48. Ринок капіталу. Види процентних ставок. Попит та пропозиція грошового капіталу. ( обов'язково по підручнику Полтавчанко н.Г.)

Капітальні блага продають і купують на ринках капітальних благ. Більшість капітальних благ знаходиться у власності підприємств, які їх використовують. Деякі з капітальних благ здаються в оренду їх власниками.

Плата за тимчасове користування капітальними благами називається орендною платою. Для прийняття рішення про вибір найкращих варіантів використання капітальних благ треба знати показники, які характеризують доход або прибуток на капітал. Одним із таких показників є норма прибутку на капітал.

Норма прибутку на капітал є чистим річним прибутком (орендною платою за вилученням затрат) у розрахунку на одну грошову одиницю вкладеного капіталу і вираженою у процентах.

Взагалі підприємства мають попит не просто на деякі матеріальні капітальні блага (верстати, обладнання і т.п.), а на тимчасово вільні грошові кошти, які можна витратити на ці капітальні блага і повернути їх, віддавши частину прибутку від їх використання у майбутньому. Тому попит на капітал – це попит на кошти, які можуть бути вкладені на придбання капітальних благ, тобто в інвестиції. Значить попит на інвестиції – це попит на позичковий капітал, а ціною позичкового капіталу є процентна ставка – фінансовий прибуток на фінансові активи або річний доход на позичковий капітал.

Процентна ставка – це кількість грошей, яку треба сплатити за використання грошової одиниці за рік, розглянута як процент від кількості позичених грошів, а не як абсолютна величина. Розрізняють номінальну, та реальну процентну ставку:

Номінальна процентна ставка – це процентна ставка виражена в грошових одиницях по поточному курсу. Номінальна процентна ставка наводиться в засобах інформації, вона не враховує темпи інфляції.

Реальна процентна ставка це процентна ставка в незмінних (гарантованих) грошових одиницях або з поправкою на інфляцію.

При невеликих процентних ставках, реальна ставка процента є номінальною ставкою за мінусом очікуваного рівня інфляції. Наприклад, якщо ми очікуємо, що інфляція за рік в середньому становитиме 5%, а номінальна ставка 9%, то реальна ставка становитиме 9 – 5 = 4%.

Ринковий попит на позичковий капітал – це сума обсягів позичкового капіталу, на який є попит у всіх позичальників при тої чи іншої можливій ставці позичкового процента. Позичальниками є фірми, індивіди, уряд.

Крива попиту на капітал – спадаюча крива, яка свідчить, що при зниженні процентної ставки, попит на капітал зростає.

Обсяг пропозиції капіталу відповідає обсягу заощаджень. Як правило, при низьких ставках проценту заощадження збільшуються зі зміною ставки, а при високих в деякій мірі починають спадати. Тому крива пропозиції капіталу – зростаюча крива, яка може вигинатися назад при високих процентних ставках.

Ринкова процентна ставка утворюється при взаємодії попиту та пропозиції позичкового капіталу (мал. 7.15).

Мал. 7.15. Утворення рівня процентної ставки

на фінансовому ринку.

На мал. 7.15 показані: D – крива попиту на капітал; S – крива пропозиції капіталу; і₀ – рівноважна (ринкова) процентна ставка.

Разом з тим, не існує єдиної для всіх випадків процентної ставки. Надання кредиту може диференціюватися залежно від умов повернення, державного регулювання, особливостей позичальника тощо. Отже, доцільно розглянути фактори, які впливають на відсоткові ставки.

Найпершим фактором, який буде зумовлювати конкретний рівень проценту по конкретній позиції, є ступінь ризику – ймовірність втрати грошей кредитором. Тут залежність пряма: чим більша ймовірність неповернення грошей, тим більший буде відсоток. Разом з тим, загроза втрати грошей може досягати такого рівня, що вона взагалі не компенсується збільшенням відсотка. За цих умов кредит не надається.

Певний вплив на процентну ставку справляє розмір кредиту. За інших рівних умов кредитор віддає перевагу більшим кредитам, оскільки це зменшує його витрати на вивчення економічного становища позичальника, на обслуговування кредиту тощо. Отже, кредитор погоджується надавати більші суми під менші відсотки.

Торгівля позичковим капіталом проводиться на різних фінансових ринках. На фінансовому ринку з досконалою конкуренцією ні позичальники ні окремі кредитори не впливають на ринкову ставку позичкового проценту. Вони приймають існуючі ціни, оскільки попит кожного окремого позичальника складає тільки незначну долю загальної пропозиції позичкового капіталу, а кожен кредитор пропонує тільки незначну частку загальної суми попиту на позичковий капітал.