39.Таємні змови, мовчазні згоди і легальні угоди в умовах олігополії.

Цінова війна – це цикл послідовного зменшення ціни конкуруючими на олігополістичному ринку фірмами. Війни цін гарні для споживачів, але загрожують прибутку продавців. Вони продовжуються до тих пір, поки ціна не падає до рівня граничних витрат. Рівновага встановлюється тоді, коли ні одна фірма більше не може мати вигоди від зниження цін, тобто коли економічний прибуток дорівнює нулю. Зниження цін нижче цього рівня приведе до збитків. Але на розчарування споживачів, цінові війни, як правило, нетривалі. Олігополістичні фірми через деякий час вступають між собою в співробітництво, щоб у перспективі уникнути війн і небажаної дії на прибуток. Якщо в умовах олігополії фірми активно і тісно співробітничають між собою, це значить, що вони вступають у змову.Таємній змові сприяють умови олігополії, зокрема: невелика кількість фірм, залежність однієї фірми від іншої, схожі умови попиту та витрат. Таємна змова характеризується тим, що фірми досягають безпосередньої згоди відносно фіксування ціни, поділення чи розподілення ринку або іншим шляхом обмеження конкуренції між собою. Зумовлений таємною змовою контроль над ціною дозволяє збільшити прибутки, а іноді і перешкодити вступу інших фірм до галузі. Якщо фірми вдаються до таємної змови, то вони будуть мати загальні прибутки та обсяг виробництва, які визначаються по суті так само, як за чистої монополії.Таємна змова не оформлюється офіційно, тому що згідно з антимонопольним законодавством картелі в більшості держав заборонені.

Картель – це офіційна угода декількох фірм-виробників з метою максимізації прибутку, які спільно діють на ринку як фірма-монополіст, контролюючи обсяг виробництва та ціну блага. Поряд з цим, існують і перешкоди до таємної змови:Антимонопольне законодавство. (В більшості держав картелі заборонені);Кількість фірм. (Чим більше фірм у галузі, тим складніше досягти угоди); Відмінності у попиті та витратах; Шахрайств; Можливість вступу нових фірм в галузь; Спад ділової активності.

Лідерство в цінах – це мовчазна згода без попередніх переговорів. Формальні умови та нелегальні зустрічі при цьому не передбачаються. В даному випадку розвинута практика, за якою домінуюча фірма, в галузі змінює ціни, всі інші фірми, більш менш автоматично слідують цим змінам.

Ціновий лідер придержується такої тактики: по-перше, оскільки зміна ціни пов’язана з деяким ризиком, в тому відношенні, що конкуренти можуть не наслідувати дії лідера, зміна цін робиться рідко, коли значно змінюються умови попиту та витрат, по-друге, про наступний перегляд цін повідомляє завчасно різноманітними непрямими засобами. До того ж ціновий лідер не обов’язково вибирає ціни, які максимізують його прибуток у короткостроковому періоді, щоб перешкодити новим фірмам вступити в галузь.Олігополісти також використовують і інші варіанти ціноутворення:

Ціноутворення за принципом: “витрати плюс”. У цьому випадку олігополіст визначає ціну так: до середніх витрат додається визначений % від середніх витрат. Цей % призначений забезпечити прибуток фірми. Розмір % залежить від того, який саме прибуток фірма передбачає одержати. Недоліком варіанту ціноутворення “витрати плюс” є те, що фірма не бере до уваги попит на продукцію фірми.

Ціноутворення на основі відчуття коштовності товару. Основним фактором ціноутворення на основі відчуття коштовності товару є сприйняття покупця.