсів. Пропозиція праці. Обмеження, ефект доходу та ефект заміщення. Крива пропозиції праці.

Працю пропонують індивіди, домогосподарства. З позиції суб'єктивістської економічної теорії, пропозиція праці індивідом розглядається як вибір між двома благами: вільним часом та придбанням товарів особистого споживання.

Обираючи, індивід спіткається з двома обмеженнями:

1. Тривалість доби.

2. Погодинна ставка заробітної плати, яка визначає купівельну спроможність індивіда.

Як буде поводити себе індивід при підвищенні ставки погодинної оплати - збільшить чи зменшить пропозицію праці?

Вибір визначається тим, який ефект діє сильніше - ефект заміщення чи ефект доходу.

Ефект заміщення: при підвищенні погодинної ставки заробітної плати з'являється стимул замістити частку вільного часу робочим часом - пропозиція праці зростає.

Ефект доходу: якщо індивід вважає, що його потреби достатньо задоволені, або він хоче більше уваги приділяти сім'ї, або вивільнити час для якогось захоплення, він може скоротити пропозицію праці, забезпечивши собі попередній дохід. Тому крива пропозиції праці має своєрідну форму:

Пропозиція праці при збільшенні тарифної ставки

Пропозиція праці

Рівноважна ставка заробітної плати дорівнює граничному доходу від продукту праці MRPL1/

45. Монопсонічні ринки ресурсів. Визначення величини попиту фірмою - монопсоністом: спільні риси з конкурентною фірмою та відмінності на ринку праці та ринку матеріальних ресурсів.

На монопсонічному ринку один покупець, він і встановлює ціну.

Розглянемо ситуацію, коли товарні ринки є конкурентними, а ринок ресурсів, наприклад, ринок робочої сили - монопсонічний.

Чим визначається величина попиту на ресурс фірми - монопсоніста?

Спочатку все іде як і у конкурентної фірми: фірма збільшує обсяг будь - якого ресурсу до точки, в якій гранична доходність від продукту ресурсу зрівняється з граничними витратами на ресурс:

MRP = MC.

На цьому схожість і закінчується. Якщо мова йде про ринок праці, то:

1. Монопсоніст купує менше робочої сили, ніж це зробила б конкурентна фірма. Це означає, що робітники будуть працювати з більшою інтенсивністю.

2. Погодинна ставка заробітної плати буде нижче, ніж на конкурентній фірмі.

Якщо ж мова йде про ринок матеріальних ресурсів, то монопсоніст:

- придбає стільки ресурсу, скільки необхідно для максимізації прибутку;

- заплатить за ресурс ціну нижчу, ніж то зробила б конкурентна фірма.

46. Чиста монополія: характерні риси. Встановлення ціни та обсягу виробництва чистою монополією.

Чиста монополія – модель ринку з єдиним постачальником продукту, який не має близьких замінників; в умовах чистої монополії галузь складається із одної фірми, тобто поняття “фірма” і “галузь” збігаються. на ринку функціонує лише один виробник певної продукції.

Розрізняють три види чистої монополії:

• закриту (захищена від конкуренції з допомогою юридичних заборон та обмежень, частіше всього це державна монополія);

• відкриту (коли одна фірма в силу збігу обставин стала єдиним виробником і постачальником товару);

• природну (основами існування природних монополій є володіння рідкісними і важливими ресурсами; високі бар’єри входу на ринок природної монополії та виходу з нього; державне обмеження притоку нових фірм).

Монополіста цікавить не високий прибуток від одиниці продукту, а загальний прибуток. Тому монополіст встановлює ціну, яка забезпечує максимальний валовий, загальний прибуток, з цією метою він визначає оптимальний обсяг виробництва. Як він це робіть? Так само, як це робить конкурентна фірма: він збільшує обсяг виробництва до точки, в якій граничний дохід більше витрат виробництва і зупиняється у точці, у якій вони рівні.

Конкурентна фірма змушена збільшувати обсяг виробництва до точки, в якій мінімізуються її середні загальні витрати ATC. Монополісту нема потреби це робити, він відшкодовує всі свої витрати за рахунок монопольної ціни. Монопольна ціна може бути значно вище граничних витрат монополіста.

Висновки :

- ціна на продукцію монополіста буде вищою, ніж ціна конкурентної фірми;

- монополіст запропонує менший обсяг продукту, ніж це зробила б конкурентна фірма.

47. Капітал як ресурс тривалого використання: форми капіталу. (обов'язково по підручнику Полтавчанко Н.Д.) Капітал і широкому розумінні. Фізичний капітал. Основний та оборотний капітал. Людський капітал. Валові інвестиції. Чисті інвестиції.

Капітал є одним із основних елементів суспільного багатства. Капітал в широкому розумінні слова – це будь-який ресурс, створений з метою виробництва більшої кількості економічних благ. Певна частина капіталу може приймати цілком відчутні форми, наприклад, обладнання для видобутку нафти, машини для обробки каменя тощо. Меліорація землі уявляє собою другу форму капіталу, вона включає в себе виробництво іригаційних робіт, що збільшують родючість землі. Крім того, знання, вміння і досвід, набуті на основі практичної діяльності, і процес навчання, є прикладом людського капіталу того чи іншого індивіда. Особливістю капіталу як ресурсу є його створення з метою виробництва більшої кількості товарів і послуг. Отримання певного потоку товарів і послуг в майбутньому передбачає наявність у виробничому процесі певного запасу ресурсів тривалого використання, тобто капіталу. Капітал відрізняється від землі тим, що він має властивість відтворення, в той час як земельні фонди уявляють фіксовану величину і не може бути швидко збільшений.

Розрізняють дві основні форми капіталу:

Фізичний капітал включає в себе запас виробничих товарів, які беруть участь в виробництві продукції – машини, будівлі, споруди, матеріали, запаси сировини, тощо.

Людський капітал – це міра втіленої у людині здатності приносити доход протягом життя. Він включає природні здібності людини, а також здібності, набуті в процесі освіти і практичного досвіду.

Таким чином – капітал включає в себе засоби виробництва, створені людьми, а також розумові здібності людей. Якщо говорити принципово, то людський капітал – це особливий різновид трудових ресурсів. Тому під капіталом у власному розумінні слова звичайно розуміють тільки фізичні, матеріальні фактори.Капітал, у свою чергу, поділяють на основний та оборотний капітал. Основний – це засоби праці, такі як будівлі, споруди, обладнання, машини, тощо. Оборотний капітал – це предмети праці: сировина, матеріали, готова продукція, а також робоча сила.Основний капітал служить на протязі декількох років і підлягає заміні лише у міру його фізичного або морального зносу, тобто знецінення основного капіталу у міру здешевлення його продуктивності або з початком випуску машин і обладнання принципово нової якості, що робить використання старого основного капіталу технічно і економічно невигідним. Кожного року власник основного капіталу списує певну частину вартості його обладнання (робить амортизаційні відрахування). Оборотний капітал повністю споживається на протязі одного циклу виробництва і його вартість включається у витрати повністю, на відміну від основного капіталу, вартість якого враховується у витрати по часткам.В будь-який час підприємство має певну кількість обладнання та інших видів капіталу. Сукупний фізичний капітал на даний проміжок часу – це фонди підприємства. Вони відповідно поділяються на основні та оборотні фонди. Поповнення або збільшення капітальних фондів відбувається у формі інвестицій. Капітальні інвестиції – це збільшення обсягу функціонуючого капіталу. До них відносять: витрати на нове будівництво, реконструкцію, розширення і технічне переобладнання підприємств; витрати на житлове та культурно-побутове будівництво; витрати на пов’язані з цим зміни оборотного капіталу. Витрати на ремонт в інвестиції не включаються. В процесі виробництва відбувається зношування капітальних фондів. Основний капітал старіє фізично й морально. Темп, з яким фізично зношується основний капітал, називається фізичним зносом. Зважаючи на це розрізняють валові та чисті інвестиції. Валові інвестиції – це загальні витрати на збільшення запасів капіталу. Вони порівнюються з витратами на відшкодування. Відшкодування – це компенсування фізичного і морального зносу капіталу. Чисті інвестиції – це валові інвестиції за мінусом коштів, що йдуть на відшкодування. Збільшуючи інвестиції, фірми тим самим створюють передумови для збільшення прибутку. При інвестуванні фірма вирішує, чи буде зростання прибутку в результаті інвестування більше вартості витрат виробництва.Основна риса, закладена у всіх розглянутих формах капіталу – це як би угода між сьогоднішнім та майбутнім часом. Дійсно, щоб накопичити певний капітал у майбутньому, потрібно відмовитися від негайного використання його вартості в процесі накопичення.Інвестиції можуть розглядатися, як відкладене споживання якоїсь частки сьогоднішнього доходу. Вони зменшують споживання сьогодні, проте збільшують його у майбутньому.