24. Явні та альтернативні витрати виробництва. Економічний та бухгалтерський підходи до визначення прибутку.
Витрати виробництва – це вартісне вираження споживання виробничих факторів, необхідних для здійснення підприємством виробничої функції. Це вартість природних ресурсів, засобів виробництва, трудових ресурсів, інформаційних ресурсів, які використовуються в процесі виробництва.
Явні (зовнішні) витрати – це витрати, які мають форму платежів постачальникам факторів виробництва і проміжних виробів, тобто це грошові витрати на придбання сировини, палива, енергії, праці тощо у постачальників, які не належать до числа власників фірми.
Неявні (внутрішні) витрати – це альтернативні витрати використання ресурсів, які є власністю фірми. Неявні витрати дорівнюють грошовим платежам, які могли б бути одержані фірмою за самостійно використаний ресурс при найкращому із можливих засобів його використання.
Економіст розглядає витрати інакше, ніж бухгалтер, який дбає про фінансову звітність фірми. І бухгалтери і економіст включають у свої розрахунки явні витрати. До їх складу входять: з/п робітників, оклади службовців, вартість матеріалів, орендна плата тощо. Оскільки економісти розглядають діяльність фірми у перспективі, вони повинні враховувати вартості втрачених альтернатив.
Бухгалтерські витрати – фактичні витрати факторів виробництва у формі прямих платежів за фактори виробництва – явні витрати.
Економічні витрати це фактичні витрати факторів виробництва у формі прямих платежів за фактори виробництва, а також альтернативні витрати факторів виробництва у грошовій формі – явні та неявні витрати.
Безповоротні витрати – це ті витрати, які вже зроблені і які неможливо повернути назад.
Бухгалтерський прибуток (фінансовий) – це прибуток, який приносить реалізація підприємницьких здібностей. Визначається як різниця між валовим доходом фірми та її явними витратами.
Економічний прибуток – це залишок загального доходу після вирахування всіх витрат. Визначається як різниця між валовим доходом та явними і неявними витратами Мінімальний прибуток, який необхідний для того, щоб фірма була відкрита і діяла, називається нормальним прибутком. Він необхідний для утримання підприємця у певній галузі виробництва, і дорівнює неявним витратам, вкладеним власником фірми у виробництво. Отримання прибутку – кінцева мета підприємницької діяльності.
25. Постійні, змінні і валові витрати у короткостроковому періоді та їх графіки
Постійні витрати (FC) – це витрати, величина яких не змінюється в залежності від зміни виробництва.Постійні витрати пов’язані з самим існуванням виробничого устаткування і повинні бути сплачені, якщо фірма навіть нічого не виробляє. Це плата за оренду, комунальні послуги, страхові платежі, амортизаційні відрахування, оплата зобов’язань по облігаціям, погашення банківських позик тощо. До постійних витрат також відноситься зарплата управлінському персоналу та майбутнім спеціалістам.
Змінні витрати (VC) – це витрати, величина яких змінюється в залежності від зміни обсягу виробництва.До змінних витрат відносяться витрати на сировину, паливо, енергію, транспортні послуги, більшу частину праці (заробітну плату робітникам, занятим у виробничому процесі) тощо.
Якщо очікуваний доход фірми від реалізації продукції буде меншим, ніж змінні витрати, то фірма може бути оголошена банкрутом.
Різниця між постійними та змінними витратами має суттєве значення для підприємця. Змінними витратами підприємець має можливість керувати, їх величина може бути змінена в короткостроковому періоді шляхом зміни обсягу виробництва. Постійні ж витрати знаходяться за межами контролю адміністрації – повинні бути сплачені не залежно від обсягу виробництва.
Валові витрати (ТС) (сукупні) – це сума постійних та змінних витрат:
TC = FC + VC
де TC – валові витрати, FC – постійні витрати, VC – змінні витрати.
Змінні витрати VC за нульового обсягу виробництва продукції дорівнюють нулю, а у разі зростання виробництва вони безперервно зростають. Валові витрати визначається додаванням фіксованих витрат до змінних витрат і теж у разі зростання виробництва вони безперервно зростають. Темпи зростання цих витрат залежать від природи процесу виробництва і, зокрема, від тієї межі, до якої виробництво дає спадну віддачу за змінними факторами. Так, щоб фірмі більше виробляти у короткостроковому періоді, їй доводиться наймати більше робочої сили. Тоді, якщо гранична продуктивність праці у міру зростання кількості найнятої робочої сили швидко зменшується, витрати на виробництво продукції швидкими темпами мають зростати. Унаслідок цього при зростанні темпів виробництва продукції, змінні та сумарні витрати швидко зростають. З іншого боку, якщо гранична продуктивність праці при зростанні кількості робочої сили зменшується незначно, то при зростанні темпів виробництва витрати зростатимуть не так швидко.Графічне відображення постійних, змінних та сумарних витрат наведено на мал. 4.11.
Мал.. 4.11 Криві постійних, змінних та валових витрат виробництва.
Оскільки постійні витрати (FC) не залежать від змін обсягів виробництва, то на графіку їх крива матиме вигляд прямої лінії, яка проходить паралельно до осі обсягу виробництва. Змінні витрати VC за нульового обсягу виробництва продукції дорівнюють нулю, а у разі зростання виробництва вони безперервно зростають. Крива сумарних витрат ТС визначається додаванням кривої фіксованих витрат до кривої змінних витрат по вертикальній осі. Оскільки фіксовані витрати незмінні, відстань по вертикалі між кривими ТС і VC буде однакова, тобто зміна валових витрат дорівнює зміні змінних витрат. Значить криві змінних та сукупних витрат будуть паралельні між собою. TC // VC.